«Експортуй або вмри!», — засяяло контроверсійне гасло на моніторі форуму. Згадався схожий заклик радикального кандидата в депутати: «Добробут або смерть!». Якщо ж без жартів, то важливість аграрного експорту для життя України як держави справді вкрай важлива. Складна ситуація в економіці, необхідність заробляти не залишає вибору, як тільки рухатися з експортом в інші країни.
За підсумками 2019 року Україна експортувала товарів на суму $50,06 млрд повідомляє Держстат. «АПК сьогодні дає 44% валютних надходжень, або $22,2 млрд за підсумками минулого року. Впевнена, що це тільки початок», — каже ексміністр аграрної політики та продовольства Ольга Трофімцева.
Участь у форумі взяли чиновники зовнішньоекономічних відомств, аграрії-експортери, агровиробники, трейдери, представники закордонних компаній, міжнародних торгових місій, навіть Чиказької товарної біржи.
Курс і його коливання
Директор із ринків капіталу «Альфа-банку» Тетяна Попович розпочала з нібито позитивної новини. Протягом 2019 року відбулося зміцнення гривні на 19% у порівнянні з доларом США. І це — найкращий показник у світі. Це радість для багатьох… Але не для експортерів. Через ревальвацію гривні протягом року вони недотримали 7–10 млрд грн виручки. Однак напрямок тренду може змінитися. Україна — серед країн із вельми волатильною валютою. Тому пані Попович пропонує не вгадувати, куди йтиме курс долара, вгору чи вниз, а фіксувати його в угодах, хеджуючи валютні ризики. Вона розповіла про механізми хеджування для агросектору.
З одного боку, бізнес не любить непевностей, хоче грати за чітко окресленими правилами, нехай і суворими. З іншого, без ризиків бізнесу не буває, тим більше в агросфері, а також у міжнародний торгівлі. Вихід із цього протиріччя людство давно знайшло у вигляді «подушок безпеки»: бірж, механізмів страхування і хеджування. Вони обговорювалися також на форумі «Стратегії експорту. Трейдинг 2020».
«Розраховувати, що ціноутворення зміниться у нашу користь, чекати, поки зловиш «золоту рибку» — безглуздо. Потрібно вміти хеджувати ризики», — вважає Роман Русаков, експортний трейдер, який працює із Сінгапуром.
В Україні створено «Експортно-кредитне агентство», завданням якого нині є страхування та перестрахування зовнішньоекономічних ризиків. Також уже починають використовуватися ф’ючерсні механізми бірж — української Аграрної, Чиказької товарної, Лондонської і Варшавської. Однак фінансових інструментів для експорту у нас іще бракує.
Куди рухатися?
Які маємо географічні напрямки українського агроекспорту? Більш ніж 41% української міжнародної торгівлі — це Євросоюз. За рік Україна експортувала в ЄС товарів на $20,75 млрд. Крім того, це й Туреччина, Китай, Індія, Японія, країни Близького Сходу і Перської затоки, Азії і Африки. Угода про асоціацію з ЄС сприяє нам і на інших ринках: там бачать, що ми добре сприймаємося Європою, а це — свідчення доброякісності наших товарів.
Як завойовувати нам нові ринки і не боятись експортувати? Керівник відділу зовнішньоекономічної діяльності «Арніка Органік» (Полтавська область) Вікторія Васильченко розповіла, яким чином її компанії вдається продавати органічну агропродукцію у Канаду, Японію і Євросоюз. Наразі «Арніка Органік» збирається інвестувати у міжскладську логістику і перевантажувальні термінали, аби зробити свій експорт простішим і зручнішим.
Пожвавлення викликала тема Китаю, і не тільки у зв’язку із короновірусом, який створює хвилі на ринках. З цікавою доповіддю про вірогідні вигоди та перепони для експорту в КНР продовольства виступив виконавчий директор Української асоціації «Пояс та Шлях» Тарас Голуб. Вже у самій цій чудернацькій назві відчувається вплив Китаю — його масштабної інфраструктурної програми, яка наслідує відомий середньовічній Шовковий шлях, котрим купці рухалися із Китаю у Європу і навпаки.
Китай — великий ринок, але ми повинні зважати на смакові переваги китайців. Вони іноді для нас дивні. Наприклад, там вся ковбаса солодка. Гречку вживають для заварювання чаю. Взагалі не їдять печеного хліба. Натомість полюбляють, наприклад, кажанів і змій.
Українські аграрії, потрапляючи в Китай, бачать там високі ціни на нашу продукцію, надихаються. Але працювати там складно. Пов’язаний з аграрним сектором протекціонізм у Китаї дуже потужний, як і китайська бюрократична машина. Проте можна знайти регіональних партнерів, щоб зайти з їх допомогою на ринок. Китайський посередник важливий. Він претендує на частину прибутку, звісно, але й виконує функцію просування, покриває ризики недовіри до партнерів. Державні компанії там мають підрозділи, які займаються міжнародним трейдингом. Власне, так було за комуністів і у нас в УРСР.
Після тривожних суперечок США усе-таки спромоглися домовитися із Китаєм стосовно торгівлі. Як це вплине на світовий ринок? Бразилія стала збувати більше агропродукції у КНР. Австралія активніше продає у Китай пшеницю… Але загалом поки що особливих змін експортери не помітили.
Індія — теж грандіозний за розміром ринок, але вона в цілому сама себе забезпечує сільськогосподарською продукцією. Купує негайно за дорученням Уряду лише у разі серйозних кліматичних проблем, як-от періодичний тайфун Ель-Ніньо, який спричиняє неврожаї.
Обговорювалися на форумі країни-конкуренти України на світових ринках експорту — Аргентина й Бразилія. Остання, наприклад, почала витісняти нас із європейського ринку кукурудзи. Головна причина: зміцнення гривні і, як наслідок, — зростання ціни на нашу продукцію у євро.
Перепони і гальма
Що ще заважає нам більше експортувати? Звісно, ментальна різниця у підходах до бізнесу між українцями й арабами, африканцями чи китайцями. Скажімо, араби дуже цінують душевне людське спілкування: перед тим, як щось у вас купити, можуть часами хвалитися своїми верблюдами. Але навчитися спілкуванню — не найбільша проблема. Яка ж головна?
Чимало уваги приділялося нашій логістиці — нерозвиненій і недружній. Нові виклики зернового сезону — 2019–2020 зазначив Микола Горбачов, президент Української зернової асоціації. Серед найбільших проблем — логістичні. Це утруднені перевезення залізницею, черги в портах.
Щодо «Укрзалізниці». Попри критику, яка постійно лунає на її адресу, слід все-таки зауважити, що вона 2019 року відвантажила на 30% більше збіжжя, ніж за попередній аналогічний період. І взагалі збільшила перевезення вантажів, пов’язаних з аграрною сферою. Подальше сподівання на покращення роботи залізниці експерти пов’язують із тим, що вона, як обіцяно в Уряді, консультуватиметься з німецьким «ДойчеБаном».
Логістичні складнощі також проаналізував Валерій Ткачов, голова логістичного напрямку громадського об’єднання «Бізнес-Варта». Не подолана проблема крадіжок зерна на залізниці. Не вистачає кваліфікованих кадрів — не лише менеджерів експорту, а й експедиторів, і навіть водіїв: через це 5–7 тисяч зерновозів по країні простоює. При тому в нас 30% автомобільних перевезень аграрної продукції, переважно зерна, здійснюється «у тіні».
Хоча є й позитив. «Агробізнес Сьогодні» неодноразово писав про необхідність розвитку перевезень зернової продукції річками. Так-от: вони 2019 року помітно покращилися, у тому числі на експортних напрямках. Минулого року українськими ріками іноземні судна транспортували 364,5 тис. т аграрної продукції. Це значне досягнення порівняно з 2018-м, коли річкові порти повантажили на іноземний флот такої продукції лише 69,8 тис. т. Аграрні вантажі позаминулого року рухалися рікою здебільшого з Херсону й Миколаєва. А от у 2019-му помітне збільшення заходів іноземних кораблів ми побачили у порти, що знаходяться вище по Дніпру. І вже 2020 року здані в концесію порти «Херсон» та «Ольвія», тому очікується, що це покращить звідти перевалку й експорт.
Крізь терени до результату
На форумі «Стратегії експорту. Трейдинг 2020» наводилися чудернацькі факти, що спотворюють ринок експорту й торгівлі. У деяких закордонних країнах ринкові відносини, баланс попиту й пропозиції спотворюється корупційними схемами. Це навіть не раптові загрозливі «чорні лебеді», а постійні «скунси». У багатьох державах працюють галузеві лобі, які не люблять конкуренції і теж створюють додаткові перепони.
Є й країни, що для захисту своїх ринків вводять неринкові бар’єри, порушують норми СОТ: встановлюють квоту, обмежують експорт тих чи інших товарів, підвищують мита… У короткостроковій перспективі це може спрацювати в позитив, але в довгостроковій веде до втрати конкурентоспроможності.
У складних умовах роботи на закордонних ринках важливою є державна підтримка експорту. Про те, як вона здійснюється на сьогодні, розповіли перший заступник директора державного «Офісу з просування експорту України» Марія Шевчук, і керівник секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський. Однак агровиробники й трейдери відзначали, що для сприяння міжнародній торгівлі наші державні інституції запрацювали ще не повною мірою.
Ми здатні запропонувати на експорт не лише сировину, а й унікальні технології агробізнесу. Наприклад, керівник проєкту «Український бізнес-хаб в арабському світі» Святослав Дубина розповів, що українці організовують в аравійській пустелі «Смарт-оазис» (Smart Oasis Farm). Це така собі антитеплиця в умовах екстремальної спеки. Вона використовує сонячні панелі для генерації енергії, подальшого охолодження повітря і вироблення питної води, та служить для вирощування культурних рослин у закритому ґрунті на вертикальних стелажах. Наступного року у місті Дубаї (ОАЕ) відбудеться всесвітня виставка «Експо 2020», і там наші підприємства готуються потужно себе показати.
До експортних послуг, мабуть, варто зараховувати й зелений туризм, курортний зокрема. Валюта, яку заробляють курорти Буковель чи Куяльник, — це теж наш експорт.
В Україні з 7 лютого вступила у дію нова редакція умови поставки товарів для експортерів та імпортерів правил «Інкотермс 2020». Про зміни докладно проінформував Микола Ларін, фахівець із питань зовнішньо-економічної діяльності, радник президента Міжнародної Торгової Палати (ICC).
Отже, економіка України — експортно орієнтована. Однак поки що основу нашої торгівлі становлять лише 7–8 сировинних продуктів. І коливання світових цін на них призводять до негативних фінансових результатів для держави. Крім них, Україна починає експортувати ще багато чого — козячий сир, яловичину, лохину і навіть морепродукти — рапани з Очакова. Однак поки що у невеликих обсягах. Наступним етапом розвитку нашої агробізнесової галузі має стати стратегія диверсифікації. Її сформулювала Ольга Трофімцева. «Ми навчилися виробляти, навчилися експортувати. Наступний крок — диверсифікувати наш експорт», — каже вона. Ексчиновниця бачить розвиток за трьома напрямами: збільшення товарного асортименту, географічне розширення ринків збуту і примноження суб’єктів українського експорту.
Коментарі
Святослав ДУБИНА, керівник проєкту «Український бізнес-хаб в арабському світі»
— Сьогодні структура зовнішньоекономічного балансу України демонструє, на жаль, негативний тренд: імпорт значно більший за наш експорт. Ми завозимо високотехнологічні дорогі товари, а вивозимо сировину. Ось чому я запропонував гасло «Експортуй або помри!» Треба диверсифікувати номенклатуру нашого експорту, продавати за кордон продукцію із більшою доданою цінністю.
