Параметри якісного корму
Якість та поживність силосованих кормів залежить як від властивостей вихідної сировини, так і від технологічних особливостей під час заготівлі.
Так, для отримання доброго корму важливо врахувати наступні параметри:
- вибір культури для отримання зеленої маси,
- визначення оптимальних строків для її збирання,
- підготовка зеленої маси до силосування,
- дотримання технології заготівлі, враховуючи ущільнення та герметизацію,
- правильна організація відбору готового корму для згодовування.
Для більшості господарств в Україні основною культурою для силосування є кукурудза; гарний силос також отримують із сумішей бобово-злакових трав, однорічних та багаторічних злаків. Хоча всі ці види рослин можна організувати, як такі, що добре піддаються силосуванню, на час закладання силосу їхня зелена маса часто містить надмірну вологу, яка значно ускладнює процес консервації. У такому випадку важливо правильно визначити оптимальні строки збирання. Для кукурудзи — це фаза молочно-воскової стиглості; для сумішей бобових та зернових рослин (наприклад, для вико-горохово-вівсяних) — це початок воскової стиглості; для однолітніх злакових трав — це фаза колосіння.
Коли починати заготівлю
Правильний вибір часу для збирання культури на силосування є складним завданням, оскільки, з одного боку, має забезпечувати достатній вихід сухої маси, а з іншого — надавати легкоперетравний матеріал, що зумовлюватиме найменші втрати під час згодовування. З часом дозрівання рослин їхня поживна цінність у розрахунку на цілу рослину знижується, зменшується вміст протеїну та вітамінів. У той же час стінки рослинних клітин стають товстішими, а частка неперетравної клітковини збільшується відповідно. Хоча загальний об’єм та вага такого корму будуть більшими, тварини отримуватимуть меншу користь від поїдання.
Питання вологості корму
Іншою вагомою проблемою для силосування є надмірний вміст вологи. Саме з нею у формі «силосного соку» може відбуватися вагома втрата поживних речовин. Наприклад, у випадку силосування кукурудзи у фазі молочної стиглості з загальним вмістом вологи на рівні 85% втрати поживних речовин із соком можуть сягати 30%, що значно знижує якість отриманого корму. Найкращим підходом є вибір часу скошування із настанням оптимальної вологості зеленої маси, однак це не завжди вдається на практиці. Для покращення ситуації із високим вмістом вологи в одній культурі може рекомендуватися змішувати її із сухішою. Наприклад, можна додавати нарізану солому, загалом не більше 20% для зеленої сировини з вологістю на рівні 85%. У такому випадку дуже важливо слідкувати за рівномірним змішуванням та не допускати значного розшаровування.
Коли ідеться про силосування бобово-злакових сумішей, їх доцільно попередньо прив’ялювати до вологості 70–75%. Такого ефекту можна успішно досягти, залишаючи скошену масу після зрізання на полі, розкидаючи її рівномірно тонким шаром по поверхні і проводячи кількаразове ворошіння.
Оскільки найбільші втрати вологи в зеленій масі відбуваються протягом перших годин після скошування, важливо одразу ж забезпечити якнайкращі умови для провітрювання. Для цього може допомогти відносно висока стерня. Здійснювати дуже низький зріз рослини не рекомендується. Залишаючи довшу стерню на силос, в результаті можна отримати найбільш перетравну сировину з меншим вмістом клітковини. Збільшення висоти стерні допомагає вирішити і таку проблему, як засмічення корму. Адже чим нижче проводиться зріз, і чим гірше вирівняна поверхня поля, тим більше ґрунту потрапляє до зеленої маси. В результаті підвищується такий показник його поживності, як сира зола. Своєю чергою, надмірний вміст золи не є бажаним. Разом із ґрунтом до корму потраплять шкідливі мікроорганізми, наприклад клостридії, які значно ускладнюють проходження процесу силосування. До того ж тварини гірше поїдають такий корм, а імовірність виникнення у них розладів травлення значно збільшується.
Важливу роль для отримання якісного силосу відіграє ефективність процесу ферментації. У силосній масі вона проходить тим краще, чим швидше було створено безкисневі умови. Для забезпечення такого середовища, в якому можуть успішно розвиватися корисні молочно-кислі бактерії, важливими є декілька аспектів: подрібнення зеленої маси, її ущільнення та укриття. Довжина подрібнення сировини напряму залежить від її вологості — чим сухіша маса, тим коротшою вона має бути. Саме такий підхід дозволяє забезпечити її подальше ущільнення.
