Останніми роками така польова операція, як прикочування ґрунту, набуває дедалі більшої популярності у хліборобів й органічно вбудовується в технологічний ланцюжок агрозаходів. Як свідчить практика, прикочування забезпечує реальне підвищення врожайності. Інша річ, що сьогодні на ринку представлено широкий вибір типів котків і дуже важливо обрати правильну модель.
Технологічний процес прикочування передбачає виконання операцій, спрямованих на зміну фізико-механічних властивостей ґрунту з метою створення сприятливих умов для розвитку рослин або збереження вологи в ґрунті.
Метою прикочування може бути: руйнування ґрунтової кірки, ущільнення ґрунту; подрібнення грудок на ріллі, а також пожнивних решток культури-попередника; прикочування зелених добрив і вирівнювання поверхні ґрунту. Сьогодні важкий коток майже завжди слугує елементом конструкції практично кожного ґрунтообробного агрегата.
Для створення ущільненого ложа на глибині загортання насіння й вирівнювання поверхні поля (це потрібно для неглибокого і рівномірного висіву насіння, а також запобігання осідання ґрунту після сівби) використовується передпосівне прикочування.
Основне призначення післяпосівного прикочування — створення сприятливих умов для проростання насіння. Від післяпосівного прикочування залежить повнота і дружність сходів культурних рослин.
Багато в чому ефективність прикочування визначається вологістю, типом і механічним складом ґрунту. Так, на важких глинистих ґрунтах із надлишковим зволоженням прикочування негативно впливає, оскільки сприяє утворенню кірки. Натомість на чорноземних ґрунтах ефективність прикочування вища, ніж на солонцюватих.
Якщо прикочувати стиглий ґрунт, то не відбувається руйнування його структури. Коли запаси вологи в ґрунті близькі до капілярної вологомісткості (що буває за раннього висіву ярих культур), коткування посилює випаровування вологи й призводить до переущільнення посівного горизонту. Важливо не допускати прикочування перезволожених ґрунтів, бо утворюється товста ґрунтова кірка, яка перешкоджає проростанню рослин. Малоефективним зазвичай буває і прикочування сухого й піщаного ґрунту. Єдиним плюсом у цих умовах може бути вирівнювання поверхні поля, але збільшується її розпорошення.
Важливою є роль прикочування за сівби зернових культур, в ущільненому шарі. Завдяки притоку вологи й підвищенню температури відбувається швидке одночасне набухання і проростання насіння. Найсприятливіші умови: насінини лежать на твердому ложі, а зверху прикриті менш щільним шаром ґрунту. За таких умов до щільного ложа по капілярах енергійно надходить волога з нижніх шарів, а верхній, менш щільний шар ґрунту, сприяє потраплянню повітря до насіння й швидкому його проростанню.
За посушливих умов післяпосівне прикочування є обов’язковим агротехнічним заходом. На прикочених посівах спостерігається пришвидшена поява сходів рослин, збільшення польової схожості, й завдяки цьому зростання врожайності від 5 до 20% проти не прикоченими полями.
Вид робочих органів для прикочування й технологічний процес, що виконується ними, мають відповідати способу сівби й забезпечувати створення оптимальних умов для проростання насіння та подальшого розвитку культурних рослин.
Для ущільнення ґрунту з насінням у рядках найчастіше в сівалках використовуються клиноподібні (або кільчасті) котки, завдяки простоті їх конструкції. Клиноподібні котки, переміщаючись за сошниками, ущільнюють нижні шари ґрунту на ширину, більшу, ніж ширина котків, бо їх робочі поверхні розташовані під кутом до горизонту, з тим одночасно формуючи ребристу стійку до вітрів, поверхню поля. Завдяки такій поверхні паростки культурних рослин, перебуваючи на дні борозенок, на початковому етапі розвитку частково захищені від впливу суховіїв, крім того, борозенки акумулюють вологу невеликих дощів, яку насамперед дістають культурні рослини.
Натомість у вологих умовах клиноподібні котки, ущільнюючи ґрунт на поверхні, сприяють переущільненню поверхневого шару, що мірою його висихання призводить до утворення кірки, особливо на важких ґрунтах, яка ускладнює проростання культурних рослин.
Різновидом клиноподібних котків є котки з напівкруглим перетином обода та трапецієподібні котки. Такі робочі органи накочують землю, що у вологих умовах також сприяє утворенню поверхневої кірки на важких ґрунтах. Але на відміну від клиноподібних, трапецієподібні котки й котки з напівкруглим ободом більшою мірою ущільнюють нижні шари ґрунту й меншою — ґрунт по бічних сторонах, що зменшує його надмірне ущільнення. Робочі поверхні трапецієподібних і напівкруглих котків більшою мірою схильні до залипання ґрунтом, ніж клиноподібні, тому в обов’язковому порядку для їх очищення потрібні чистики.
Кільчасто-шпорові котки призначені для підповерхневого прикочування, оскільки в процесі роботи їхні шпори, проникаючи в ґрунт, ущільнюють нижній шар і розпушують поверхневий, знижуючи втрати вологи. До того ж вони досить непогано вирівнюють поверхню поля в межах своєї ширини захвату.
Утім, такі котки мають і певні недоліки. По-перше, своїми шпорами вони загортають стерню в ґрунт, що не завжди потрібно фермеру, і, по-друге, у вологих умовах робочі поверхні котків, особливо між шпорами, залипають землею, що призводить до порушення процесу прикочування — навіть очищення котків чистиками не завжди допомагає. Тому застосування сівалок із кільчасто-шпоровими котками має обмеження по вологості ґрунту.
Знаходять своє застосування й котки з пневматичними шинами. На відміну від кільчасто-шпорових, котки з пневматичними шинами завдяки еластичності робочих органів, які в процесі роботи деформуються й відновлюють первісну форму, самоочищаються від ґрунту у вологих умовах, зберігаючи свою працездатність. Але для створення вологоощадної структури ґрунту після проходу пневматичних котків рекомендується здійснювати неглибоке боронування.
У період посівної ґрунтова волога досить швидко випаровується, і за деякий час вологі шари ґрунту розташовуються досить глибоко, що змушує висівати насіння глибше. За таких умов прикочувальні котки мають забезпечувати надійний контакт насіння з вологим ґрунтом. Цього можна домогтися, застосовуючи вузькі «цільові» котки, що ущільнюють ґрунт безпосередньо тільки в посівних борознах.
Звісно, що прикочування поверхні ґрунту використовується не тільки після сівби. Зокрема, в процесі дрібного обробітку ґрунту (культивації) після проходу розпушувальних робочих органів для руйнування грудок, вирівнювання поверхні поля і створення вологоощадної структури ґрунту.
У такому разі застосовується, як правило, суцільне коткування, для чого використовують пруткові або спіральні котки, що забезпечують суцільне опрацювання поверхні поля по всій ширині захоплення знарядь. Крім ущільнювального впливу такі котки руйнують великі грудки, вирівнюють і виносять на поверхню бур’яни. Котки також входять до складу комбінованих культиваторів і ґрунтообробних знарядь, виконуючи «фінішний» обробіток ґрунту. Основними показниками якості прикочування є щільність поверхневого шару ґрунту, величина мульчувального шару, величина грудок і вирівнювання поверхні поля. Обробіток ґрунту за посушливих умов прикочування дозволяє зберегти до 25% вологи, що втрачається через випаровування, створенням вологоощадної структури.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні