Ірина БОВЧАЛЮК, спеціально для "АС"
Розширити експорт
Економіст інвестиційного департаменту ФАО Андрій Ярмак свідчить: сьогоднішні українські ціни на молоко — найнижчі у світі. Споживач, котрий наче мав би з того радіти, практично не помічає полегшення, бо все одно перебуває у загальній атмосфері інфляції. А от на бізнес така ситуація впливає вкрай негативно.
Навіть найоптимістичніша статистика говорить про 10-відсоткове зниження поголів’я у господарствах населення. Товаровиробник із Дніпропетровщини Анатолій Клименко додає, що насправді приватники буквально зараз вирізають молочну худобу вдвічі більше.
Водночас промислові виробники, котрі ще донедавна принаймні нарощували темпи продуктивності корів і не дуже зважали на кількість, нині теж визнають зменшення усіх показників. Дуже тривожна тенденція. Подорожчання матеріально-технічних ресурсів, кормів змушує економити, особливо тих, хто досі неспеціалізовано виробляв молоко.
Дуже сумнівно, що із нашою дешевою молочкою швидко та легко станемо конкурентоспроможними на світовому, особливо ж європейському ринку. Бракує нових рецептур і обладнання.
Експерти покладають велику надію на участь України у традиційній виставці в Гонконзі, сподіваючись вийти на додаткові, зокрема, азійські ринки.
«Основне завдання галузі полягає в активному пошуку нових ринків збуту, — підкреслює Андрій Ярмак. — Це зараз найактуальніше. Аби утримати принаймні сьогоднішні ціни, стабілізувати ситуацію, Україні до кінця нинішнього року треба експортувати по 50-55 тис. т молока (молочних продуктів у перерахунку на молоко) на місяць. Мусимо вирівняти ситуацію».
Втриматись за рахунок ефективності
Андрій Дикун, президент Асоціації виробників молока, підтверджує: за останні 10 років такої критичної ситуації галузь ще не переживала. Хоча міжнародні експерти нещодавно підтвердили високу якість і дотримання норм на українських виробництвах, наше молоко екстра-класу має тим не менш найнижчу ціну. Ми не готові конкурувати на світовому ринку: не вміємо виробляти продукти, які він потребує — високоякісне сухе молоко, масло, сир за технологією «Чеддер», який торгується на біржі. Багато виробництв переживають «ломку», адже досі сиділи на наркотику російського ринку. «Такого масового вирізання корів ще не було, — констатує Андрій Дикун. — Це призводить до ситуації, коли кожна корова для відновлення потребуватиме інвестицій до 20 тис. доларів. Натомість ті, хто зараз займається виробництвом молока, — а це переважно середні підприємства, не мають доступу до позикового фінансування, дешевих кредитів. Навіть під 40% річних товаровиробнику взяти гроші нереально».
Попри найважчий стан, галузь не вдається до протестів, масових акцій із демонстративним виливанням молока, звичних, скажімо, у Європі. «Молочники просто тяжко працюють, прискіпливо рахують гроші, заглиблюються в економіку, — говорить президент профільної асоціації. — Єдиний шанс бачимо в тому, щоб утримати ефективність».Усі експерти усвідомлюють, що піднімати галузь треба разом, не киваючи один на одного. Констатують, що на ринку часом присутні елементи зговору, коли, наприклад, ціни раптом в один день синхронно різко падають. Закликають до спільних перемовин і представників торговельних мереж. Наголошують на необхідності змін у законодавстві про кооперацію, аби налагодити належну переробку молока на місцях.
Андрій Дикун, котрий нещодавно повернувся із Білорусі, зауважує: «Тамтешні виробництва були пострадянськими флагманами молокопереробки. Але зараз, порівняно із нашими підприємствами, вони виглядають на позавчорашній день, відстають від українських на 10 років. Гріх буде втратити такий потенціал! Ті ж країни, які випереджають нас, практикують кооперативну переробку. Отже, і нам треба рухатися вперед, взявши за основу інтеграцію, об’єднання зусиль та кооперацію».
Просто кивати у цій справі одне на одного не личить, варто лише зважити на пропорції у розрахунках. Скажімо, на наповнення заводу молоком потрібні інвестиції вдесятеро більші, ніж ті, що пішли на його будівництво.
Без якісної сировини — приречені
Щоб виправити ситуацію, переробникам дуже швидко потрібна якісна сировина, каже голова правління ПАТ «Дубномолоко» Олег Волошин. Адже досі виробники і переробники почувалися розслабленими, маючи під боком старий, звичний та об’ємний і досить маржинальний ринок Росії. Через це упродовж 10 років втрачали ринки, котрі потребували якісніший продукт. Зараз треба розвертати напрямки збуту. «Дуже залежимо один від одного, — робить висновок Олег Волошин. — Основна складова нашої собівартості — сировина. Без високої якості переорієнтуватися, отримати євродоступи нам не вдасться. Сподіваємось на розвиток кооперативів не тільки для виробництва молока, а й переробних».
Зараз «Дубномолоко» працює на повну потужність завдяки тому, що обрало правильну стратегію, вважає керівник. Якщо кілька років тому реалізовували 20% своєї продукції на внутрішньому ринку, а 80 експортували, то нині вже 77% продають в Україні і лише 23 вивозять. Це дало можливість зберегти темпи росту підприємства і переробки: за перший квартал переробка зросла на 40%. Конкуренція на полицях магазинів змушує працювати над новими цікавими продуктами, а не пливти звичною «російською» течією. Правильні стратегії можуть суттєво впливати на ринок загалом, переконаний Олег Волошин. У нас є потенціал, аби поступово замінювати якісний імпортний продукт на наш, вітчизняний. Водночас шукають нові експортні ринки, вже є напрацювання в Азії. Як і усі, потерпають через відсутність доступного фінансового ресурсу, адже ціна його нині просто нереальна.
Заступник міністра аграрної політики та продовольства з питань європейської інтеграції Владислава Рутицька обнадіює галузь тим, що і на рівні держави є активні намагання розширити експортні ринки в Азію та Африку: «Хоча в цих регіонах і невелика купівельна спроможність, зате дуже збільшується кількість населення і динамічно росте економіка. Тому ставимо завдання не просто зайти на ці ринки, але й надійно закріпитися на них». Проте заради такого завдання, підкреслює заступник міністра, мусимо зосередитися на впровадженні і поширенні міжнародних стандартів якості, активно доводити до усіх виробників вимоги, яким повинен відповідати їх продукт. «Маємо розгорнути широку національну кампанію щодо високої якості нашого ринку, — наголошує чиновник. — Ретельно зараз працюємо над тим, щоб українське законодавство відповідало євроінтеграційному пакету, забезпечуючи повний ланцюг якості продукції — від лану до столу. Усе має сприяти тому, щоб у виробників була і зацікавленість, і бажання переоснащувати ферми, переходити на нові технології виробництва якісного продукту. Це наша основна теза».Безпеку ніхто не контролює!
На особливих вимогах до якості і безпеки активно наполягає власник МПК «Катеринославський» з Дніпропетровщини Анатолій Клименко, який вирощує майже 5 тис. голів ВРХ. Його тривогу викликає те, що якість молока у приватному секторі практично ніхто не контролює. «Приватники не стежать ні за маститом, ні за іншими хворобами, ні за інфекціями, — перераховує реальні проблеми господар. — Зооветеринарна служба, яку намагаються реформувати, фактично не працює. Розведеться зараза, перекинеться на всіх — невже чекаємо такого сценарію?! Навіть за тими, хто торгує на вулицях молоком з бо’зна яких бочок, цистерн — ніякого нагляду чи контролю. А люди ризикують потруїтися. Ми як базове підприємство для студентів аграрних навчальних закладів без флюорографії, спеціальних довідок практикантів на територію категорично не допускаємо. Самі закликаємо контролерів: будь ласка, перевіряйте, бо зацікавлені у гарантіях якості продукції. Але навряд чи усі такі свідомі».
Категорично виступає виробник проти застосування пальмової олії у складі наших молокопродуктів. Навіть пропонує якимось чином обмежити ввезення цієї сировини, посилаючись на досвід заборон у деяких країнах. «Мова насправді не тільки про умови для виживання власного бізнесу. Йдеться ж про натуральність продуктів, загалом про здоров’я нації», — заявляє Анатолій Клименко. Інші експерти хоча і не такі категоричні щодо заборон, але наполягають на особливому маркуванні молоковмісних продуктів, навіть відокремлення їх на окремі відділи і полиці, аби споживач був свідомий, що насправді купує.Анатолій Клименко теж говорить про стратегії розвитку. Фокусується на тому, що тваринники, виробники молока фактично формують інфраструктуру сіл, особливо в часи, коли держава реально не має на це коштів: «Ми даємо робочі місця, дбаємо про об’єкти освіти, медицини, споряджаємо бійців в АТО (до всього ще й є прифронтовою областю), опікуємось їх сім’ями. Безкоштовно навчаємо всіх охочих, хто планує розвивати такий же бізнес. Навіть готові ділитися худобою із тваринниками-початківцями, комплектувати нетелями фермерські господарства, які хочуть встати з колін і господарювати. Вже соромно чекати від стареньких бабусь, що вони забезпечать країну молоком — дайте їм відпочинок, якого вони заслужили. Ми будемо відраховувати кошти на їх пенсії. Але ж нам потрібні нормальні умови сприяння для розвитку бізнесу, галузі загалом».
«Ми не прохачі, — підкреслює Клименко, — просто нехай нарешті держава хоча б поверне обіцяні компенсації за давно анонсованими програмами, зокрема, за вже збудовані комбікормові заводи, придбану племінну худобу, відсотки за кредитами. Принаймні, це буде знаком, сигналом про те, що у нашого напряму є перспектива, що нашу роль відповідно оцінюють. Ми, крім усього, не дамо пропасти і сусіднім рослинницьким господарствам, котрі отримуватимуть через наше тваринництво значно більші вигоди».
