Перелік питань був різноманітний: від дискусії на тему «Зняття мораторію на землю та експортних бар’єрів» до нарощування бізнес ефективності в основних галузях сільського господарства.
Відкриваючи захід, президент Української аграрної конфедерації Леонід КОЗАЧЕНКО зазначив, що на сьогодні Україна використовує тільки третину свого аграрного потенціалу. «У перспективі ми спокійно можемо істотно збільшити обсяги виробництва аграрної продукції. Єдина перешкода на цьому шляху -- проблеми, пов’язані із залученням коштів». Зі слів пана Козаченка, торік у вітчизняний сільськогосподарський сектор надійшло $40 млн. А один зі світових аграрних лідерів -- Бразилія, досвідом якої варто було б скористатися Україні, за рік залучила аж $22 млрд.
На сьогодні площа українських сільськогосподарських угідь, на відміну від бразильських, на 30% менша, але при цьому Україна забезпечує третину агропродуктів, вироблених у Бразилії. Тому при достатньому фінансуванні у нас є шанс не просто наздогнати, а й обійти цю країну та решту конкурентів, вважає Козаченко. За його оцінками, АПК щороку потребує $15 млрд. «Якби галузь справно фінансувалася у повному обсязі, то Україна за п'ять-сім років змогла б утричі збільшити виробництво продовольства та експортувала б продукцію на суму понад $40 млрд», -- прогнозує президент УАК . Однак залучити хоча б частину потрібних інвестицій на сьогодні заважає непрозора державна політика в аграрному секторі, державне втручання у формування цін і корупція.
Голова комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій КАЛЕТНІК, виступаючи на форумі, проаналізував діяльність комітету в підготовці та запровадженні законів, які мають стати основою для майбутнього запровадження ринку землі в Україні. Впродовж тривалого часу Україна не мала своєї державності, і тому не було сформовано чітку державну політику щодо діяльності агропромислового комплексу. Не вирішеними для вітчизняних аграріїв залишаються диспаритет цін на матеріально-технічну базу та продукцію сільського господарства.
За останні 6 років вартість сільськогосподарської продукції підвищилися на 40-60%, та й матеріально-технічні ресурси (добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали) теж зросли в ціні в кілька разів. Для обробітку всіх сільгоспугідь в Україні витрачається понад 2 млн т дизпалива та 500 тис. т бензину. Якщо в 2004 році дизпаливо коштувало 1,3 грн, а бензин 1,9 грн, і відповідно витрати аграрії сягали майже 3,5 млрд грн на паливно-мастильні матеріали, то торік на ту саму кількість посівних площ агропромисловий комплекс України витратив більш ніж 20 млрд грн.
Також Григорій Калетнік зазначив, що при комітеті діє громадська дорадча рада, до якої входять представники практично всіх громадських організацій, які функціонують в агропромисловому комплексі України. У комітеті розглядаються законопроекти, пов’язані з ринком землі і земельним кадастром.
Якщо до початку реформ у державній власності перебувало 100 земель, то на 2010 рік 51% земель передано в приватну власність. На сьогодні в Україні функціонує понад 35 тис. агроформувань. Держава визначила кілька пріоритетних напрямів розвитку земельних відносин. Серед них -- удосконалення системи державного управління земельними ресурсами; створення передумов для повноцінного створення ринку землі, механізмів його регулювання; започаткування єдиної автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та інформаційної бази даних; проведення інвентаризації земель та демаркації державного кордону.
Дещо іншої думки притримується директор Департаменту агробізнесу ЄБРР Жіль МЕТЕТАЛЬ, який заявляє, що єдиним джерелом, звідки можуть надійти інвестиції у сільське господарство України, є приватний сектор. «Не держава, і не міжнародні організації інвестуватимуть, а саме бізнес, інвестори з приватного сектору. Маючи бажання вкласти кошти, я б не став інвестувати їх в аграрну галузь України, враховуючи ті умови, які сформувалися наразі тут. Я б їх вклав у Бразилію, яка демонструє розвиток ринкових засад економіки» -- зазначив пан Мететаль. Він додав, що в Україні є потужні компанії як міжнародного, так і національного рівня, і «ми будемо їх надалі підтримувати». З-поміж таких компанія «НІБУЛОН», діяльність якої є прозорою і прогнозованою, вона показує добрі результат і є конкурентоспроможною. Саме такі фірми інвестують у сільське господарство.
Ситуація, що склалася в Україні, чимось нагадує битву, але вона варта того, щоб у ній брати участь. Міжнародні організації (ЄБРР, МВФ, Світовий банк, Міжнародна фінансова корпорація) твердо переконані, що реформи в Україні повинні бути орієнтовані на ринок, а не на монополію. А тому адресували прем’єр-міністру спільне звернення проти закону про монополію експорту і мають намір продовжувати слідкувати за розвитком подій у цьому напрямі.
«Я б порадив українській владі звернути увагу на роботу фермера. Адже хто як не він краще знає, як, наприклад, підрізати дерево так, аби воно швидше росло і давало більше плодів. Я б дуже хотів, аби з досвідом вітчизняних сільгоспвиробників рахувалися, створюючи умови приватному сектору для інвестицій та розвитку галузі в цілому» -- підсумував директор Департаменту Агробізнесу ЄБРР.
Словом, захід вкотре підтвердив свою актуальність. Запитань до влади від бізнесу та потенційних інвесторів на форумі прозвучало чимало. Але відповіді учасники так і не отримали, позаяк запрошені на форум представники профільного міністерства не з’явилися, хоча їх участь передбачалася. Тож бізнесу та інвесторам знову довелося демонструвати інвестиційний монолог.
