Таку годівлю запроваджують для інтенсифікації галузі свинарства в малих і середніх фермерських господарствах шляхом заміни зернових компонентів раціону висівками. Адже утримання свиней на зерновому раціоні призводить до порушення в них фізіологічних процесів травлення, послаблення імунітету, зниження природної резистентності. На жаль, у нашій державі частка зерна в раціонах свиней може досягати 75%, для порівняння в Голландії — 17%, Німеччині — 30%, Франції та США — до 40%, і вони з року в рік її знижують. Досліджено, що часто свинокомплекси зі строком експлуатації понад три роки неблагополучні через різноманітні інфекції, а причиною цього є розлади процесів травлення, що часто пов’язано з надлишковим вмістом концентратів у раціоні. Раціони з уведенням висівок економічно вигідні, якщо у їх розробці враховується не лише вміст протеїну, а й обов’язково вміст і склад клітковини. У різних країнах в оцінюванні її структури застосовують різні показники та системи.
З найпоширеніших показників у вітчизняній зоотехнічній практиці є показник сира клітковина, а у європейській — нейтрально-детергентна (НДК) і кислото-детергентна клітковина (КДК), сума структурних і легкорозчинних вуглеводів. Разом із тим науковий світ упевнюється, що важливо визначати вміст і співвідношення геміцелюлози, целюлози та лігніну. Це структурні вуглеводи, суму яких називають «структурна клітковина», що безпосередньо покращує моторику шлунково-кишкового тракту, визначає інтенсивність жування корму та виділення слини у жуйних, а тому впливає на кислотність у рубці та шлунку. Визначення якості корму за вмістом структурних вуглеводів успішно використовується у європейських країнах. Відповідно до цієї системи оцінювання кожному виду корму присвоюють коефіцієнт, що характеризує структурність його клітковини. Так, у сіна вся клітковина є структурною, а тому його коефіцієнт — 1; для силосу — 0,7–0,8, а концентрати через низький уміст структурної клітковини мають коефіцієнт близький до нуля. Для моногастричних тварин клітковина відіграє важливу роль для активування травних ферментів шлунково-кишкового тракту. А тому її вміст у раціонах обов’язково нормується й відповідно до ДСТУ 4124-2002 «Комбікорми повнораціонні для свиней. Технічні умови» має відповідати не більше як 7,0% у перерахунку на суху речовину. Тоді як у кормосумішках для свиноматок маточного поголів’я і кнурів цей показник може відповідати 8–12%.
Раціон харчування
Установлено, що надлишкова клітковина в раціоні погіршує перетравність поживних речовин в організмі, а її брак порушує процеси травлення. Вуглеводи — основна поживна речовина, що забезпечує організм енергією. Але якщо крохмаль в організмі тварин перетравлюється майже повністю, то структурні вуглеводи — геміцелюлоза та целюлоза зв’язані з лігніном, і їх перетравність залежить від його вмісту та цього зв’язування. Лігнін є причиною низької енергетичної цінності клітковини як для моногастричних, так і для жуйних тварин. Він істотно впливає на засвоєння й продуктивну дію корму. Науковий світ уважає, що саме клітковина має доволі істотний перетравний потенціал. Але разом із тим уміст структурних і неструктурних вуглеводів має бути збалансованим.
Наше дослідження проводили на фізіологічному дворі Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, свині для досліду були підібрані за методом пар-аналогів з урахуванням фізіологічного стану, віку, живої маси, інтенсивності росту. Раціони розробляли з урахуванням фізіологічної потреби тварин відповідно до вимог нормативних документів. До складу було введено зерно ячменю, зерно фуражної пшениці, екструдовану сою та мінеральну добавку. Введення ячмінних і пшеничних висівок у склад раціону дозволило забезпечити свиней відповідним умістом сирої клітковини (не більше як 7%) з різним структурним складом. Для визначення азоту застосовували метод Кьельдаля, сирого жиру — метод екстрагування органічним розчинником нефрасом, сирої золи — методом сухого озолення. А щодо вуглеводів, то вміст сирої клітковини визначали за Генненбергом і Штоманом, а НДК і КДК — з використанням нейтрального та кислотного детергентів. Легкорозчинні вуглеводні фракції визначали із застосуванням екстрагування, гідролізу та фотометричного визначення щільності.
Пшеничні та ячмінні висівки є кормовою сировиною, яка містить до 12% сирого протеїну, до 5,0% — сирого жиру, і якщо брати до уваги показник безазотовоекстрактивних речовин, то більше як 60% легкорозчинних вуглеводів. Однак дослідження вуглеводно лігнінового комплексу підтвердили, що вміст цих вуглеводів нижчий (рис. 1).
Рис. 1. Уміст і співвідношення вуглеводних фракцій у висівках
Уміст поживних речовин
За отриманими даними, уміст легкорозчинних вуглеводів досягає майже 55%. У ячмінних висівках їх уміст вищий завдяки геміцелюлозі, а не цукрів і крохмалю. Адже вміст останніх нижчий на 26 і 19%, як порівняти з висівками пшеничними. До складу легкорозчинних вуглеводів входить певна частина геміцелюлози, а її вміст у ячмінних висівках вищий майже на 37%. Поряд із цим у цих висівках вищий уміст інших структурних вуглеводів, целюлози на 19%, а лігніну — на 42%. Щодо нейтрально-детергентної клітковини, яка також характеризує вміст цих вуглеводів, то її вміст у пшеничних і ячмінних висівках у межах 30–40%. Відповідно, вміст неструктурних вуглеводів — 40–55%. Урахувавши цю характеристику в раціон першої групи свиней, було введено 17,3% пшеничних висівок, а в раціон другої групи — 20% ячмінних висівок. Інші складники були приблизно на одному рівні. В результаті раціони характеризувалися майже однаковим умістом основних поживних речовин (табл. 1).
Таблиця 1. Уміст основних поживних речовин у раціонах свиней, % у перерахунку на абсолютно суху речовину
Оскільки вміст сирої клітковини нормується стандартом, ми його визначали, і він був на рівні 4,85 і 5,00%, а щодо вмісту НДК, то він був вищим і відповідав 22,14 і 20,62%, як і сума структурних вуглеводів. Це вкотре доводить, що обробка зразків корму киплячим розчином кислоти та лугу з наступним промиванням залишку водою, спиртом, ефіром (метод визначення показника сира клітковина) не забезпечує визначення повної кількості структурних вуглеводів, що є у кормі. Тому детергентна аналітична схема визначення клітковини, що містить структурні вуглеводи (геміцелюлозу, целюлозу, лігнін), розроблена Ван Соестом, точніша. Визначення структурних вуглеводів у раціоні інформує, що їх сума була в межах 18–19%, а співвідношення геміцелюлози, целюлози та лігніну було різним (рис. 2).
Рис. 2. Характеристика структури клітковини розроблених раціонів
Оскільки показник сирої клітковини є не єдиним показником якості корму, доцільно вивчати й ураховувати дію співвідношення геміцелюлози, целюлози та лігніну на процеси травлення та використання поживних речовин раціону у тваринному організмі. Доведено, що геміцелюлоза — це полісахарид, який найлегше піддається дії травних ферментів, тому розщеплення структурних вуглеводів в організмі свиней значною мірою залежить саме від його вмісту. Порівняти перетравність кормів в організмі тварин можна, врахувавши відношення лігніну до целюлози, що є одним з основних чинників, який обмежує перебіг цього процесу. У раціоні, що містив пшеничні висівки, вміст геміцелюлози був вищим на 15%, а целюлози й лігніну — нижчим на 3 і 11%, порівнюючи з раціоном, що містив ячмінні висівки. Щодо відношення лігніну до целюлози, то цей показник був 0,7 у першому раціоні й 0,8 у раціоні з ячмінними висівками. Коефіцієнти перетравності основних поживних речовин в організмі дослідних свиней були достатньо високими (табл. 2).
Таблиця 2. Коефіцієнти перетравності основних поживних речовин в організмі свиней, %
Свині, споживаючи раціон, що характеризувався нижчим умістом целюлози та лігніну і вищим умістом геміцелюлози, краще перетравлювали сухі й органічні речовини, сирий протеїн і сиру клітковину. Досліджено, що лігнін і целюлоза погано перетравлюються в організмі нежуйних тварин і негативно впливають на мікрофлору передшлунків, а також гальмують засвоєння та перетравність інших поживних речовин в організмі свиней. Науковці встановили, що в сліпій кишці свиней відбувається процес бактеріального перетравлення вуглеводно-лігнінового комплексу, особливо лігніну. Визначено, що якщо вміст лігніну в хімусі клубової кишки був на рівні 10,3%, то в хімусі ободової кишки — 8,7%, а у калі — 6,1%. Останнім часом є дані щодо бактеріальної деградації лігніну. Так, французькі дослідники встановили, що представники родів Coruneba Cterium, Agrobacterium, Psendomonas, Clebsiella, Enterobacter можуть використовувати технічний сульфатний лігнін як джерело вуглецю, а термофільний штам руйнує 98% промислового лігніну за п’ять діб. Лігнін кормовий характеризується здатністю знижувати токсичність корму, адсорбувати важкі метали, радіонукліди, холестерин, патогенну мікрофлору та продукти її життєдіяльності. Щодо перетравності вуглеводних фракцій раціонів, які містили висівки, то вона перебігала краще у свиней, які споживали у складі раціону пшеничні висівки, що підтверджується вищими коефіцієнтами перетравності всіх вуглеводних фракцій (табл. 3).
Таблиця 3. Коефіцієнти перетравності вуглеводних фракцій в організмі свиней, %
Згідно з якими засвоюваність геміцелюлози організмом свиней була на рівні 90,7 г з кілограма, целюлози — 31,3 г, лігніну — 12,9, а з раціону, до якого входили ячмінні висівки, — 73,7, 31,9 та 13,17 г відповідно. Перетравність і засвоюваність структурних вуглеводів, з яких побудована клітинна оболонка, в організмі тварин значною мірою залежить від їх лігніфікації — чим вона вища, тим нижча перетравність клітковини взагалі. Лігніфікація (здерев’яніння) — це просякнення клітинної оболонки лігніном, який підвищує її твердість і стійкість, знижує проникність для води та спричиняє відмирання протопласту.
Висновки
Нижчий уміст лігніну та показника, що характеризує відношення лігніну до целюлози, забезпечує кращу перетравність не лише вуглеводних фракцій, а й усіх основних поживних речовин раціону в організмі свиней. Так, засвоюваність геміцелюлози організмом свиней із раціону, що містить пшеничні висівки, вища на 23%, целюлози та лігніну — на 2,0%.
Л. П. ЧОРНОЛАТА, В. Ю. НОВАКІВСЬКА,
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН
