На базарі в Бердичіві (Житомирська обл.) наш кореспондент побачив у продажі гігантські груші вагою по 600 г сорту Ксенія (в народі — Зимова бера). Захват покупців був однозначним: «Бомба! Це ж однією грушею можна наїстись!» Розпитавши продавців, ми знайшли того, хто вирощує ці фрукти-велетні. Ним виявився Олександр Прилипко, який фермерує в селі Оляниця Гайсинського району Винницької області.
За його словами, найбільша вага груші Ксенія молдавської селекції в його господарстві сягала 930 г. Пан Прилипко розповів нам про своє господарство: «Загалом у нас із батьком до 4 га землі. Більша частина — це інтенсивний сад на крапельному поливі, де ростуть яблука й груші: близько 3 га. Й десь до гектара ще маємо виноградник. Також є розплідник — дві ділянки по 0,15 га».
Олександр Прилипко
Фермери націлені на столові ґатунки винограду, у них до 200 сортів. Вирощують кілька популярних сортів яблук: Моді, Голден Делішес, Джероміні, Ред Джонапринц, Фуджі Фубракс, Мутсу. Ну, а серед груш королева їхнього господарства — та сама Зимова бера, вона ж Ксенія. Врожаї її щорічні, вельми рясні. Плоди дуже великі, в середньому по 250–300 г. Дерева цього сорту добре витримують навантаження плодів великого калібру. Велика груша цінується на ринку. Шкірочка під час збирання врожаю зелено-червоняста, а коли дозріє — стає блідо-жовтою. Може зберігатися у звичайних умовах до Різдвяних свят. М’якуш ніжний, на смак ароматний й соковитий. Сорт стійкий до хвороб і хороший для промислових насаджень.
Як влаштований інтенсивний сад сім’ї Прилипків? Ростуть у ньому низькорослі дерева заввишки 3 м — вище не пускають. Посаджено їх з інтервалами 1 м. Своїми руками фермери влаштували систему крапельного зрошування. Інтенсивний сад добрий тим, що вже другий рік дає добрий урожай груш і яблук. «Наприклад, ми посадили цієї весни грушеві деревця, — розповідає Олександр Прилипко, — а вже восени на деревах доспіло по три-чотири груші. Не на кожному, але через одне вже були з плодами. Наступного ж року на всіх деревах очікуємо непоганий урожай».
А чому так багато сортів вирощують на порівняно невеликій ділянці? Секрет не лише в тому, що аграріям цікаво експериментувати, спостерігати за різноманіттям чудових фруктових культур. Фішка криється ще й у так званому «конвеєрі продажів», який вирахували й дотримуються батько й син Прилипки. Фермери продають свій виноград, а також яблука і груші ритмічно: від перших урожаїв десь у червні — й аж до морозів. Завдяки різноманіттю сортів досягається нерівномірність збирання врожаю. Один сорт доспіває — починається другий. Урожай знімають по черзі. Було розраховано такий порядок реалізації, щоб щотижня продавати його в райцентрах Вінниччини та сусідніх областях за нормальною ціною, а не здавати гуртом перекупникам за безцінь. Садівники — батько й син Прилипки — у своєму регіоні завоювали добре ім’я, на базарі у них є постійні клієнти, які розуміють, звідки ці груші-велетні, яблука чи виноград, і вже розкуштували їх. Крім власне фруктів і «сонячної ягоди», джерелом доходу фермера є продаж саджанців плодових дерев і винограду з власного розплідника, зокрема через інтернет.
Звісно, добре поставлений агробізнес неможливий без знань і вмінь. Олександр Прилипко закінчив Одеську національну академію харчових технологій за фахом «менеджмент організацій». Шість років працював економістом на великій птахофабриці «Вінницький бройлер» відомого бренду «Наша Ряба». Однак прагнув до своєї власної справи, де почуваєшся господарем і творцем.
«Агробізнес Сьогодні» поцікавився в пана Олександра: чи не шкодує він, що проміняв престижний статус і хорошу зарплату фахівця на ризиковане фермерство? Тут же може трапиться негода, інфляція, неврожай чи ще якась шкода — і труд піде нанівець. «Це питання філософське. На птахофабриці я вчився нового, підвищувалася моя зарплата і посада, — каже Олександр Прилипко. — Однак потім мені стало нецікаво сидіти в кабінеті у білому комірці. Трохи воно нуднувато! Звісно, сільське господарство — це лотерея. Але сподіваюся, що мені у ній пощастить».
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
