Водночас учасники ринку сходяться на тому, що соя залишається стратегічною культурою для України — як з точки зору експорту, так і агрономії.
Сьогодні соя — це культура, на яку впливає значно більше факторів, ніж просто ціна чи врожайність. Ми бачимо, як геополітика, мита, глобальна конкуренція змінюють правила гри щосезону. Водночас її сильна сторона залишається незмінною: соя не потребує азоту при вирощуванні і навіть підвищує родючість ґрунтів, що особливо важливо в умовах значного здорожчання добрив через війну на Близькому Сході. Проте внутрішні рішення, зокрема експортні мита, змушують навіть окремих великих виробників скорочувати площі під соєю», — наголосила президентка Української бобово-соєвої асоціації Антоніна Скляренко.
З боку держави ключовим меседжем стала висока волатильність ринку при збереженні позитивного середньострокового тренду.
На сою впливають багато чинників, і ми будемо бачити цінові гойдалки. Впевнений, що, незважаючи на ці виклики, у середньостроковій перспективі тренд закріплення і зростання буде продовжуватись. Ми вже мали історичний рекорд виробництва у 2024 році — 6,3 млн тонн, тоді як минулого сезону — 5,6 млн тонн. У 2025 році було засіяно близько 2 млн гектарів, і навіть попри складність прогнозування в умовах геополітичної нестабільності, попередні оцінки свідчать, що у 2026 році площі навряд чи опустяться нижче цього рівня», — зазначив заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький.
Важливим фактором доступу до зовнішніх ринків залишаються фітосанітарні вимоги та відкриття нових напрямків експорту.
Система електронних фітосертифікатів фактично довела свою ефективність — ми не отримуємо суттєвих нарікань від бізнесу. Водночас ми відкриті до співпраці: якщо є запити на відкриття нових ринків, ми готові працювати разом. Це складний і тривалий процес, як це було, наприклад, із відкриттям ринку гороху для Китаю. Але завдяки співпраці держави, бізнесу та Української бобово-соєвої асоціації ми можемо досягати результатів», — підкреслив Голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук.
Аналітичний блок підтвердив, що сезон 2026/27 буде одним із найскладніших для українських експортерів.
Українська соя займає менше 2% світового виробництва, проте ця «соєва мишка» знаходить своє місце на глобальному ринку. Традиційно нашими ринками збуту були ЄС, Туреччина та Єгипет, але цього сезону ситуація змінилася. За перші півроку експорт уже скоротився на 40%. Причини комплексні: зниження виробництва, запровадження 10% експортного мита, а також посилення конкуренції, насамперед з боку США. Це створює додатковий тиск на українських експортерів», — зазначила керівниця відділу аналітики та контенту ASAP Agri Вікторія Блажко.
Водночас агробізнес підкреслює, що попри складнощі, Україна зберігає сильні позиції у певних сегментах.
Ринок сої потрібно розглядати у двох парадигмах — ГМО та не-ГМО. І саме в сегменті не-ГМО Україна фактично є лідером. Тут не варто применшувати свої позиції. Щодо ГМО-сої — ситуація складніша, але ми маємо стабільні ринки, такі як Єгипет і Туреччина. Більше того, логістично Україна має перевагу: значна частина турецьких портів не є глибоководними, що робить поставки з України більш ефективними порівняно з далекими постачальниками», — зазначив директор департаменту інфраструктури та логістики Continental Farmers Group Андрій Шафран.
Європейський ринок, у свою чергу, демонструє стабільний попит на українську продукцію — за умови відповідності стандартам якості.
Українська соя має високі якісні характеристики і повністю придатна для реалізації на європейському ринку. Високий вміст протеїну, належний рівень чистоти та достатній вміст олії роблять її конкурентною продукцією. Важливим фактором є також те, що вона не є ГМО, що значно підвищує її привабливість для європейських споживачів і переробників», — зазначив комерційний директор з експорту APSOV Sementi Чезаре Рампоні.
Окремим блоком учасники обговорили розвиток переробки, який поки що стримується внутрішніми дисбалансами.
Сьогодні держава та міжнародні партнери пропонують грантові програми та компенсації вартості обладнання для розвитку переробки. Але це не супроводжується підтримкою внутрішнього споживання. Фактично ми маємо стимулювання інвестицій без формування ринку збуту. В Україні відсутні програми розвитку тваринництва, яке є основним споживачем продукції переробки, і це створює дисбаланс для галузі», — наголосила співвласниця та комерційна директорка Любарецького соєпереробного заводу Галина Матвійчук.
Учасники заходу зійшлися на тому, що майбутнє українського соєвого ринку залежатиме від здатності балансувати між внутрішньою політикою, глобальною конкуренцією та використанням природних агрономічних переваг культури. Саме ці фактори визначатимуть, чи зможе Україна не лише зберегти, а й посилити свої позиції на світовому ринку.
Подія підтвердила свою роль як платформа для професійного діалогу в умовах високої волатильності ринку. Конференція Soybean Market стане щорічним галузевим заходом, наступна зустріч відбудеться у 2027 році.
