Два роки тому українська аграрна галузь переживала справжній бум продажу сільгосптехніки, причому в переважній більшості — відомих світових виробників. Минулий рік також був не найгіршим у цьому плані. Доходило до того, що представництва окремих виробників констатували виконання річного плану збуту вже в червні. Упровадження сучасних технологій, незважаючи на примхи погоди, давало змогу збільшити врожайність та підвищити рентабельність вирощування сільгоспкультур, що зумовлювало зростання парку сучасної техніки, стимулювало її придбання й генерувало додаткові кошти.
Цілковито неочікувано ситуація почала змінюватися вже із другої половини літа цього року. Причиною стало співпадіння декількох, пов’язаних між собою, факторів. По-перше, дещо підвела погода, що негативно вплинуло на врожайність, а отже, на потенційні прибутки від реалізації вирощеного збіжжя. По-друге, полетіли — інакше не скажеш — ціни на зерно практично з усіх основних сільгоспкультур. Якщо раніше аграрії кривилися від ціни на соняшник нижче 8000 гривень, то цього року доводилося віддавати по 6 тисяч і дешевше. Кукурудзу з поля дехто мусив реалізувати навіть не за 2800–3000 грн, а за 2000–2200… Ясна річ, тут не до нових тракторів — аби кінці з кінцями позводити.
Однак визначальним фактором затишшя на ринку сільгосптехніки стали суперечливі наміри влади щодо негайного запровадження продажу земель сільськогосподарського призначення. Агровиробники, які намагалися звести дебет із кредитом внаслідок небувало низьких цін на вирощений врожай, постали перед фактом того, що їм цілком ймовірно доведеться викуповувати паї, які вони орендують. Для цього потрібні кошти, тому на всяк випадок зароблену раніше «копійку» краще притримати. Може, вдасться викупити бодай 200–300 га, бо на колишні 2000 гектарів грошей однаково не вистачить. Тут не до нових тракторів та комбайнів…
Якщо ж найгірші очікування фермера справдяться, і він, за умови скасування мораторію, буде змушений обробляти в декілька разів менший масив землі, то не лише нова високопродуктивна техніка, але навіть вже наявна йому не буде потрібна. 200 гектарів можна й МТЗ обробляти…
Відповідно, сьогодні більшість агровиробників притримує зароблені в попередні роки кошти та розмірковує, що із ними краще зробити: спробувати викупити трохи землі, якщо ринок таки запустять, перечекати, бо може все лишиться по-старому, чи, може, плюнути на все і вкласти гроші в щось інше?…
Як кажуть досвідчені продавці техніки, рік на рік не випадає. Після сезону хороших продажів може настати цілком логічне затишшя. Однак у цьому разі про жодні об’єктивні тенденції мова не йде. Під загрозою може опинитися не лише агровиробництво, але й ціла низка суміжних галузей: від продажу техніки до сфери її обслуговування. Так, хто б не прийшов обробляти українську землю, він однаково не обійдеться без тракторів та комбайнів. Але з іншого боку, кожне господарство має налагоджені зв’язки із регіональними дилерами. Їх порушення негативно відіб’ється на усіх ланках цієї співпраці. До того ж, якщо, не доведи Господи, невеликим та середнім агровиробникам доведеться розпрощатися із більшою частиною оброблюваних площ, то їм неминуче доведеться «скидати» високопродуктивну техніку. Це призведе до падіння цін на вторинному ринку і, знову ж таки, навряд чи стимулюватиме продаж нової. Це може вдарити як по планах розвитку господарств і сервісних компаній, так і по ринку праці в галузі.
Ми це пишемо не для того, аби намалювати черговий апокаліптичний прогноз щодо наслідків майбутнього запровадження ринку землі в України, яких і без того не бракує. Ми акцентуємо увагу на поспішності такого рішення через очевидну неготовність агровиробників і неминучому гальмуванні технологічного розвитку господарств, перші прояви якого можна вбачати в зниженні купівельної активності на ринку сільгосптехніки. Ситуація, дякувати Богу, поки що не катастрофічна, але якщо вона не вирішиться так чи інакше в максимально розумний спосіб, то матимемо більші проблеми. І що найбільш парадоксально — буквально на рівному місці. Як кажуть досвідчені автомеханіки: «Навіщо це чіпати, якщо воно працює?»…
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
