agro business 160 160

Практичний досвід: як ведеться виноградарям на Придніпров’ї

Практичний досвід: як ведеться виноградарям на Придніпров’ї

/ Регіональний вимір / Вівторок, 22 жовтня 2019 14:47

Верхньодніпровськ — невеличкий райцентр на Придніпров’ї, тут усього 16 тис. мешканців. Він стоїть на березі штучного Кам’янського водосховища (колишнього Дніпродзержинського), протилежний берег якого ледь видно десь на обрії. Тобто, по суті, це приморське містечко — від часів, коли трохи нижче за течією Дніпра у Кам’янському збудували греблю й шлюз, хоч раніше тут був кам’янистий степ. А які у містах коло моря головні промисли? Рибальство, виноградарство й туризм. Подорожуючи уздовж Дніпра, ми знайшли тут доглянутий, красивий виноградник Андрія Пащенка. Йому 31 рік, має дружину й малолітніх дітей. У господарстві йому допомагає також матір. Сім’я вирощує столовий виноград, самі ж вони і продають його та саджанці лози на ринках Верхньодніпровська і сусіднього міста Кам’янське. Ми попросили підприємця розповісти про те, як ведеться виноградарям на Придніпров’ї.

— Цей виноградник заклав мій батько Анатолій Петрович Пащенко у 2000-му році. Колись його дядько висадив виноград у селі Бородаївка в рідній домівці, це приблизно 25 км звідси. Батькові ідея сподобалася, і він теж посадив ту лозу у нас на дачній ділянці. У Бородаївці виноград ріс зовсім звичайний — здається, сорт Молдова. Потім ми знайшли в місті Кам’янському виноградаря, який роздавав серед своїх людей вдалі саджанці та чубуки. І з 2002 року батько став займатися виноградарством уже системно. Напевно, років п’ять йому знадобилося, щоб зрозуміти, куди треба рухатися. Це починалося як хобі. А у винограду є така властивість — він затягує, не можеш зупинитися. До душі припало, почало виходити… І хочеться пробувати нові сорти, шукати незвичайні підходи.

Я батькові допомагав і раніше: косив траву у винограднику, підв’язував лозу, вникав потроху… І ось його не стало 2016 року. Я тоді жив і навчався у Дніпрі за фахом промислове і цивільне будівництво. Мені довелося повернутися у Верхньодніпровськ і взяти справу в свої руки — мама б сама не впоралася. Навчання я призупинив… Відповідальність тепер на мені, і я поринув у нюанси й хитрощі виноградарства. Маю дружину, троє дітей ще малих. Якщо десь проколюся — втрачу не тільки гроші, а й авторитет, який батько заробляв роками. Наша сімейна праця піде нанівець. Ім’я заробляється довго — це стосується будь-якої сфери. Виноград — не типу «купи-продай» бізнес. Це праця, яка вимагає часу — виростити виноградник, домогтися від нього результату… Тут треба врожаю чекати 3–4 роки.

 

18 409 60

Андрій Пащенко

 

  • Андрію, але ж не вважається Придніпров’я виноградарським регіоном? Як Крим, Одещина, Миколаївщина…

— Ну й ми вирощуємо все ж таки. У Кривому Розі — Володимир Маєр. У Кам’янському — Володимир Шпак. Коли я занурився у справу, виявилося, що і у Верхньодніпровську вже є люди, які захоплені цим: четверо осіб конкретно займалися виноградом і саджанцями. Однак місцеві виноградарі — люди у віці вже. А мені лише 31 рік, у мене 170 кущів на 20 сотках. Колеги кажуть: «Ти молодий — експериментуй, саджай щось нове. Результати побачиш — тобі життя вистачить».

Тут північний схил спускається до Дніпра, точніше до Кам’янського водосховища. Сонця досить. Бачили, напевно, мої сусіди поставили сонячні електростанції? Але північна сторона, може, й справді не вельми підходить винограду. Тут бувають холодні вітри, що для лози некомфортно, звісно. Ми вкриваємо кущі, укутаний витримує морози –23°C. Але все одно частково вимерзає. І в мене тут трохи пізніше дозріває, ніж у багатьох.

З’являються у нас і нові ентузіасти виноградарства. Сусіди ось навіть зробили крапельний полив… Але невдало — виноград у них весь жовтий, попікся на сонці. У спеку коріння просто зварилися у цій воді.

Так що у нашому регіоні ніби і є виноградарство! Але немає своїх брендових вин, коньяків, як на Миколаївщині або Одещині. А хотілося б, щоб були.

 

  • Якщо тут прохолодно, чому ви не вирощуєте ягоду в теплицях?

