Незважаючи на розроблений комплексний план, у першій половині 80-х років минулого століття в Сумській області відзначається зміна в бік різкого збільшення худоби чорно-рябої породи, – з 0% в 1978 році до 2,6%. При цьому питома вага лебединської породи в 1986 році склала 69,7%. У 1985 році була поставлена задача довести річне виробництво молока до 1990 року 106–109 млн. тонн. Головний приріст виробництва молока заплановано отримати, головним чином, за рахунок підвищення продуктивності корів. У Сумському районі середній надій молока за рік необхідно було підвищити до 3300 кг. Лебединська порода, котра розводилася в Сумському районі, хоч і мала переваги в порівнянні з іншим масивом худоби, в неповній мірі відповідала пред’явленим вимогам. Тому для пришвидшення процесу удосконалення всього поголів’я молочної худоби в районі необхідно було широке використання сперми покращуючих порід. Згідно з рішенням Сумського облвиконкому № 28 від 23.01.1985 року розпочата робота по схрещуванню (виробничий дослід) голштино-фризів чорно-рябої масті різних генотипів із лебединською породою з метою отримання тварин покращеного типу. Для поглибленої селекційної роботи виділили 5 базових господарств: радгоспи «Косівщинський», «Степанівський», «Сумський», Дослідне господарство, колгосп «Перше травня». Ключовим заходом із проведення голштинізації лебединської породи в Сумському районі стало припинення використання бугаїв-плідників лебединської породи для осіменіння худоби. На поголів’ї корів та телиць запланували використовувати тільки сперму бугаїв голштинської породи.
Програма з «голштинізації» лебединської породи
У 1993 році масив швіцізованого поголів’я налічував 210,6 тисячі голів, у тому числі 71,5 тисячі корів. Одержані позитивні результати схрещування лебединської породи з поліпшуючою швіцькою вказують на подальше використання швіцької породи на масиві лебединської худоби та збереження генофонду лебединської породи. Робота з популяцією чистопородної лебединської породи зосереджувалася на її вдосконаленні за ознаками молочної продуктивності в поєднанні з цілеспрямованим покращенням екстер’єрно-конституційних показників.
Швіцька порода великої рогатої худоби поширювалась у Сумській області через створений на племзаводі «Михайлівка» племінний репродуктор цієї породи. За період з 1986 по 1990 роки туди завезено 318 нетелів швіцької породи, в тому числі з Австрії – 218 голів, Німеччини – 100 голів. Генетичний потенціал цього поголів’я знаходиться на рівні 6500–7000 кг. Один племрепродуктор на 270 корів не міг задовольнити потребу Сумської області в бугаях бурої породи, тому до підсобного господарства ВО «Хімпром» у 1993 році з Німеччини завезли 100 голів нетелів швіцької породи. Там створили племрепродуктор на 200 корів.
У 1993 році в зв’язку із завершенням робіт по створенню зонального молочного типу у лебединській та бурій карпатській породах Радою по бурих породах прийнято рішення та розроблені стратегічні напрямки з удосконалення нової бурої породи з показниками продуктивності: 5,0–5,5 тис. кг молока з вмістом жиру 3,8–4,0%, білка – 3,3–3,4%, живою масою – 550–600 кг. Враховуючи тісні генетичні зв’язки цих порід, вважається за необхідне об’єднання двох порід в одну буру породу України.
____________________
Загальна кількість бурої худоби в господарствах Сумської області становила на 1 січня 1996 року 332,4 тис. голів, у тому числі корів 118,5 тис. голів
____________________
Загальна кількість бурої худоби в господарствах Сумської області становила на 1 січня 1996 року 332,4 тис. голів, у тому числі корів 118,5 тис. голів. Питома вага бурої худоби 54%. У результаті використання швіцької породи сформувався масив поголів’я з різним вмістом спадковості поліпшуючої породи: з 50% крові –52,2 тис. голів (22%), менше 50% – 58,4 тис. голів (25%), більше 50% – 124,1 тис. голів (53%). Формування селекційної групи корів здійснювалося тільки із двох провідних племінних заводів – «Михайлівка» Лебединського та «Бездрик» Сумського районів. Для інтенсифікації селекційного процесу на базі держплемзаводу «Бездрик» запланували створити центр трансплантації ембріонів.
Поширення спеціалізованих порід призвело до значного скорочення чисельності місцевих локальних порід. Виникла реальна загроза зникнення багатьох із них, серед них і лебединська порода.
У 1993 році лебединська порода зосереджувалася головним чином в сільськогосподарських підприємствах Сумської області, де питома вага її складала 65%. Тут нараховувалося понад 185 тис. голів. Через розширення зони розведення чорно-рябої худоби кількість лебединського маточного поголів’я зменшилась на 45 тис. голів, у т. ч. – на 20 тис. корів.
На 01.01.2002 року налічувалося близько 146 тис. голів маточного поголів’я бурої худоби в господарствах усіх форм власності. Активна частина популяції включала три племзаводи – «Михайлівка», «Колос», Інституту агропромислового виробництва і чотири племінні репродуктори з поголів’ям 14 тис. голів племінної худоби, у тому числі 5,4 тис. голів корів, середня продуктивність яких становила 4000 кг молока.
У 2004 році масив племінних тварин бурої худоби представлений чотирма племінними заводами і чотирма племрепродукторами. У Сумській області налічувалося 1900 голів племінних корів. Вивчається проблема збереження генофонду локальної лебединської породи. Розроблено окремі прийоми збереження генофонду локальних порід великої рогатої худоби. На Сумському державному селекційному центрі створено генофондне сховище, у якому зберігалося 66,3 тисячі спермодоз 12 биків лебединської породи семи ліній.
У 2012 році була розроблена «Регіональна програма збереження лебединської породи». Головною метою селекційно-племінної роботи з тваринами лебединської породи визначено як чистопородне розведення. Мету селекції планувалося досягти наступним шляхом:
• функціонування генофондних банків генетичного матеріалу;
• використання в процесі відтворення тільки чистопородних бугаїв лебединської породи.
Розведенням популяції лебединської худоби в Сумській області займалися у трьох племінних господарствах – ПАТ ВО «Михайлівка», ПСП «Комишанське», ПрАТ «Сад».
Програма зі збереження лебединської породи
Майже 40-річний період селекційними питаннями з розведення лебединської породи займалися спеціалісти племінних та товарних господарств Лисянська Людмила Миколаївна, Лисянська Лідія Миколаївна, Сич Юрій Володимирович, Голдобін Борис Кузьмич, Вовкодав Олена Євсеївна, Троян Сергій Миколайович, Калюжна Ольга Степанівна, Білик Марія Ігнатівна, фахівці Сумського державного селекційного центру (колишнього Сумського обласного племінного об’єднання) Герман Дар’я Марківна, Климович Ніна Андріївна, Лобанова Ольга Денисівна, співробітники Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН (колишня Сумська державна сільськогосподарська дослідна станція), Сумське обласне управління сільського господарства – Корнієнко Ірина Олександрівна, Радченко Надія Павлівна, Скляренко Юрій Іванович, викладачі Сумського національного аграрного університету (колишня Сумська філія Харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаєва) Ладика Володимир Іванович, Котенджи Геннадій Павлович, Обливанцов Володимир Вікторович, Павленко Юлія Миколаївна, Вечорка Вікторія Вікторівна, науковці Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН Сірацький Йосип Зінонович, Буркат Валерій Петрович, Подоба Борис Євгенійович та Інституту тваринництва НААН Байда Володимир Ісакович, Литвиненко Ніна Василівна та інші.
Завідувачка лабораторії тваринництва Сумського Інституту АПВ Радченко Надія Павлівна дає пояснення державній комісії з апробації української бурої молочної породи
На сьогодні масив лебединської породи утримується в наступних господарствах: ПСП «Комишанське» - 295 корів, ПП «Павлівське» - 321, ПСП «Рассвєт» - 41, СТОВ «Шевченка» - 182; ТДВ ПЗ «Михайлівка» 54 корови, В господарствах населення, які розміщені головним чином в трьох районах Сумської області, утримуються до 2 тис. голів лебединської породи.
Робота по їх збереженню не припиняється. За останні 10 років науковці виконали її у значному обсязі. Про це в наступній публікації.
Юрій СКЛЯРЕНКО, вчений секретар,
доктор сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник
Інституту сільського господарства
Північного Сходу НААНУ, ведучий рубрики
