Цьогорічне жнивування в Україні ускладнювалося як погодними факторами (дощило понад міру), так і застарілою нашою проблемою: нестачею у багатьох господарствах доброї збиральної техніки. За даними наукового центру «Інститут аграрної економіки», близько 75 % зернозбиральних комбайнів країни вже знаходяться за межами економічно розумного терміну експлуатації.Але є підрозділи, забезпечені машинами цілком задовільно. В одному з таких «Агробізнес Сьогодні» вирішив побувати. Нагода трапилася: у господарство «Урожай» на Черкащину виїхала делегація студентів Національного Університету біоресурсів і природокористування на чолі з доцентом кафедри технічного сервісу АПК Анатолієм Демко.
Як господарюють на Черкащині
Їдемо в село Кірове, що у Корсунь-Шевченківському районі. Це багато в чому типова місцина Наддніпрянщини у кращому сенсі: село газифіковане й асфальтоване, є доглянута старовинна церква, школа. Люди з діда-прадіда тут займаються сільським господарством. Ну, й радують краєвиди: оброблені землі, нормальні ошатні хати - словом, не видно того занепаду, який часто можна зустріти в українській глибинці. Щоправда, назва села відгонить радянщиною. У ХІХ ст. воно іменувалося більш природно: Корнилівка. Історик Лавреній Похилевич писав про нього ще 1864 року: «Корнилівка розташована на височині степової рівнини, при струмку, що впадає у Рось. За версту на південь від села примітні земляні укріплення: їх побудував Фастівський полковник Семен Палій. Церква Преображення Господнього з дубового дерева. Побудована близько 1738 року».
Тут нині хазяйнує агрофірма «Урожай», яка є частиною крупного холдингу «Миронівський хлібопродукт». Ну, а Кіровський відділок «Урожаю» - це лише один з підрозділів, втім, цілком самостійний організаційно. Він обробляє 2000 га, з яких половина засіяна кукурудзою. Можна сказати «усього 2000 га», а можна й - «аж 2000 га». Керівник господарства бував у Франції, Німеччині, Іспанії, й прекрасно розуміє, що під його управлінням - невеличка держава. У ній працює 68 чоловік (разом із сезонниками), плюс пайовики з чотирьох навколишніх сіл, котрим виплачується оренда у розмірі 4,5 % від вартості паю.Отже, директор Кіровської філії НПФ «Урожай» Михайло Корнієнко вітає студентство. Розповідає про свій відділок: «Рівень рентабельності у нас зазвичай 70–80 %. Якщо він сягає 100 %, керівник підрозділу як заохочення отримує нову службову машину». Агрохолдинг «Миронівський хлібопродукт», до складу якого входить це господарство, - структура розгалужена, обробляє на загал 295 га земель. Має добре продуману система мотивації й заохочення працівників. Кращі співробітники отримають не тільки премії, а й матеріальні подарунки - аж до автомобіля-іномарки. Корнієнко веде далі: «10 років тому я відновив у селі Дошку пошани… Сміялися!.. Але передовикові, який на неї потрапляв, почали доплачувати 500 грн щомісяця. О! Тоді багато хто на ту Дошку захотів потрапити».
Добрі показники не видаються фантастичними, коли ми довідуємося, як оснащений «Урожай» і його підрозділи. На озброєнні у них - найкраща імпортна техніка: трактори Fendt, John Deere, МТЗ, комбайн Claas LEXІON, плуг Gregoire Besson і сівалка тієї ж французької фірми.
Але директор відділку не лише хвалиться, але й бідкається - як без цього селянинові? Скаржиться на помітне подорожчання засобів захисту рослин, добрив, запчастин. А надто - на те, що впали ціни на кукурудзу: «Торік була 1720 грн/т, а цього року - 1200 грн». І тим не менш - життя триває, і агробізнес теж. Їдемо в поле.
Техно-шоу на кукурудзі
Неподалік машинно-тракторної станції, край кукурудзяної плантації стоїть TORUM 740. Студенти НУБіПу одразу оточують його, заглядають під капот, у кабіну, хтось навіть протискується між ножів жатки. Директор з продажів техніки Ростсільмаш в Україні Олексій Колотурський пояснює їм, що й до чого у цій машині. TORUM 740 - порівняно нова розробка конструкторів цієї відомої машинобудівної компанії. Кілька років тому цей комбайн отримав золоту медаль на аграрній виставці СІМА в Парижі, а в Україні з’явився тільки 2012-го. Хоча вже кілька років комбайни серії TORUM працюють у Канаді й США. Бо Ростсільмаш, який їх виробляє, це - транснаціональна компанія, яка сьогодні має заводи й дилерські центри за Атлантикою також. В Україні, звісно, теж її добре знають: за останні 5 років Ростсільмаш увіз в Україну 1700 самих лише комбайнів, а він же тепер виробляє й трактори, борони, прес-підбирачі - та майже увесь спектр сільгосптехніки. Одна з причин популярності - уся техніка Ростсільмаш доступніша, ніж іноземна - західні брендові конкуренти набагато дорожчі. «Ви завжди будете зіштовхуватися з необхідністю вибору, - наставляє Олексій Колотурський майбутніх інженерів. - Який комбайн краще? За якими параметрами слід порівнювати? Тож вчіть матеріальну частину».
Кукурудза тут, неподалік села Кірове, стоїть достигла, жовта. Корнієнко просить першого-ліпшого студента вирвати качан, демонструє його зусібіч, пояснює, як порахувати за кількістю зернин урожайність усього поля.
З машини спускається драбинкою комбайнер Микола Іванчук. Він техніку ростільмашівську знає з дитинства: років 20 працював на «Нивах» і «Донах». «Оно дивіться - на МТС вони й досі стоять. Того «Дона» ще мій батько отримував у 1988 році», - показує механізатор. Тому TORUM 740 не став для нього чимось аж надто незвичним. «Пригнали його у кінці серпня, а з першого вересня я на ньому працюю. Колись у нас Case був, такий комбайн-американець. Так-от: у TORUMа кабіна ще комфортабельніша». Порівнює Іванчук цю машину зі ще одним імпортним комбайном, що має на озброєнні їхнє господарство: «Сьогодні у нас був контрольний замір: змагання моєї машини TORUM 740 із Claas LEXІON 560. Цей молотив добре - не гірше німецького».
Ще трохи про TORUM
Отже, TORUM 740 - поки ще новинка для українського ринку. Тому й привезли студентів показати її у дії. Хоча кредит довіри до машин з маркою Ростсільмаш у наших селян є. За даними УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, і досі серед парку зернозбиральних комбайнів в Україні 60 % становить усім відома «Нива». Але її «батько» завод Ростсільмаш нині виробляє значно сучасніші, продуктивніші й більш комфортні машини, одну з яких ми й роздивляємося. Мости, кардани, пневматика, електроніка у ньому німецька, ремені італійські. Тут TORUM ідентичний, мабуть, майже будь-якому сучасному імпортному комбайну, виготовленому у епоху глобалізації з найкращих запчастин. Однак є у ньому й українські комплектуючі - наприклад, шини від білоцерківської «Росави».
При цьому TORUM має кілька особливостей, які роблять його на ринку суперконкурентним. Так, в основі його роботи лежить принципово новий роторний молотильно-сепаруючий пристрій Advanced Rotor System. Він відрізняється від існуючих роторних схем бітерною похилою камерою, безступінчастим приводом і обертовою декою ротора. Ця схема практично виключає забивання молотарки на важких агрофонах і значно підвищує продуктивність машини. Такий комбайн особливо затребуваний у великих сільгосппідприємствах і регіонах з урожайністю вище 60 ц/га. Власне, такою й є агрофірма «Урожай».«Техніка йде вперед. Такі кадри, як ви, нам потрібні, - звертається Михайло Корнієнко до студентів. - Ми хочемо, щоб у нас працювали молоді фахівці з перспективою. Для цього в нас існує програма надання житла молодому спеціалістові. Трошки даємо грошей, на решту вартості хати - безвідсоткову позику. Крім того, кожен спеціаліст забезпечений автомобілем, мобільним зв’язком, бензином. Дівчата в нас хороші, хоч і не такі гламурні, як у місті. Залишаєтеся?» - з ходу вербує кадри директор Кіровського відділку ВПФ «Урожай». Студентам ще майже рік до звання магістра, а далі - хто знає? Може, й сюди хтось приїде. І Корнієнка теж можна зрозуміти. Технічних фахівців у нього - при такій чудовій техніці! - відчутно бракує. Місцеві механізатори закінчували хто Таращанський технікум, хто СПТУ. І навіть головний інженер Кіровського відділку НПФ «Урожай», хоча й міг би похвалитися чималим досвідом та міцними практичними навичками, але, як-то кажуть, академій не закінчував і диплому про вищу освіту не має.
Під’їжджає вантажівка, комбайн TORUM 740 швидко вивантажує бункер у кузов. Можна заходити на новий гін. Таку б техніку та у кожне українське зернове господарство.
Коментарі
Анатолій ДЕМКО, канд. техн. наук, доцент кафедри технічного сервісу Національного університету біоресурсів і природокористування- Сьогодні виявили бажання приїхати 16 студентів, які наступного року закінчують навчання за напрямом «Процеси, машини і обладнання». Молодці: краще раз побачити, ніж 100 разів почути на лекціях. Колись трактор «Універсал» міг обслуговувати механізатор із двома класами освіти. А зараз машини складні, дорогі, і потрібен чудовий рівень кваліфікації або чималий досвід, щоб освоїти їх. Але порівняймо: вартість підготовки інженера $ 7,5 тис., учня СПТУ - 2 тис. грн. А комбайн коштує, скажімо, $ 200 тис. Хто ганяється за дешевою робочою силою - хай подумає про збитки, які може принести «економний» підхід.
Та якби ж така сучасна техніка була як зразок у вузі! Немає коштів її придбати. Нам лише компанія John Deere спромоглася подарувати комбайн. Так, зараз тільки завод-виробник може зробити університету такий подарунок.
Олекандр ВИННИЧУК, студент 5 курсу Національного університету біоресурсів і природокористування- Поїздка ця - за бажанням, не обов’язкова. Але декан нас запросив, і багато хто охоче погодився. Я, наприклад, раніше їздив тільки на «Нивах» і «Колосах», а такого потужного зернозбирального комбайна, як TORUM 740 у дії ще не бачив. Тільки на аграрних виставках, куди ми часто ходимо. А знайомитися з сучасною технікою нам дуже й дуже потрібно.