— У нашій родині це не було заведено. Ось, наприклад, тут неподалік у селі Аули теплиць багато. Бо там влаштовано централізований водозабір на весь район, їм подають технічну воду. Тому там чимало в тому числі тих, хто займає­ться тепличним виноградом. Вони можуть вийти на ринок раніше за інших, вихопити кращу ціну, що непогано, звісно ж. Однак вирощувати в закритому ґрунті — на це потрібні додаткові вміння і навички.

 

  • Які сорти ви культивуєте, і чому саме такі, а не інакші?

— У мене близько 70 сортів. Мені приємно, що я можу заохо­чувати різних покупців, запропонувавши широкий вибір. Ось круглий білий виноград, ось довгастий темний — який хочете. Є чорний, білий, червоний — усі різновиди. Є кишмиш — червоний, білий, синій. Солодший і кисліший. Хтось, наприклад, говорить: мені лікар дозволив їсти тільки червоний виноград і ніякий інший! Будь ласка: ось сорт «Супер 877». У мене завжди є що запропонувати. Є молоді модні сорти, наприклад «Дубовський рожевий» — ранній, морозостійкий, з великими гронами.

Не всі сорти приживаються. Вони повинні підходити під клімат, ґрунт…У 2010 році батько купив сорт «Румба». На той рік то був один із найбільш ранньостиглих: поспівав десь у кінці липня. А зараз вже є сорти, які дозрівають до 20 липня. І я вже жодного саджанця «Румби» не можу продати — довелося його викорчувати. А в деяких сортів є особливість, яку нелегко виявити відразу: розтріскування ягід. Потрісканий столовий виноград стає нетоварними. На переробку? Але він ще кислий, куди його…

Кожен сорт має свої особливості. Як би хтось не бажав уніфікувати догляд за виноградом, а не виходить. Спочатку ми культивували сорти радянських селекціонерів. Раніше ж працювали науково-дослідні інститути, які по 10–15 років випробовували сорти, перш ніж вивести їх на ринок. До сих пір у мене залишилися деякі з них. Наприклад, є «Пам’яті Голодриги» або «ПГ-12» — ще по-іншому він називається «Шоколадний». Павло Голодрига був передовим селекціонером, директором інституту в Ялті. Коли комуністи в запалі боротьби з алкоголізмом вирізали його виноградник, він покінчив життя самогубством.

А нині у нас ситуація яка? Селекціонер, у якого є кілька гібридних форм, викидає їх на ринок. Ми купуємо — я, той же Шпак, той же Маєр. І ось вирощую… Років зо три все йде нормально. На п’ятий-шостий він починає показувати себе підозріло, а на сьомий уже горошиться, дрібніє. Хоча є, звичайно, добрі перевірені сорти, які з року в рік проявляють себе відмінно. Наприклад, «Юліан» і «Преображення». Класні, але у всіх вже вони є, і тому ціна саджанця — лише 40 грн, не більше.

Припустимо, хтось вивів супер-сорт. Я його купив — саджанець або чубук — скажімо, за 1000 грн. Але через два роки на ринку з’являється ще більш суперський — ультра-ранній, який, кажуть, ще краще себе показує. І тоді попередній сорт впаде в ціні і коштуватиме вже тільки 100 грн.

18 409 60 1

 

  • Ключові питання в агробізнесі — збут і ціни на продукцію. У малих містечках ми часто бачимо проблему недостатнього збуту через низьку платоспроможність населення. Як із цим у вас?

— Приблизно так само. У людей справді мало грошей. Перекупники в Верхньодніпровськ приїжджають, забирають виноград у деяких виробників, віддають на базар тіткам-реалізаторкам… Але я сам краще можу розповісти про свій продукт, ніж будь-який посередник. Мені подобається результат справи, якою я займаюся. Однак, звісно ж, хочеться і гроші з цього отримувати. Ми з мамою самі їздимо на ринки, не наймаючи продавців. Виноград, родзинки продаємо в сусіднє велике промислове місто Кам’янське. Хоча це теж всього лише райцентр, але там живе 300 тис. мешканців. Є оптовий магазин, який брав би у мене все. Але я їм не здаю. Чому? У мене товарообіг такий, що я за робочий день сам можу продати те, що вирощував тиждень. Навіщо ж віддавати відсоток перекупникам? Я скількись там років пропрацював у торгівлі — і менеджером нижчої ланки, і в оптових продажах. Мені подобається процес спілкування з кінцевими споживачами. Це додає мотивації, щоб створювати гарний продукт. Коли люди пробують ягоду, задоволено цмокають — ти розумієш, що привіз саме те, що їм подобає­ться. На базарі я можу продати майже будь-кому.

