Для мінімізації втрат важливо максимально швидко довести вологість скошеної трави до рівня меншого за 35%. Досягти цього можливо, застосовуючи кондиціювання скошеної трави. Завдяки кондиціонерам маси, які бувають вальцеві та бильні, руйнується захисний шар на поверхні рослин, що захищає їх від висихання. Одночасно з руйнуванням воскового покриття робляться надломи, тріщини на стеблах. Для обробки бобових трав рекомендується використовувати гумовані вальці, що обертаються з однаковою швидкістю з гвинтоподібними виступами та впадинами, причому виступи одного вальця заходять у впадині іншого. На відміну від бильних кондиціонерів такий робочий орган не оббиває листя люцерни, уникаючи втрат найціннішої складової корму. Бильні кондиціонери активніше обробляють масу, протягуючи її рифленою поверхнею, що розташовується над ротором — обриваються листя, суцвіття та частини стебел.
Виробники «Клаас», «Кун», «Кроне», «Пьоттінгер» випускають косарки з обома типами кондиціонерів, окремі моделі причіпних косарок пропонують споживачеві зі знімальними кондиціонерами обох типів. Використання кондиціонерів на косарках пришвидшує висушування стебел і забезпечує більш рівномірне сушіння маси та дозволяє уникнути окремої операції — проїзд агрегатів полем.
Фото 1. Причіпна ворушилка трави в роботі; а — під час переїзду
в складеному стані, б — під час ворушіння, вид збоку
За кожен прохід косарки формувалися три валки. Для інтенсифікації сушіння маси відразу після скошування їх розкидала ворушилка Volto 1320Т з конструкційною шириною захвату 13 м (фото 1). Робоча ширина захвату ворушилки — 11,5–12,3 м. Для забезпечення необхідних темпів робіт ширина захвату ворушилки має перевищувати сумарну ширину використовуваних косарок в 1,6–1,7 раза, оскільки робоча швидкість ворушилки має бути 7–8 км/год. Така швидкість забезпечує якісне копіювання поверхні поля, мінімізує забруднення сировини часточками ґрунту.
Вимоги до сушіння
За досягнення вологості сировини 50-55% її слід згрібати у валки. Особливо критичним цей показник є для бобових трав, оскільки через нерівномірності висушування за нижчої вологості листя останнє оббивається та втрачається під час згрібання.
Для їх зменшення згрібання бобових проводять у вранішні та вечірні години на понижених обертах двигуна, коли дещо підвищується вологість повітря. За потреби бобові згрібають у нічний час. Окрім вимог до сушіння сіна операція згрібання забезпечує продуктивну роботу засобів механізації на операціях підбирання. Граблі, які випускають в Україні, мають ширину захвату 4,2–6,0 м. Такі граблі забезпечують вчасне виконання робіт на ділянках до 50–80 га, формуючи лінійну потужність валка 3–4 кг/м. Бажана потужність валка більша в 2–3 рази. Тому перевагу слід віддавати ротаційним граблям із робочою шириною 12–18 м. Це зумовлено якісними показниками їх роботи, надійним виконанням технологічного процесу.
Граблі провідних фірм мають модульну конструкцію й пропонуються з одним, двома (з центральним або боковим укладанням валка) і чотирма роторами, формують за один прохід один або два валки. Конструкція та кількість граблин ротора забезпечує високу продуктивність й укладання розпушених валків. Привод роторів не потребує щоденного обслуговування. Завдяки три-, чотириколісним опорам під роторами вони якісно копіюють поверхню поля та майже не мають втрат під час згрібання. Такими є Лайнери — типорозмірний ряд роторних граблів фірми «Клаас» (фото 2).
Фото 2. Граблі чотирироторні в роботі (а), ротор граблів (б)
Застосовуючи чотирироторні граблі Лайнер 3500 після досушування люцерни до вологості 54,10% отримали робочу ширину захвату граблів 11,81 м, яка коливалася в межах 11,5–12,0 м. Ширина валка, що формувався, становила 1,8–2,6 м, середня робоча швидкість була 9,32 км/год, що дещо перевищувала швидкість ворушилки.
Для уникнення втрат від оббивання листя доцільно досушувати сировину у валку. За похмурої погоди валок можна поворушити двома роторами граблів, переклавши його на 2,0–2,5 м на бік.
По досягненню валком вологості 17–19% сіно слід підбирати. Доцільним є заготівля сіна в пресованому вигляді, оскільки це суттєво полегшує облік кормів, перевезення та складування сіна.
Однак у господарствах заготовлюють і розсипне сіно, бо саме розсипним можна його досушувати активним вентилюванням. Уникнути перевалкових операцій дозволяє використання візків-підбирачів. Ними виконуються операції з підбирання маси, вантаження в кузов із підпресовуванням і перевезення до місця складування. Таким чином, мінімізуються затрати та спрощується логістика виконання робіт. Виробники «Клаас», «Кроне», «Пьотінгер» пропонують схожі конструкції, що відрізняються об’ємами кузовів в межах 22–100 м³. Для подачі в причеп різання маси в них використовується бітерно — ножовий різальний апарат із ротором діаметром 750–880 мм, з 7–9 рядами пальців по колу та встановленою довжиною різання — 34–45 мм. Для вивантаження маси використовується днищовий транспортер.
Технічні особливості прес-підбирачів
Рулонні прес-підбирачі характеризуються своєю простотою (конструкційною та технологічною), і формують циліндричні рулони діаметром 0,6–1,8 м, завдовжки 1,2–1,5 м, щільністю 120–140 м³. Розрізняють прес-підбирачі з камерами постійного та змінного обсягу. В прес-підбирачах першого типу розділену навпіл камеру утворюють барабани або планки на гнучкому носії (зазвичай ланцюг). Рулон, що утворюється в такій камері, має серцевину пониженої щільності. Камери змінного обсягу утворюють петлі кількох плоских пасів. Паси підтягуються з постійним зусиллям, тому маса в камері ущільнюється із самого початку формування рулону. В результаті отримують рулон із щільнішою серцевиною.
Преси відрізняються й іншими особливостями. Обв’язування шпагатом відбувається, коли прес зупиняється. Чим швидше буде обв’язаний рулон, тим вища продуктивність преса, тому використовують в’язання одночасно двома нитками замість однієї. А використання сітки дозволяє завершити цю операцію за 2–3 оберти рулону. Виробники встановлюють на сучасні преси інколи обидві системи обв’язування. Залежно від сировини (сіно, солома) визначається, яка із систем буде використана. Іншою особливістю є використання в системі подачі маси інтегрального ротора шнека. Він дозволяє звузити масу до ширини рулону і примусово направляти масу до камери. Ротор являє собою барабан із установленими на ньому по краях витках шнека, а в центральній частині барабана — пальці для подачі маси. Встановлення в зоні переміщення маси ножів дозволяє отримувати бітерно-ножовий різальний апарат. Ножі зазвичай для захисту встановлюють підпружинено з можливістю виходу з каналу. Система рівномірно подає масу в камеру, а різана маса краще ущільнюється й легше змішується в кормороздавачі-змішувачі.
Найпродуктивніше на заготівлі сіна працюють великопакові прес-підбирачі. На ринку України їх пропонують фірми «Клаас», «Кун», «Кроне», «Массей Фергюссон», «Нью Холланд» й інші. Максимальний переріз тюків, що формується ними, — 0,8…1,2 × 0,7…1,3 м², а довжина може регулюватися до 2,5–3,0 м. Щільність регулюється в межах 120–300 кг/м³. Найчастіше формують тюки розміром 1,2 × 0,9 ×2 ,5 м і масою 300–500 кг та 1,2 × 1,2 × 2,5 м масою 500–650 кг. Такі розміри роблять їх придатними для транспортування, складування та зберігання. Маса пресів — в межах 7–10 т. Такі машини провідних виробників мають власну систему керування робочим процесом, термінал якої розташовано в кабіні трактора. Для ефективного застосування прес-підбирача його слід агрегатувати з трактором відповідної потужності (понад 200 к. с.), що має можливість приєднувати пнемо-, гідро- та електросистеми.
В’язальний механізм покращено
Для подачі маси крім підбирача застосовують подавальні граблини, пальцеві бітери, шнеки, що звужують масу до ширини тюка. У пресах використано схему попереднього пресування, за якої зібране і частково ущільнене в криволінійному каналі за три ходи набивача сіно подається в камеру пресування. Подача сіна в камеру — нижня. В камері сіно остаточно ущільнюється поршнем, у механізмі приводу якого передбачено маховик. За досягнення заданої довжини тюка подається сигнал на в’язальний механізм, і голки в момент максимального стискання маси по каналах у поршні подають шпагат до вузлозав’язувача, використовується в’язання подвійним вузлом. Найбільш надійною вважають конструкцію вузлозав’язувачів фірми «Клаас», якому вже майже 100 років. Його за незмінної схеми постійно вдосконалюють, і тюки в’яжуться одинарним вузлом. Так, у моделі Квадрант 3200 встановлено потовщені пустотілі штифти, покращено протягувач нитки й затискач шпагату. В сучасних моделях обов’язково застосовують систему пневмоочищення вузлозав’язувачів від рослинних решток. Після цього тюк виштовхується з камери пресування масою, з якої формується наступний тюк.
Сучасні преси обладнано різальними апаратами, аналогічними апаратам рулонних прес-підбирачів, електронними пристроями для контролю за процесом, вологістю маси, обліком виконаної роботи.
Для вантаження тюків, що на полі та в сховищі, доцільне використання телескопічних самохідних навантажувачів.
В. Ф. КУЗЬМЕНКО, канд. техн. наук, ННЦ «ІМЕСГ»
О. В. ХОЛОДЮК, канд. техн. наук, Вінницький НАУ
В. В. МАКСІМЕНКО, наук. співроб. ННЦ «ІМЕСГ»
