Подрібнювачі пожнивних решток за цією філософією видаються п’ятим колесом до воза. Це ж потрібно його придбати, причепити до трактора, посадити за кермо людину… Навіщо, якщо кожен комбайн обладнаний штатними подрібнювачами решток, котрі, як правило, функціонують просто ідеально?
Значний відсоток істини у цьому твердженні є, надто коли у вас в господарстві достатньо техніки, особливо зернозбиральних комбайнів, бункерів-перевантажувачів, автомобілів-зерновозів і вільних тракторів.
Річ у тім, що збирання ранніх зернових з точки зору організації праці — процес майже миттєвий. На все про все у фермера є фактично тиждень, щонайбільше півтора. Чим більше цей процес затягується, тим вищим є втрати зерна внаслідок осипання чи ризик того, що погода зіпсується і почнуться опади. В ідеалі, якщо йдеться про площі під пшеницею та ячменем близько 500–600 га, цей урожай бажано зібрати впродовж 5–6 днів, не довше, обравши оптимальний час по погоді та вологості зерна.
Комбайн із увімкненим подрібнювачем зерна певну частину потужності витрачає на різку соломи та розкидання пожнивних решток по всій ширині захвату жатки. Себто за врожайності понад 50–60 ц/га, особливо на схилах, він починає йти важче. Швидкість руху уповільнюється до мінімуму, при цьому двигун «переживає» максимальне навантаження. Якщо при цьому не налагоджена як слід логістика із перевантаженням-перевезенням зібраного зерна, то серйозні втрати часу є неминучими.
Читайте також: Осінній обробіток під цукрові буряки
З одного боку, таке зволікання може призвести до вагомих втрат врожаю, а з іншого — до порушення запланованої технології роботи. Як відомо, таку операцію, як лущення стерні бажано здійснити впродовж лічених годин після збирання врожаю. Інакше це сприятиме втраті вологи із грунту та спричинить певні інші негативні результати.
У такому разі включення у технологічну схему подрібнювача соломи дасть змогу запустити безперервний процес підготовки до наступної посівної. Спочатку іде подрібнювач, який мілко «нарізає» та розподіляє поверхнею поля пожнивні рештки, а далі іде дискатор, котрий перемішує їх із грунтом. Як варіант — додаткове розкидання селітри чи деструкторів стерні для пришвидшеної мінералізації решток.
Це одна перевага. Інша полягає у тому, що комбайн середньої потужності коштує 10 млн грн, а подрібнювач — декілька сотень тисяч. Скажімо так, ресурс комбайна є просто золотим, і краще його якомога менше навантажувати, віднявши функцію подрібнення та розкидання пожнивних решток.
Сюди ж слід долучити й елементарну економію пального. Річ у тім, що на подрібнення із розкиданням у середнього комбайна витрачається приблизно 7 л пального. Трактор із подрібнювачем візьме 4, щонайбільше 5 л. Ніби дрібниця, однак на кожних 100 га ранніх зернових заощаджується 250 л пального.
Читайте також: Резерви економії пального при експлуатації техніки
Візьмемо до уваги і такий аспект, що кожен агрегат найкраще виконує саме ту операцію, для якої він був виготовлений. Тому якість подрібнення поза сумнівами буде кращою саме у подрібнювача. До того ж, щиро кажучи, далебі не всі моделі комбайнів здатні розкидати подрібнену масу на всю ширину жатки.
Про переваги соломи як джерела макро- та мікроелементів ми всі ніби знаємо, однак, на жаль, поля і досі палають по всій Україні. Досить наголосити, що ретельно зароблені подрібнені пожнивні рештки забезпечують щонайменше 30% потреби посіяної наступної культури у живленні. Ми вже не говоримо про біологічні переваги цього підходу.
Втім, ми чудово розуміємо, що вдосконалити технологію до такого рівня спеціалізації, знайти декілька вільних тракторів потужністю +-150 к. с., а також вільних механізаторів — справа не завжди посильна для більшості господарств. І жнива через брак комбайнів та вантажної техніки відбуваються за принципом «аби встигнути, а з посівною тоді розберемося». Причини цьому є майже завжди об’єктивними, однак радимо провести низку математичних розрахунків. Цілком можливо, що замість подрібнювачів більш доцільним буде придбання нового комбайна, або ж перехід на оренду зернозбиральної техніки, чи навіть купівля бункера-перевантажувача врожаю. Ключовим лишається те, що за традиційного підходу процес жнив завжди можна оптимізувати, підвищивши рентабельність виробництва.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
