Загальний стан виноградарства
Агробіологічні та природно-кліматичні умови в абсолютній більшості регіонів України завжди були і є досить сприятливими для сталого розвитку галузі виноградарства як і багаторічний досвід вирощування винограду у вітчизняних господарствах. Майже 30 років тому загальні площі насаджень винограду досягали 175,5 тис. гектарів. Нині фактично вони зменшилися до близького до критичного рівня значення показника — 39,9 тис. гектарів (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка зміни насаджень виноградників в усіх категоріях господарств
Джерело. За даними аналізу і досліджень інформації Держстату
Виникають закономірно запитання: чому так сталося, і що можна зробити для виправлення цієї ситуації? Спробуємо фахово розібратися в цій проблемі.
Як відомо, виноградарство є традиційною високоприбутковою галуззю з диверсифікованими напрямами отримання доходу. Її продукція має універсальне продовольче використання і стабільний попит. І це не тільки виноград столовий, сік та родзинки чи сировина для виробництва вина. Виноград має безліч корисних споживчих характеристик, які дозволяють його збувати виробникам без особливих проблем і на різних ринках. Тому відсутність активної зацікавленості вітчизняного агробізнесу в розвитку виноградарства можна пояснити тільки з погляду певної складності агротехніки його вирощування та дефіциту на ринку праці достатньої кількості агрономів-спеціалістів для ефективного догляду за його насадженнями.
З іншого боку, сьогодні також досить серйозно стоїть питання низької продуктивності вітчизняних виноградників (рис. 2). Останніми роками середня продуктивність насаджень виноградників не перевищувала і 10 т/га, а в найкращі роки — 11,5 т/га, з тим, що у світі є країни, де збирають вдвічі більше винограду з 1 га.
Рис. 2. Динаміка виробництва винограду в усіх категоріях господарств
Джерело. За даними аналізу і досліджень інформації Держстату
Завдяки високій врожайності у 2018 році вдалося наблизитися по виробництву винограду майже до рівня 2000 року в той час, коли площа його насаджень за аналізований період скоротилася більше ніж удвічі. У 2021 році за попередніми даними Держстату зібрано один із найнижчих за понад 30 років спостережень урожай винограду — близько 162,4 тис. тонн.
Серед регіонів, які найбільше спеціалізуються на вирощуванні винограду, варто окремо виділити передусім Одеську, Закарпатську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Вінницьку й Кіровоградську області.
Цього року в Одеській області виробництво винограду досягло 142 тис. тонн, у Закарпатській — 28,4 тис., а в Миколаївській — 17,7 тис. тонн. У решті регіонів виробництво винограду не перевищує 10 тис. тонн.
Причинами низької продуктивності є передусім зменшення частки площі індустріальних насаджень винограду в підприємствах і недостатнє впровадження сучасних технологій у господарствах населення. У 2021 році, за оцінками Держстату, близько 69% площ насаджень виноградників були в дрібнотоварних господарствах населення, тоді як на підприємства припадало всього 31% (рис. 3).
Рис. 3. Питома вага у виробництві винограду різних категорій господарств у 2021 році
Джерело. За даними аналізу і досліджень інформації Держстату
Крім того, варто також урахувати глобальну кліматичну кризу та її суттєвий вплив на розвиток вітчизняного сільського господарства. Нині без застосування інноваційних технологій зрошення доволі складно отримати високу врожайність більшості видів сільськогосподарських культур, включно з плодовими, ягідними та виноградом. Реально сьогодні на поливі вирощують виноград на площі близько 4000 га, що становить 10% усіх насаджень.
Серед іншого значною мірою на стан розвитку виноградарства впливає також і економіка його виробництва. В окремі роки, за даними спостережень, рентабельність вирощування винограду досягала майже 100%. Водночас останнім часом його виробництво — на межі прибутковості.
Економіка вирощування винограду та перспективи галузі
Інтенсивне виноградарство є одним із досить ефективних напрямів розвитку агробізнесу, що за рівнем рентабельності вирощування в окремі роки не поступається таким високоприбутковим культурам, як соняшник, ріпак чи соя. Крім того, дохідність 1 га насаджень винограду за умов поливу й інтенсивного вирощування може досягати 1 млн грн та більше при використанні різних сортів, в тому числі для подальшого виробництва вина та соків.
За даними Держстату, за останні 10 років зафіксовано тенденцію зниження прибутковості вирощування винограду в сільськогосподарських підприємствах. Якщо загалом у 2010-му та 2015 роках рівень рентабельності виробництва винограду майже наблизився до рівня 100%, то в наступні роки спостерігалося значне його зниження та збитковість у 2019-му і 2020 роках відповідно –7,2 та –16,4%. Водночас в окремих регіонах, зокрема в фермерських господарствах Миколаївської області, у 2020 році середній рівень рентабельності виробництва винограду становив 98,7%.
Собівартість виробництва 1 кг винограду у 2020 році становила 5,834 грн і, порівнюючи з 2016 рокам 3,384 грн, вона зросла всього на 172,4%. Аналізуючи цей показник у порівнянні з реальною ринковою ціною винограду, яка подекуди становить щонайменше 50–100 грн за 1 кг, можна стверджувати про достатньо високий рівень конкурентоспроможності його виробництва і економічної та інвестиційної привабливості для малого і середнього агробізнесу. Однак дуже гостро стоїть проблема зі збутом продукції. Адже левову частку доходу забирає посередник, тому така низька рентабельність його виробництва.
Вітчизняне виноградарство має значні ще недостатньо невикористані резерви для розвитку цієї галузі в усіх категоріях господарств, зокрема в малих і середніх агроформуваннях внаслідок створення інноваційних регіональних кластерів об’єднань його виробників і локальних осередків аграрної науки. За умов розширення в науково обґрунтованих межах площ насаджень винограду і вирощуванні його на інтенсивній основі та зрошенні можна суттєво диверсифікувати вітчизняний аграрний експорт і зменшити залежність внутрішнього ринку від імпорту цього досить важливого виду продовольства.
Завдяки наявності достатніх агробіологічних і ґрунтово-кліматичних ресурсів і економічних умов високої місткості внутрішнього та зовнішнього ринку збуту значні перспективи для вирощування в Україні мають столові сорти винограду як безпосередньо для експорту, так і повноцінного задоволення попиту населення й інших потреб вітчизняного продовольчого ринку. У цьому сегменті продовольства є значний потенціал для зростання рівня споживання винограду населенням, однак відсутні певною мірою достатні виробничі потужності нарощування його пропозиції на ринку, а також переробки в продукти високого переділу і доданої вартості.
Насамкінець загалом можна зазначити, що вітчизняний агробізнес має всі можливості й відповідну потужну наукову базу для ефективного і стійкого розвитку галузі виноградарства, яка, зокрема, зосереджена в Національному науковому центрі «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова».
За умов цілеспрямованої державної підтримки й наукового забезпечення, підвищення уваги та зацікавленості з боку вітчизняного агробізнесу цей потенціал можна ефективно використати на взаємовигідній основі для першочергового задоволення внутрішніх потреб вітчизняного продовольчого ринку й диверсифікації аграрного експорту.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору
економічних досліджень та аналізу науково-інноваційного
потенціалу ІСГС НААН, експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємством
