У багатьох сферах агрогосподарської діяльності доводиться рити ями: під саджанці, кущі, для встановлення стовпчиків, опор та інших вертикальних конструкцій, що кріпляться у землі.
Є обладнання, що називається ямобур: воно служить для риття неглибоких лунок і ям, отворів у землі циліндричної форми. Він суттєво полегшує земляні роботи. На сьогодні існує чимало різновидів і типів ямобурів, що розрізняються не тільки за габаритами, але й глибиною і потужністю буравлення. За способом урухомлення їх можна поділити на такі основні категорії: ручні механічні, ручні бензинові або електричні і тракторні або начіпні.
Ручні ямобури — зазвичай сталеві, у яких внизу є гвинтовий металевий шнек і загострений наконечник. Такі знаряддя використовуються під посадку плодових та інших культур, буравлення неглибоких шпар для системи водопостачання. Окрім цього, вони використовуються для пошукових бурінь з виявлення водоносних шарів на невеликих глибинах.
Мотобур, або бензобур широко використовується на дачах, у невеликих сільськогосподарських підприємствах, у присадибному господарстві. Відомі такі марки мотобурів, як «Садко», «Кентавр», «Віталс». Бензобур складається із двотактного реверсного двигуна, редуктора й бурового шнека. З ним можна швидко й без зусиль зробити отвори під посадку рослин, для установки стовпчиків, пробурити дірки для внесення рідких добрив глибоко в ґрунт. За допомогою шнеків різного діаметру (150 мм, 200 мм, 250 мм) буравляться лунки різного діаметру, потрібного у господарстві. Стандартний бур дозволяє робити отвори глибиною до метра. Для ще більшого занурення використовуються шнеки із додатковими насадками. Завдяки компактним габаритам для управління мотобуром достатньо одного користувача-оператора.
Шнековий ямобур може бути й з електричним приводом — це, до прикладу, моделі «Зубр», «Торнадо», «Фіскарс», «Квікдріл». Такий агрегат може пробурити отвори у ґрунті для кущів або дерев на глибину до 0,5 м. Електричні діркороби «Зубр», «Торнадо», «Фіскарс» можуть не тільки робити ямки глибиною в 100 мм, 300 мм або 500 мм, але й відкидати із зони буравлення відпрацьований ґрунт. Електроенергія до двигуна подається за допомогою три- або двожильного кабелю. Однак слід мати на увазі, що надійність кабельного з’єднання невисока, він вважається одним із слабких вузлів ямобура, бо ризикує у землі намокнути, перетертися тощо.
Усе частіше у промисловому садівництві ми бачимо застосування начіпного (навісного) ямобуру. В наших умовах базовим для такого агрегату є трактор «Білорус» або МТЗ-80, але може використовуватися й інший трактор аналогічної потужності. Привід бура здійснюється від валу відбору потужності через карданну передачу і муфту. Перевага такого буру в тому, що він також може обладнуватися стрілою, що дозволяє провадити роботи у важкодоступних місцях. Там, де важко впоратися бензобуру чи електричному — придасться бур потужніший, тракторний: на твердих кам’янистих ґрунтах (Крим, Херсонщина), на землі із ракушняком (Одеська область), на твердих глинистих ділянках (Вінницька область, Закарпаття). Цікавий варіант механізованого ямобура — навісний агрегат на базі телескопічного навантажувача, наприклад JCB, гусеничного міні-навантажувача САТ. Стандартний навісний тракторний бур (або бур для навантажувача) має наступні габарити: ширина — 780 мм, довжина — 1815 мм, маса — до 200 кг. Глибина буравлення ям — до 9,5 м. Такий бур іноді використовують для прокладання труб, бо бурити ним можна й у горизонтальному положенні: наприклад, зробити тунель завдовжки до двох метрів між двома ямами. У комплект може входити також гідравлічна лебідка для піднімання важких дерев або стовпів.