Іноді возимо в Дніпро — обласний центр. Щоправда, туди добиратися довше і складніше. Дороги зараз трохи підлатали, але все одно… Я збирався їхати у Запоріжжя на виставку-конференцію «3олоте гроно України». Але дорога туди автомобільна ніяка. А якщо поїздом?.. Ні, хочеться ж привезти щось показати своє, а не тільки подивитися на інших. Загалом тутешня інфраструктура не сприяє просуванню продукції.

Через проблеми з Донбасом ринок теж змінився. Донецьк, Луганськ розташовані на північ від нас — там свій виноград росте не дуже, тому вони брали його у нас багато. Це впливало і на збут, і на ціноутворення. Тепер по бізнесу вдарило те, що Донбас став недоступний для об’ємної легальної торгівлі. Загалом для наочності наведу такий маркер. Раніше ціна кілограму винограду у нас була приблизно вдвічі нижча, ніж м’яса. Зараз він дешевший втричі.

А минулого року був випадок: у Кам’янське завезли партію винограду, оброблену якоюсь китайською сумішшю. Продавали по 12 грн/кг, потруїли півміста. Але і у нормальних виробників ціни впали до 20 грн/кг за звичайних на той період 40 грн/кг.

 

  • Андрію, ну а собівартість виробництва при цьому як себе поводить?

— Кризи останніх кількох років призвели до того, що долар почав зростати, відповідно, імпортні препарати піднялися у ціні. Щоб побризкати 15 кущів із ранцевого обприскувача, витрачаю бак ємністю 20 л. Суміш такого обсягу обходиться у 70–80 грн. Це тільки препарати без вартості трудовитрат і пального для агрегату. Далі: водопостачання — теж подорожчало… Тому шукаємо нові шляхи. Я намагаюся організувати в Верхньодніпровську службу доставки винограду додому на замовлення, як піцу доставляють. Але поки позитивних результатів небагато. Ми перестали продавати саджанці лози на базарі, і зараз торгуємо ними переважно в глобальній мережі. Інтернет-ринок простий: зібрав замовлення, відправив їх «Новою поштою» — і все. Гроші отримую післяплатою або на платіжну картку.

18 409 61 1

 

  • А викиди з труб Каменського металургійного комбінату не вливають на тутешню рослинність?

— Не помічав — це все-таки далеко, десь за 25 км. Більше впливають традиційні шкодочинники. Два-три тижні у нас йшли короткі сліпі дощі. Виноградне листя зараз мокре, і на ньому — бачите? — білий наліт, як борошном посипано. Це оїдіум. Небеса його полили, дали трохи тепла — і він про­явився. Що ж: обробляємо рослини від хвороб препаратами «Сингента». З ними завжди видно результат. Основні проблеми все-таки — мілдью та оїдіум. І дуже важливо вгадати період обробки. Але якщо навіть вгадав — може перешкодити погода. День-два, і оїдіум бере своє, то така гидота… Побачив проблему — потрібно діяти швидко. За сезон — із квітня по липень — обробляємо 5–6 разів, по голій лозі, листу. Особливо небезпечні моменти цвітіння і дозрівання.

 

  • А як удобрюєте? І чим займаєте землю між шпалерами?

— Спочатку саджу саджанець і викладаю у лунку перегній, курячий або коров’ячий. Це натуральна органіка. Додаю обов’язково дернову землю. Дерн пухкий, і молодий саджанець починає у ньому швидко розвиватися. Іноді даю мінеральні добрива, ту ж нітроамофоску або карбамід, хоча він може вимиватися. Мені подобає­ться «Плантафол». Кладу стимулятори росту фірми «Байєр», захищало від капустянки.

І виноград росте. У нас тут в ґрунті мало азоту. Тому я на початку вегетації вношу на підгодівлю знову ж таки свіжий коров’як. Його ми беремо на тваринницький фермі. Якщо трошки, то дають безкоштовно, а якщо машину треба — тоді купуємо. Маєр каже, що підживлення органікою — справа непроста… Також привезли ось кілька рулонів-кругляків пресованої соломи. Є сорти, які люблять «похандрити» навесні. Але удобрив його додатково, полив — і добре.

Між лозами дехто саджає сидерати або часник. У нас он цибуля росте. Хтось любить лаванду. Але щось серйозне саджати собі під ноги, щоб потім незручно було ходити, це ні до чого. І поруч не має бути дерев — вони глушать виноградник.

 

  • А як щодо переробки? Вино робите чи сік?

— Ми робимо родзинки. Виходить непогано. У наших родичів є магазин — через нього намагаємося торгувати. Технічним виноградом не займаємося. Вино якщо і робимо, то тільки для себе. Ліцензія на алкоголь дуже дорога, а продавати що-небудь «із-під поли» — це руйнувати свою репутацію. Не для того люди довго і ретельно займаються виноградом, щоб «погоріти» через якісь дурниці. Столові сорти взагалі-то вирощувати складніше, ніж технічні. Вони вибагливіші, стійкість до хвороб та морозів у них слабша. А з технічними простіше: у них і запилюваність краща, і резистентність. Але ягідки менші, звісно.

 

  • У держбюджеті на 2019 рік передбачена державна фінансова підтримка для тих, хто закладає молоді сади, виноградники і ягідники. Ви вже встигли це якось відчути на собі?

— Швидше за все, для отримання державної підтримки має бути більш масштабне виробництво, ніж у нас. А може, потрібна певна бюрократична спритність, якою я не володію… Навіть отримати кадастровий реєстр на землю — для мене ходіння по дев’яти колах пекла. Я в рідному Верхньодніпровську не відчуваю себе впевнено. І не виходить тут нічого розвинути до серйозних масштабів. Не можу банально взяти кредит в банку хоча б на 200 тис. грн. При тому, що у мене добра кредитна історія і репутація, є майно. Але в малому бізнесі кредит — це проблема для всіх.

 

  • Чи є у вас на Придніпров’ї професійні об’єднання виноградарів?

— Здається, ну що хитрого в цій справі? Встромив лозу в землю — росте собі виноград і росте… Але потім щось починає йти не так… З ким порадитися? Тому спільнота однодумців — це зручно. Батько їздив до Шпака в Кам’янське обмінюватися досвідом. А сьогодні є такий форум виноградарів в Інтернеті — Vinograd.info. Там люди дуже розумні збираються. Точаться суперечки щодо роботи препаратів, хтось демонструє свої досягнення. Там реально можна знайти майже всю потрібну інформацію.

 

Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні

 

 27 лютого 2024
Один із найбільших вітчизняних виробників вівсяних пластівців та продукції на зерновій основі під ТМ «Добродія», San Grano, WOWOATS запустив виробництво нової категорії готових до споживання продуктів – снеки YUMMOJI.
Один із найбільших вітчизняних виробників вівсяних пластівців та продукції на зерновій основі під ТМ «Добродія», San Grano, WOWOATS запустив виробництво нової категорії готових до споживання продуктів – снеки YUMMOJI.
27 лютого 2024
 27 лютого 2024
До Кегичівської дільниці ветеринарної медицини Красноградської районної державної лікарні ветеринарної медицини звернулася мешканка села Власівка Кегичівської громади, яка розповіла, що на її подвір’ї загинула телиця.
До Кегичівської дільниці ветеринарної медицини Красноградської районної державної лікарні ветеринарної медицини звернулася мешканка села Власівка Кегичівської громади, яка розповіла, що на її подвір’ї загинула телиця.
27 лютого 2024
 27 лютого 2024
Урядова програма часткової компенсації вартості української сільгосптехніки має попит. Її розширять на іншу вітчизняну техніку.
Урядова програма часткової компенсації вартості української сільгосптехніки має попит. Її розширять на іншу вітчизняну техніку.
27 лютого 2024
 27 лютого 2024
Міністерство аграрної політики та продовольства розробило проєкт Стратегії продовольчої безпеки України, згідно з яким має намір у середньостроковій перспективі довести потенціал виробництва вітчизняної агропродукції до 200 млн т, а зернових і олійних культур – до 150 млн т.
Міністерство аграрної політики та продовольства розробило проєкт Стратегії продовольчої безпеки України, згідно з яким має намір у середньостроковій перспективі довести потенціал виробництва вітчизняної агропродукції до 200 млн т, а зернових і олійних культур – до 150 млн т.
27 лютого 2024
 27 лютого 2024
Аналітики IGC прогнозують, що світове виробництво сухого гороху у 2023/24 маркетинговому році становитиме близько 13,9 млн тонн.
Аналітики IGC прогнозують, що світове виробництво сухого гороху у 2023/24 маркетинговому році становитиме близько 13,9 млн тонн.
27 лютого 2024
 27 лютого 2024
Із серпня минулого року Українським морським коридором та р. Дунай експортовано понад 30 млн тонн агропродукції, що становить 93% від загального обсягу її відвантажень.
Із серпня минулого року Українським морським коридором та р. Дунай експортовано понад 30 млн тонн агропродукції, що становить 93% від загального обсягу її відвантажень.
27 лютого 2024

Please publish modules in offcanvas position.