Від безіменного «домашнього» до брендового «крафтового»

Від безіменного «домашнього» до брендового «крафтового»

/ Ідеї & тренди / Середа, 30 грудня 2020 11:24

Чому Україні важливо робити кроки до укріплення позицій дрібнотоварних виробників якісних харчових продуктів, і хто їх повинен робити?

Українські економічно-виробничі підходи сьогодні можна назвати унікальними — з одного боку, вони базуються на принципах ринкової економіки, з іншої ж — тягнуть спадщину централізованого виробництва радянського періоду, коли основні акценти на великих виробниках. За словами голови Громадської ради при Держпродспоживслужбі Віталія Башинського, це і одним із тих головних критеріїв, що відрізняють українську економіку від економіки країн зі сталою традицією ринковості.

«Основне товарно-виробниче законодавство у нас прописане під великого виробника, в той час як, наприклад, у європейських країнах акцентують на різноманітті виробництва, конкурентній боротьбі між численними дрібними й середніми виробниками та можливості вибору для споживача. Функції держави зводяться до контролю та запобіганню антиконкурентному середовищу та захисту прав і свобод успішніших, не забуваючи про стимулювання і допомогу тим, хто починає», — зазначив Віталій Башинський

По суті, держава Україна сьогодні стимулює роботу холдингів і пишається нею. Європейські ж країни стримують бажання виробників укрупнюватись, щоб не допустити перевиробництва і, як наслідок — зниження ціни на продукти й поступового знищення малих виробників.

Українська ситуація не вигідна з багатьох причин. Перш за все, монополія шкідлива з погляду продовольчої безпеки — ситуація, коли половина ринку належить одному виробнику або основне виробництво, сконцентроване в кількох точках, уразлива: щось трапляється з одним підприємством, і країна втрачає величезну частину ринку. По-друге, вона негативна для малих виробників, які мають потенціал і можливості, але не можуть зареєструвати невелику потужність і працювати через те, що не дотягують до вимог, що прописані під великі потужності. По-третє, вона не сприяє розвитку виробництв з високою доданою вартістю, бо робить товаровиробничу діяльність вигідною тим, хто може забезпечити низьку собівартість і масовість.

Проте не можна сказати, що в результаті такої ситуації дрібне товарне виробництво зникло. Воно існує в основному як «домашнє» і, по суті, випадає з економіки країни, породжуючи низку ризиків. Існування агропродовольчих ринків і стихійної торгівлі — це докази того, що український споживач хоче купувати продукцію дрібних виробників, але споживачі ж в такій ситуації ризикують, бо купують продукти з мінімальною простежуваністю й виготовлену практично без жодного контролю.

«Продаж так званих домашніх виробів офіційно дозволено на агропродовольчих ринках, а не офіційно їх продають усюди, де ходять покупці, — зазначив Віталій Башинський. — Механізм доступу на такий ринок зводиться до елементарної простежуваності до власника тварини, яка виробляє сировину та місця проживання продавця. Український споживач у результаті купує продукцію знеособленого виробника, який зацікавлений продати тут і зараз, особливо не дбаючи про репутацію. Здавалося б, проблеми в цьому немає — кожен робить вибір сам, де і що купувати, однак в українських селах з’являються «середняки», які не хочуть бути просто знеособленим виробником сировини, а готові пропонувати унікальний якісний продукт. Держава не може й далі ігнорувати бажання покупця купити такі продукти та бажання виробників розвиватися у цьому напрямі».

24 439 21

Ставити виробників продуктів із високою доданою вартістю на один рівень із «домашніми» — не правильно і не справедливо, однак і досі на державному рівні немає дієвої контрольної системи для них, працювати ж за правилами агрохолдингів вони не можуть. Сьогодні частково функцію держави беруть на себе провідні торгові мережі, допускаючи на свої полиці товари дрібних фермерів і перевіряючи їх за власною системою контролю. До прикладу, марка «Лавка Традицій» чи фермерські відділи у супермаркетах. Однак у стратегічній перспективі цього недостатньо. І експерти, і виробники сходяться на думці, що Україні потрібен чіткий дієвий механізм розвитку саме дрібнотоварного виробника крафтового типу, а не тих, хто робить «домашню» продукцію, адже українське «домашнє» — це не те саме, що крафтове, наприклад, у Німеччині чи Франції.

Перше, що відрізняє крафтового виробника від продуцента «домашньої» продукції, — репутаційна відповідальність. Такий виробник зацікавлений у впізнаваності свого продукту, відтак у його високій якості й безпечності. Як свідчить європейський досвід, це значно дієвіший механізм, ніж контроль кінцевого продукту невідомого походження.

