Екологічно безпечні системи екологічного землеробства
Основним завданням агропромислового комплексу України було, є і буде організація сталого зростання сільськогосподарського виробництва з метою забезпечення населення України продовольством, створення необхідних резервів якісних продуктів і в промисловості — сировиною.
Для отримання високих сталих результатів та стабільного забезпечення потреб у сільськогосподарської продукції, враховуючи конкретні природно-екологічні умови, слід усім виробникам різних форм власності освоїти забуті науково обґрунтовані, екологічно безпечні системи українського екологічного землеробства. Особливо слід упроваджувати колишні інтенсивні сівозміни, які вдосконалять структуру посівних площ, сприятимуть підвищенню родючості ґрунту й допоможуть збільшити врожайність виробництва необхідних культур у кожному регіоні України. Так, в цьому разі сівозміни завжди були й надалі будуть найбільш організаційно-територіальною основою сталого землеробства. Їх освоєння свідчить про належний науковий порядок на землях аграрного виробництва в Україні.
Сівозміни — майбутній високий урожай
На сьогодні недотримання розроблених українськими вченими сівозмін, порушення елементарних вимог щодо ротації культур, нехтування біологією рослин і ґрунту завдають непоправної шкоди культурі та сталості землеробства, продуктивності землі. Українські аграрники забули і про впровадження у виробництво так званих чистих парів, які дають «відпочити» землі й набратися сили на майбутні високі продуктивні врожаї. Так, сівозміни мають класичну основу, де в одну сівозміну постійно додавали важливий склад культур із різних родин, з різними біологічними властивостями й особливостями, з різною вимогою до екологічних і біологічних умов. Отже, сьогоденна агротехнічна основа сівозмін із широким набором культур забезпечується щорічною зміною різних рослин на полі. Чим більший період між поверненням на те саме поле відповідної групи рослин і різкіша різниця між культурами, тим вищий екологічний і біологічний ефект усієї сівозміни, що є головним в кожному регіоні України.
Вирощувати високі врожаї можна за розміщення необхідних культур після добрих попередників, застосовуючи передові продуктивні технології за освоюванням інтенсивної науково обґрунтовані сівозміни. На основі таких розроблених сівозмін базується система удобрення, обробітку ґрунту, захисту рослин, покращується використання запасів вологи в ґрунті, опадів, поживних речовин, знижується негативний вплив ґрунтовтоми, оздоровлюється ґрунт, посіяні культури і навколишнє середовище. Тому це має важливе значення для досягнення високих урожаїв, що має структура посівних площ, яка завжди має бути похідною сівозмін, а не навпаки. Вони повинні бути тісно пов’язані з виробничою діяльністю, природними й екологічними умовами. Цим забезпечується збільшення гумусу в ґрунті, підвищення його родючості та, відповідно, продуктивності й сталості українського землеробства.
Сучасні системи землеробства мають на меті подолати ґрунтовтому — одну з головних причин зниження врожаю сільськогосподарських культур і його якості. Найістотніші її причини: надмірне винесення поживних речовин, брак мікроелементів, порушення сольового балансу ґрунту, неконтрольоване і надмірне внесення мінеральних добрив і застосування пестицидів, порушення структури ґрунту, надмірний розвиток фітопатогенної мікрофлори та шкідників, засолення і зміна рН (закислення) ґрунту.
Розораність землі в країнах світу
Негативний вплив на відновлення родючості ґрунту здійснює висока його розораність. Це теж призводить до значної ерозії ґрунту.
Наукові дослідження науковців і практичний досвід доводять, що обґрунтований добір культур у сівозміні — необхідна умова підвищення родючості ґрунту й урожайності.
З огляду на те, що живий рослинний організм перебуває у нерозривній єдності з навколишнім середовищем, його ріст і розвиток цілком залежить від умов цього середовища. Але зовнішнє середовище, а відповідно потрібні для життя рослин умови, не сталі, вони часто змінюються. Їх зміну можуть викликати й самі рослини, виділяючи в зовнішнє середовище продукти обміну речовин.
Внесення органічних добрив
Важливою умовою підвищення родючості українського ґрунту є внесення органічних добрив. Цьому питанню керівники й спеціалісти агропромислового комплексу постійно приділяли особливу увагу. Інформаційні статистичні зведення за 1980–1990 роки підтверджують, що на полях колишніх господарств у великій кількості закладали так звані кагати торфу в суміші з відходами тваринництва, вміст яких через два-три роки перетворювався на підготовлені природою органічні добрива. В цей час їх вносили по 110 т на 1 га ріллі у сівозміні під цукровий буряк.
Можна згадати, що щорічне внесення такої кількості органічних добрив сприяло значному збільшенню гумусу в ґрунті й, відповідно, підвищенню його родючості. На жаль, нині практично відсутнє і забуте виробництво органічних добрив і їх унесення в ґрунт. Погіршує цей стан ще й недостатність (фактично відсутність) галузі тваринництва в районі. Тому замість забезпечити ґрунт органічною масою, посіявши так звані зелені добрива — сидерати (культури, які поліпшують структуру ґрунту, збільшують кількість органіки), в нас після збирання врожаїв рештки рослин часто спалюють, завдаючи шкоду мікрофлорі ґрунту, зменшуючи вміст гумусу і, відповідно, знижуючи родючість ґрунту.
Ціна землі у Євросоюзі
Власникам землі слід тверезо, ґрунтовно, враховуючи досвід інших держав, подумати, чи варто, наприклад, продати земельний пай і використати у власних інтересах отриману певну суму грошей, проте лишитись без джерела постійного пасивного доходу, чи лишити земельний пай у своїй приватній власності на постійно (довічно) і мати постійний, стабільний і високий щорічний дохід.
Є підстави вважати, що володіти українською землею і віддавати її в оренду з метою отримання постійного і стабільного доходу — економічно обґрунтовано. Тому земельні паї краще не продавати. Слід віддавати їх в оренду за письмово укладеною нотаріально посвідченою угодою з чітким визначенням умов оренди та підстав її розірвання, що є головним на українському ринку продажі землі.
Природна родючість ґрунту і природні умови різних регіонів України завжди забезпечать економічну ефективність вирощування сільськогосподарської власної продукції, що зрештою дасть хороший прибуток. Отже, теперішнім і майбутнім хліборобам слід наполегливо впроваджувати науково обґрунтовані інтенсивні, економічно-ефективні сівозміни у землеробстві з метою забезпечення його сталого, продуктивного розвитку.
Валерій БРУСКОВ, вчений агроном колишньої Київської
академії Городенківське ОТГ Івано-Франківської області
Андрій КАЛИНКА, канд. с.-г. наук, ст. наук. співроб.,
Буковинська державна с.-г. дослідна станція ІСГ КР НААН
