Технології переробки сої прийнято розділяти на «вологі» та «сухі». В результаті застосування вологих технологій отримують соєве молоко, соєвий майонез та соєву пасту. Для отримання соєвого молока необхідні звані соєві «корови», у яких здійснюється вологий розмелювання бобів. Після цього - теплова обробка парогенератором при температурі 95-110°З наступна витримка, що дозволяє позбутися шкідливих речовин, що містяться в сої.
Своєю чергою, класична «суха» технологія – це отримання соєвого шроту та олії після переробки соєвих бобів в екструдері. Відповідно, встановити виробничу лінію з переробки сої на шрот і олію цілком до снаги багатьом власникам фермерських господарств.
Якщо ми збираємося переробляти передусім сою власного врожаю, то слід тверезо оцінити її якість після комбайна та сепаратора. Цілком можливо, що доведеться додатково встановити сучасну лінію первинного очищення зерна спеціально під переробку. Звісно, що може знадобитися і якісна проміжна ємність для тимчасового зберігання насіння сої.
Виробничі потужності слід чітко поділити на ділянки. Ділянка вивантаження вихідної сировини – місце, яке обов'язково має бути закрите від опадів, та де необхідно підтримувати ідеальну чистоту. Після цього йде ділянка очищення, де розташований спеціальний очисник. Далі сировина прямує на сушіння. Сушіння необхідне для того, щоб досягти оптимального рівня вологості (4-6%), а також деактивувати шкідливі ферменти в сої.
Після цього сировина потрапляє в екструдер, а звідти йде на форпрес, де відбувається віджимання. В результаті на свою ділянку потрапляє шрот, а соєва олія через спеціальні фільтри, що забезпечують кілька щаблів очищення, прямує до спеціальних ємностей.
Обираючи між екструдерами різних виробників, слід насамперед звернути увагу на такі нюанси.
По-перше, як не банально, на надійність самого агрегату. Тут краще скористатися порадою людей, які мають досвід роботи із конкретним обладнанням.
По-друге, звернути увагу на продуктивність екструдера – ліпше мати один екструдер з більшою продуктивністю, аніж два з аналогічною сумарною продуктивністю. Адже це спричинить витрати на монтаж додаткової лінії та персонал для її обслуговування.
По-третє, на енергоспоживання агрегату – різниця може бути суттєвою і вилитися у даремно витрачені тисячі гривень щомісяця. А враховуючи нинішні реалії із подачею електроенергії, то чим менше обладнання споживатиме електрики, тим вищі шанси страхувати його за допомогою потужного генератора.
Також завважимо, що для нормального функціонування міні-цеху із переробки сої обов’язково потрібні проміжні ємності для зберігання насіння, потрібні цистерни для готової олії, ємності для шроту та ін. Тут краще мати запас потужностей для зберігання, аніж дефіцит.