Крафтовий виробник — це завжди про прозору відповідальність, коли всі етапи виготовлення продукції простежувані, а виробник особисто може відповісти за її якість. Ця прозорість забезпечується по-різному. У деяких країнах місця для продажу продукції такого типу обмежені місцем виробництва. У деяких — тільки виробник особисто або члени його родини можуть продавати продукцію безпосередньо споживачеві, або ж магазину дозволено торгувати тільки тоді, коли хоч один дорослий член сім’ї локального виробника є у ньому. Є випадки, коли виробнику заборонено самостійно фасувати продукт, це право надається тільки за присутності покупця. Наявність прямого маркування на кожному реалізованому шматочку або фотографії фермера на пакуванні — також є серед вимог до крафтового виробника в деяких країнах. Усе це — методи, що стимулюють самоконтроль виробника, прищеплюють йому особисту відповідальність за свій продукт. Відтак завдяки практично безпосередньому контакту з виробником споживач отримує більшу впевненість у якості продукту, мотивацію купувати локальний товар й урізноманітнювати свій раціон.

Прописати визначення крафтового продукту; чітко сформулювати поняття малих і середніх обсягів виробництва; встановити відповідальність за фальсифікацію продукції та механізми контролю за цим; сформулювати чіткі й зрозумілі правила локальної торгівлі та поняття оператора ринку локальної торгівлі; встановити вимоги до дрібнотоварного виробника для реєстрації його діяльності — це тільки узагальнений короткий перелік необхідних кроків для закріплення на українському ринку діяльності малих крафтових виробників, які потрібно починати робити. Віталій Башинський уважає, що до цього переліку варто додати ще й споживача як основного рушія процесу формування крафтового виробника. «Доки споживач не захоче впорядкувати свій стіл і далі купуватиме неідентифіковану продукцію сумнівної якості — всі вимоги марні», — зазначив він.

Підсумовуючи, зазначимо, що створення крафтового виробника харчових продуктів в Україні — це багатосторонній процес, у який держава, виробники та споживачі повинні вносити свою частку, висувати пропозиції — за досвідом інших країн — це найдієвіший спосіб. В ідеалі процеси мають відбуватися паралельно, коли всі сторони виконують свою частину роботи й ведуть обговорення, щоб дійти до спільного знаменника.

 

Наталя КУЗЬО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні

 

 12 квітня 2024
Європейський ринок сухого молока вчергове помітно «просів». Це миттєво відобразилось і на вартості українського товару, оскільки саме в Європу з України останнім часом експортується левова частка сухого молока.
Європейський ринок сухого молока вчергове помітно «просів». Це миттєво відобразилось і на вартості українського товару, оскільки саме в Європу з України останнім часом експортується левова частка сухого молока.
12 квітня 2024
 12 квітня 2024
Corteva, Inc., глобальна винятково сільськогосподарська компанія, спільно з державним АТ «Ощадбанк» розширюють партнерську програму кредитування українських агровиробників, даючи можливість купувати на вигідних умовах засоби захисту рослин компанії. Наразі за умовами цієї програми кредитування за зниженими ставками фермери можуть придбати насіння соняшнику, кукурудзи та озимого ріпаку преміальної генетики бренду Pioneer®.
Corteva, Inc., глобальна винятково сільськогосподарська компанія, спільно з державним АТ «Ощадбанк» розширюють партнерську програму кредитування українських агровиробників, даючи можливість купувати на вигідних умовах засоби захисту рослин компанії. Наразі за умовами цієї програми кредитування за зниженими ставками фермери можуть придбати насіння ...
12 квітня 2024
 12 квітня 2024
Європарламент схвалив оновлені «директиви щодо сніданків», згідно з якими на етикетках товарів повинна чітко вказуватись країна походження меду, а також чіткіше маркуватися вміст цукру у фруктових соках. Нові правила запровадять також для джемів та мармеладів.
Європарламент схвалив оновлені «директиви щодо сніданків», згідно з якими на етикетках товарів повинна чітко вказуватись країна походження меду, а також чіткіше маркуватися вміст цукру у фруктових соках. Нові правила запровадять також для джемів та мармеладів.
12 квітня 2024
 12 квітня 2024
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 144 тонни живих овець і кіз на суму $158 тис.
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 144 тонни живих овець і кіз на суму $158 тис.
12 квітня 2024
 12 квітня 2024
У Харківської області «Агрофірма "Світанок"» виробила першу в Україні органічну горіхову олію, яка виготовлена в повністю органічному виробничому ланцюжку: органічний горіховий сад – органічний виробник олії. У ДП «Укрметртестстандарт» проведені необхідні випробування та отримані висновки.
У Харківської області «Агрофірма "Світанок"» виробила першу в Україні органічну горіхову олію, яка виготовлена в повністю органічному виробничому ланцюжку: органічний горіховий сад – органічний виробник олії. У ДП «Укрметртестстандарт» проведені необхідні випробування та отримані висновки.
12 квітня 2024
 11 квітня 2024
Через блокування портів, низьку ціну на зерно та високу собівартість вирощування кукурудза для багатьох господарств стала фактично не прибутковою культурою в 2023 році.
Через блокування портів, низьку ціну на зерно та високу собівартість вирощування кукурудза для багатьох господарств стала фактично не прибутковою культурою в 2023 році.
11 квітня 2024

Please publish modules in offcanvas position.