Алгоритм успішного виноградарства
Виноградарство як галузь економіки є досить успішним напрямом агробізнесу в багатьох країнах світу, оскільки завдяки унікальним властивостям і споживчим якостям забезпечує одержання кількох продуктів із високою доданою вартістю, а також підтримує зайнятість населення з високим рівнем доходів. Крім цього, від експорту 1 т винограду й продуктів його переробки можна отримати досить високий дохід, що свідчить про перспективність цього напряму.
Якщо в середньому за даними митної статистики від експорту вітчизняного винограду агробізнес отримує близько 1010,2 дол. США за 1 т, то від продукції його переробки у 2–3 рази більше, що, відповідно, становить 1837,5 дол. США за 1 т і 2783,9 дол. США за 1 т (рис. 1).
Рис. 1. Формування ланцюга доданої вартості від експорту продукції виробництва й переробки винограду в усіх категоріях господарств України
Джерело. Розроблено за даними досліджень й аналізу інформації митної статистики (дані за 2019 рік)
З тим чим вище переділення переробки, тим більшу додану вартість можна отримати у виноградарстві. Зокрема, від переробки винограду та виробництва звичайних вин і сусла виноградного можна отримати в 1,8 раза більше, порівнюючи зі звичайним виноградом, а від виробництва вермуту й інших вин уже у 2,8 раза більше.
Для подальшого розвитку виноградарства потрібні капітальні інвестиції передусім у пріоритетний розвиток і впровадження сучасних інноваційних технологій охолодження, пакування, переробки й створення продукції з високою доданою вартістю, яка може задовольнити як внутрішнього, так і закордонного споживача. Адже ефективно конкурувати на ринку продукції виноградарства можна тільки забезпечивши високу її якість.
Поки ж сальдо зовнішньої торгівлі продукцією виноградарства у нас є від’ємним і перевищує 100 млн дол. США щорічно. Хоча вітчизняні природно-кліматичні умови, особливо в південних регіонах, є досить сприятливими для розвитку виноградарства.
Регіональний вимір розвитку виноградарства
Вітчизняне виноградарство останніми роками демонструє спад виробництва продукції. Якщо на початку 2000-х років обсяги виробництва винограду в усіх категоріях господарств становили близько 513,8 тис. тонн, то уже у 2010 році вони зменшилися до 407,9 тис. тонн, а у 2020 році за попередніми даними — до майже 269,2 тис. тонн (рис. 2).
Рис. 2. Динаміка виробництва винограду в усіх категоріях господарств України
Джерело. Розроблено за даними досліджень й аналізу інформації Держслужби статистики.
Деяке зростання спостерігалося 2018 року, коли виробництво винограду майже наблизилося до показника рівня 2000-го й становило 467,6 тис. тонн. Однак загальна тенденція розвитку виноградарства є нестійкою.
З одного боку, вітчизняним господарствам із кожним роком стає все складніше конкурувати із закордонними фермерами, які мають цінові переваги. З тим імпорт винограду становить кілька десятків тисяч тонн щороку, що суттєво впливає на внутрішні ціни. А з іншого боку через зростання витрат та порівняно невисоку врожайність собівартість виробництва збільшується, що знижує рентабельність бізнесу. У 2019 році загалом по всіх господарствах вона знизилася до межі прибутковості й становила близько 0,9%, а по деяких регіонах виробництво було збитковим. Цілком зрозуміло, що за таких економічних умов і відсутності мотивації його виробництво і надалі скорочуватиметься.
Середня врожайність вирощування винограду становить 9–10 т/га. Максимальний її рівень протягом останніх років було зафіксовано у 2018 році. Тоді вона зросла до майже 11,5 т/га, що, однак, значно нижче ніж у багатьох країнах світу, які також вирощують виноград (табл. 1).
Таблиця 1. Продуктивність і площі насаджень винограду в усіх категоріях господарств України
На сучасному етапі розвитку під виноградом близько 42 тис. гектарів, що набагато менше, ніж було на початку 90-х років минулого століття. За майже 30 років площа насаджень винограду зменшилася в більш ніж 4 рази. І тільки завдяки тому, що продуктивність його вирощування збільшилася в 1,5–2 рази, вдалося зберегти обсяги виробництва на нинішньому рівні.
Виноградарство є ще досить порівняно трудомістким видом економічної діяльності. У структурі собівартості виробництва винограду частка прямих витрат на оплату праці становить 27,3%, або близько 1502 грн на 1 т продукції (табл. 2).
Таблиця 2. Структура середніх витрат на виробництво винограду в аграрних підприємствах України (дані за 2019 рік)
Також досить значну питому вагу мають прямі матеріальні та інші прямі витрати й загальновиробничі витрати. Водночас, якщо врахувати, що собівартість виробництва винограду є похідною від рівня одержуваного врожаю, то за умов удосконалення технології та підвищення рівня врожайності можливо суттєво зменшити витрати.
На регіональному рівні основним виробником винограду є Одеська область, частка якої в його структурі — майже 59%. Друге місце за обсягами виробництва посідає Закарпатська область — 9,9%, а також Миколаївська — 8,1%, Херсонська — 7,4% й інші регіони (рис. 3).
Рис. 3. Регіональне розподілення в структурі виробництва винограду в усіх категоріях господарств України за 2020 рік (у відсотках)
Джерело. Розроблено за даними досліджень й аналізу інформації Держслужби статистики.
Перероблення винограду та виробництво виноматеріалів у 2020 році
Порятунок вітчизняної галузі виноградарства полягає не лише в кроках з удосконалення технологій вирощування та підвищенні середньої врожайності, хоча і це є важливим чинником забезпечення стійкості виробництва, а й у зміні підходів до стратегії розвитку. Значну увагу потрібно приділити розвитку переробки та виробництва продукції з високою доданою вартістю.
Загалом торік було перероблено близько 76 тис. тонн винограду, що майже на 39% менше, ніж у 2019 році. Тобто галузь має потенціал росту, однак через дефіцит сировини власного виробництва, технологічні проблеми логістики й збуту не може повною мірою його використати (табл. 3).
Таблиця 3. Стан перероблення винограду на виноматеріали у 2020 році
Джерело. Розроблено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики; к — інформація не оприлюднюється.
З тим переробляється як власно вирощений виноград, так і куплений. Частка останнього переважає власно вирощений.
Аналіз виробництва виноматеріалів у груповому асортименті, використання та залишки спирту-ректифікату у 2020 році свідчить про суттєвий спад (табл. 4).
Таблиця 4. Стан виробництва виноматеріалів у груповому асортименті, а обсяги також використання та залишки спирту-ректифікату у 2020 році
Джерело. Розроблено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики; к — інформація не оприлюднюється.
Фактично, без суттєвої підтримки держави можна втрати вітчизняну галузь виноробства, що також вплине на розвиток виробництва винограду. Тільки за власні ресурси вона не спроможна конкурувати із закордонними виробниками, які отримують суттєві преференції.
У довгостроковій перспективі галузь виноградарства потребує розроблення нової стратегії інноваційного сталого розвитку, яка б ураховувала не лише питання державної підтримки, а й удосконалення всієї системи виробництва та переробки з посиленням напряму формування ланцюга продукції високої доданої вартості. Тільки за цих обставин вітчизняне виноградарство матиме майбутнє та перспективи перетворення на фінансово успішний сектор агробізнесу.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємством, ІСГС НААН
