Актуальність проєкту «Розвиток молочної галузі в Україні» зумовлено фактом того, що такий класичний бізнес для України, як молочне скотарство наразі перебуває на межі критичного роздоріжжя: що ж робити надалі? Це питання постає в голові кожного власника бізнесу молочного скотарства. У 2018 році при оцінці потенційних галузей до розвитку Міжнародна фінансова корпорація, як один із найбільших інвесторів в агробізнес України, прийняла рішення звернути увагу та розвивати саме молочну галузь. Завдання постало і є наразі амбітним: збільшити експортний потенціал. За наявного бажання скласти конкуренцію на світовому ринку таким країнами, як Нова Зеландія, США чи країнам Європи, маємо забезпечити не лише якість молока та стабільність його доставки, а й відповідну його собівартість. А залежно від особливостей годівлі на підприємстві собівартість кормової бази становить 50–70% собівартості молока. Тому один із наголосів цього проєкту поставили на вирощуванні власних кормових культур — розробити рекомендації зі збільшення ефективності вирощування об’ємистих кормів власного виробництва молочними підприємствами.
ДОВІДКА
Консультаційний центр Асоціації виробників молока (КЦ АВМ) спільно з Міжнародною Фінансовою Корпорацією (IFC) та за підтримки Міністерства фінансів Австрії реалізовують в Україні трирічний проєкт «Розвиток молочної галузі України». Цілями програми є підвищення ефективності виробничих та управлінських практик молочних ферм завдяки спільному з Консультаційним центром АВМ тиражування референтної моделі та реалізації серії навчально-інформаційних заходів для молочнотоварних ферм України.
Проєкт розраховано на власників ферм, які хочуть покращити якість молока та зменшити собівартість виробництва?
Проєкт для всіх, хто готовий до змін і роботи. В рамках Проєкту на першому етапі ми залучили як українських, так і міжнародних експертів з управління фермою, годівлі, комфорту та здоров’я тварин, генетики та відтворення для розробки й апробації елементів референтної моделі — набору рішень, що фокусуються на детальному аналізі молочного бізнесу. З 2020 року розроблені елементи вже впроваджують на підприємствах спільно з нашим партнером — Асоціацією виробників молока України. Паралельно триває робота над публічною моделлю цієї референтної моделі, до якої будуть мати доступ усі охочі.
На якість молока, крім усього іншого, дуже впливає якість кормів, які споживає молочне поголів’я. Які ж критичні точки контролю у вирощуванні продукції рослинництва для молочної ферми?
Говорячи про виробництво об’ємистих кормів, агропідприємство насамперед має зрозуміти, що корма — це товар. Так! І кукурудзяний силос, і люцерновий, і сіно, і солома — все товар! Відповідно, у виробництві кормів і підходи мають бути ідентичними як до виробництва продукції рослинництва зернового напряму. І це важливо! Не за принципом залишковості, як відбувається нині на багатьох фермах, а максимально адаптовані під сучасні умови.
Визначення якості сівби кукурудзи за показником дотримання однорідності глибини висіву
Контрольні точки у вирощуванні об’ємистих кормів потрібні, щоб оцінювати якість виконання технологічних операцій від підготовки поля до заготівлі й згодовування заготовлених кормів на МТФ. Підготовка ґрунту, підживлення, сівба, захист посівів, заготівля кормів — кожен з основних процесів вирощування повинен мати чітко прописані умови, виконання яких і є запорукою ефективності вирощування. Так, серед найпоширеніших проблем на господарствах є недотримання якості сівби, наприклад, недотримання глибини й норми висіву старими сівалками, або ж висів сівалками непристосованими під швидкісний висів, недостатній контроль шкідників і великий відсоток забур’яненості полів тощо. Останнє, зокрема, має прямий вплив на поживну цінність заготовлених кормів.
Крім контрольних точок, що відповідають основним операціям, визначають інші технологічні операції, що також вимагають контролю якості їх виконання: оцінювання фізичної стиглості ґрунту, лабораторний аналіз якості насіннєвого матеріалу, обстеження посівів, визначення готовності культури до збирання, оцінювання втрат у процесі заготівлі тощо.
Загалом по кожній культурі встановлюється такий перелік технологічних операцій, який дозволяє відстежити її розвиток, визначити причини виконання, недовиконання чи перевиконання плану та, що є надзвичайно принциповим питанням, відокремити питання технологічного процесу, які ми здатні контролювати від впливу зовнішніх чинників, більшість з яких (град чи буревій, наприклад,) напряму ми не можемо контролювати.
Робота з контрольними точками технології дозволяє отримати на кінець сезону чітку картину дотримання або недотримання параметрів за кожною з операцій і, відповідно, сприяти якісному аналізу чинників, що призвели до того результату, що отримали.
Що ж це таке: контрольні точки й скільки їх має бути?
Контрольна точка – це етап технологічного процесу, що має визначальне значення для отримання оптимального (запланованого) результату, контроль над проходженням якого дозволяє запобігти можливим ризикам.
Щодо їх кількості, то тут все залежить від агропідприємства – контрольних точок має бути стільки, скільки агропідприємство буде в змозі контролювати – 3, 5 чи 100. Для кожної точки контролю визначається перелік параметрів, тобто показників, який дозволяє визначити якість виконання тієї чи іншої операції (роботи). Кількість параметрів по одному контролю — необмежена й може різнитися по культурах чи, наприклад, відповідно до призначення посіву (товарний/насіннєвий).
Контроль якості нарізки при заготівлі кукурудзяного силосу
за показником сепарації подрібненої маси
на Пенсільванських решетах
Частина параметрів є критично важливою для якісного виконання операції, частина — рекомендовані для періодичного відстеження. Критичні параметри становлять основну систему контролю та системи стимулювання виконавців за дотримання якості виконання технологічних операцій. Для кожного з параметрів визначаються:
• цільове (нормативне) значення;
• допустимі відхилення;
• спосіб контролю (ручний/автоматичний/віддалений);
• відповідальна особа, яка виконує контроль;
• час виконання контролю.
Ми вже говорили про параметри сівби, то ж давайте розгляньмо цю операцію детальніше. Для цієї технологічної операції можна визначити такі параметри:
• тривалість сівби, днів;
• температура ґрунту на глибині висіву, °С;
• глибина висіву, см;
• рівномірність глибини висіву, відсоток площі, на якій дотримано задану глибину висіву;
• швидкість висіву, км/г;
• норма висіву, тис. шт./га;
• відхилення кількості фактично висіяного насіння від планового значення, %;
• рівномірність висіву насіння висівними апаратами, %;
• частка незагорнутого насіння по ширині висіву, %;
• повнота обробки площі поля:
• % необробленої площі (пропусків) до площі поля,
• % площі перекриття до площі поля;
• відхилення ширини стикових міжрядь, см;
• організаційні простої, ініційовані трактористом-механізатором, хв/зміна.
Маємо більше як 10 базових параметрів для однієї точки контролю, частина з яких контролюється на полі безпосередньо під час висіву, частина — на полі й через кілька тижнів, із появою сходів. І якщо контроль на полі має на меті запобігти можливим втратам, то контроль із появою сходів, крім необхідності збирати дані для аналізу, також може бути використаний для обґрунтування розміру виплати за виконану роботу і, відповідно, мотивувати працівників до якісного виконання поставлених завдань. Пам’ятаємо — сіємо не гектари, а силосну кукурудзу!
По кожній із польових і допоміжних робіт, що проводиться протягом однієї зміни, виконують мінімум три контролі якості виконання:
• За пуску (первинного налаштування агрегата, переході на інше поле, зміні гібрида чи партії насіння) з метою перевірки якості налаштування та дотримання встановлених нормативів на робочому агрегаті.
• Через 1–3 год після первинного налаштування з метою перевірки якості первинного налаштування та дотримання нормативів.
• Через 4–5 год після первинного налаштування з метою раптової перевірки якості налаштування та дотримання нормативів.
По кожній із визначених контрольних точок наприкінці дня формується короткий звіт із зазначенням обсягу виконаних робіт, дотриманням параметрів і коментарями. По факту завершення кожної технологічної операції в розрізі масиву полів (кластера чи відділення) формується фінальний звіт із зазначенням типу й обсягу виконаних робіт, проблем, що виникли, рішень, що були ухвалені, чи заходів, які потрібно вжити аби уникнути виникнення подібних проблем у майбутньому.
Пам’ятаємо, запорукою ефективності будь-якого процесу і вирощування об’ємистих кормів тут не виняток, є можливість ухвалення рішення, що базується на аналізі конкретних вимірюваних показників, адже, як відомо, важко (чи неможливо) контролювати те, що не можна виміряти.
Микола ВОЛКОГОН, канд. біол. наук
Тетяна КОВАЛЬЧУК