Ми нещодавно знову обговорювали з арабами експорт свіжої ягоди. Минулого року організовували в Арабські Емірати поставки нашої лохини і полуниці. Виявилися, що довезти їм ягоди неушкодженими вкрай важко. Зокрема, у нас проблема з дотриманням температурного режиму під час транспортування.
Купівельна спроможність арабських країн дає нам впевненість, що це той ринок, з яким ми можемо і повинні працювати. Наприклад, Саудівська Аравія: це 35 млн платоспроможного населення, потужний ринок. Ми підрахували: є перспектива експортувати на арабські ринки нашої продукції на 7,5 млрд доларів.
Олена НЕРОБА, менеджер із розвитку бізнесу компанії «Максігрейн»
— Україна отримала рекордний урожай кукурудзи. Але сьогодні світ змінюється швидко. Якщо подивитися на ринки в глобальному масштабі, то стосовно споживання — усе більш-менш стабільно. Помітний натомість перерозподіл у сегментах поставок. Наприклад, один з основних покупців нашої пшениці — Єгипет. Так-от: цього року на єгипетських тендерах раптом стала перемагати пшениця із Франції. Чому? Ослаб євро.
І товар став доступнішим єгиптянам. Географія експорту змінюється. Але є країни, які люблять вводити неринкові обмеження, спотворювати баланс попиту і пропозиції. І тими факторами, які рухають ринки, все частіше є неринкові події. Маркетмейкером, тобто визначальним гравцем, стає або Twitter Дональда Трампа, або коронавірус у Китаї.
Отже, зрушення світового ринку менше залежить від фундаментальних факторів, ніж від політичних та інших. Причому агропродукція часто знаходяться у вразливій позиції.
Тарас ГОЛУБ, виконавчий директор Української асоціації «Пояс та Шлях»
— Китай — це динаміка і традиції. Він руйнує багато наших стереотипів. Я там працюю шість років. У нашій асоціації до 30% — це експортери. Китай — це завжди гігантські обсяги, але й там працює квотування. Найбільш популярний аграрний товар у відносинах між Україною і Китаєм — кукурудза. Нам дали квоту на 7,2 млн т. Українські компанії поки її не добирають. Ми туди поставляємо ще сою, ячмінь, вино, яловичину. Зараз відкриваються також такі позиції, як соняшникова олія, молочна продукція, черешня. Україна стабільно працює на ринку соняшникової олії Китаю Ми прагнемо прийти від сирцю наливом до бутильованої олії. Звісно, Китай — це ринок, який має високий ступінь державного регулювання. Його інфраструктура серйозно відрізняється від традиційного ринку України і європейських країн. Інструментом для нашої роботи з Китаєм є українська урядова комісія.
Світлана ДМИТРИШИНА, виконавчий директор ТОВ «Ізітрейдінг»
— Хочу зупинитися більш детально на питаннях, пов’язаних із перевезеннями. Це наріжний камінь багатьох проблем експорту: і крадіжки в дорозі, і дефіцит локомотивної тяги. Ваш вантаж може бути пошкоджений, а «Укрзалізниця» намагається зняти з себе відповідальність за все, отримати від неї відшкодування нереально. Також я неодноразово під час організації морського фрахту стикалася за 15 років роботи з тим, що тонули кораблі, або під час шторму змивало контейнер за борт. При цьому судноплавна компанія не несла відповідальності за шторм, цунамі, напад піратів або інші форс-мажори. Тому знову роблю для себе висновок, що обов’язково потрібно вантажі страхувати. Виробники часто запитують: де знайти ринки збуту? Вважаю, що важливу роль грають наші експортні хаби, які діють на Близькому Сході, в Китаї тощо. Вони допомагають українським фермерам розширювати бізнес та отримувати валюту.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