У той же час не варто забувати, що силос також повинен забезпечувати достатню структурність корму, тож надто дрібного порізу слід також уникати. Загалом довжина нарізання зеленої маси, залежно від її характеристики, коливається від 2 см (за вологості до 70%) до 5 см (за вологості близько 80%). Великі частинки сухої речовини є вкрай небажаним, оскільки у разі ущільнення вони спрацьовують як подушка і не дозволяють отримати високу ступінь ущільнення, а кисень, який залишається навколо них, створює гарне середовище для розвитку гнилісної мікрофлори. Такий корм також втрачатиме поживність і набагато гірше споживатиметься тваринами через поганий смак та запах, не кажучи вже про небезпечність виникнення захворювань.
Правильне закладання силосу
Зелена маса під час закладання на силос має гарно ущільнюватися із самого початку. Місце для цього повинне бути добре вичищеним і підготовленим. Для герметичного укриття бажано використовувати спеціальну плівку як для покриття зверху, так і для закриття з боків. На підлогу в траншеї може укладатися шар якісної соломи, який всмоктуватиме рідину — «силосний сік». Кожен шар зеленої маси має добре ущільнюватися. Для цього шари повинні бути невеликими — близько 30 см у висоту, а на траншеї, залежно від її розміру, мають працювати декілька машин. Техніка для ущільнення повинна рухатися максимально близько до країв траншеї для недопущення проникнення повітря з боків. Робота машин, що підвозять зелену масу, та тих, що її ущільнюють, має бути максимально погодженою, для недопущення простою техніки та надмірних переїздів. Важливо, щоб місце навколо траншеї було чистим, а сама техніка у справному стані. Це дозволить уникнути попадання у зелену масу бруду, мастила та подібних домішок, що також значно перешкоджатимуть силосуванню та псуватимуть корм.
Бажано організовувати роботу із закладання силосу таким чином, щоб за один день заповнювати та закривати траншею. Після цього ущільнення повинно продовжуватися іще 3–4 години до закриття. Якщо це неможливо, то на ніч траншея має обов’язково закриватися плівкою для недопущення потрапляння вологи та додаткового повітря. Після її закриття силосна маса повинна герметично ізолюватися від доступу повітря. Для цього зазвичай використовують внутрішню, більш тонку плівку, та зовнішню — грубішу захисну, яка також повинна бути стійною до дії ультрафіолету і зберігати цілісність під впливом сонячного світла. Під час купівлі плівки важливо звертати увагу на її властивості та слідувати рекомендаціям виробника. Для відлякування птиці та збереження цілісності плівки поверх неї рекомендується настилати спеціальну сітку, а також фіксувати її по кутах та по всьому периметру. Важливо використовувати для фіксації таке приладдя, що не псуватиме плівку та не утворюватиме в ній дірок, через які відбуватиметься доступ повітря.
Після закладання силосований корм може зберігатися дуже довго без втрат його якості. Однак з моменту відкриття сховища/траншеї необхідно дотримуватися ряду вимог, щоб не втратити корм. Так, залежно від зовнішньої температури, необхідно досягати певної швидкості просування по силосній масі — взимку відбирати корм можна повільніше, ніж влітку. Показником проходження небажаних процесів у кормі є його нагрівання. Слід розуміти, що силос гріється за рахунок втрати поживних речовин, тож чим вищою буде температура, тим більше поживності корму втрачатиметься. Процеси прогрівання матимуть місце перш за все там, де корм контактуватиме з зовнішнім повітрям, відповідно, місце цього контакту повинно бути якнайменшим. Для цього необхідно здійснювати зріз рівного шару корму рівномірно по всій поверхні відкритого сховища. Небажано виривати шматки корму, залишаючи нерівні краї, оскільки площа контакту з повітрям у таких місцях збільшуватиметься, а втрати поживності будуть більшими.
Враховуючи основні технологічні вимоги до заготівлі зеленої маси, можна отримати високоякісний силос, що може стати важливим елементом раціону для багатьох видів тварин. У той же час слід пам’ятати, що додавання хімічних препаратів для покращення проходження процесу силосування не зможуть допомогти вирішити фундаментальні помилки, як-то надмірна вологість або сухість, недостатнє ущільнення, погана герметичність тощо. Силос є живим і примхливим кормом, чиї потреби і природу необхідно розуміти.
Марія ЯРОШКО, вет. лікар, магістр МВА
