Трохи історії
Процитую історію поширення африканської чуми свиней, наведену італійськими експертами із Національної референтної лабораторії вірусу африканської чуми свиней в статтях «Африканська чума свиней: стан справ в Італії» («African Swine Fever: The State of the Art in Italy», Animals, 2023, N13) та «Генетична характеристика італійських кластерів африканської чуми свиней у хвилі епідемії 2022–2023 рр. за допомогою мультигенного підходу» («Genetic Characterization of African Swine Fever Italian Clusters in the 2022–2023 Epidemic Wave by a Multi-Gene Approach», Viruses, 2024, N16).
Африканська чума свиней (АЧС) – це важке геморагічне заразне вірусне захворювання домашніх свиней та диких кабанів, спричинене вірусом АЧС. АЧС може спричинити величезні економічні збитки в постраждалих секторах свинарства, враховуючи високу летальність, яка наближається в популяціях свиней до 100%, а також викривлення на ринках свиней. На даний момент описано три основних типи шляхів передачі АЧС.
Ензоотичний цикл характеризується циркуляцією вірусу АЧС у пулах диких тварин, таких як свині, бородавочники та м’які кліщі (Ornithodoros spp.), які є природними носіями вірусу. Домашній цикл – передача вірусу між домашніми свиньми незалежно від шляху його проникнення. Таким чином, біологічні вектори (види Ornithodoros) (цикл «кліщ-свиня»), прямий контакт (цикл «свиня-свиня»), заражені предмети, корми або вода та інші менш імовірні способи, такі як штучне запліднення зараженою спермою або комахами, які діють як механічні переносники, можуть сприяти зараженню домашніх свиней.
Нарешті, епідеміологічна картина, яка спостерігалася під час поточної епідемії АЧС у Центральній та Східній Європі, виявила додатковий епідеміологічний цикл за участю євразійського кабана (Sus scrofa), середовища існування диких кабанів та їхні туши, а саме цикл «дикий кабан–житло».
Вірус АЧС є дуже стійким; він може бути стійким до широкого діапазону значень pH і температур (наприклад, протягом багатьох років у замороженому м’ясі) і до автолізу, залишаючись інфекційним протягом кількох тижнів у тушах. Він інактивується лише при варінні, при дуже кислих і лужних значеннях рН, а також під дією специфічних хімічних сполук. Таким чином, вірус АЧС, що міститься в трупах диких кабанів (свіжих, розкладених, сухих або заморожених) і в навколишньому середовищі, може бути стійким джерелом інфекції через його стійкість на заражених територіях.
Перший випадок АЧС був зареєстрований у Кенії в 1921 році. Спочатку АЧС виникла в країнах Африки на південь від Сахари, де вона все ще є ендемічною, вражаючи до 35 африканських країн і зберігаючи давній лісовий цикл, в якому африканські дикі свині (переважно бородавочники, Phacochoerus africanus) і аргасові кліщі (Ornithodoros spp.) є природними носіями вірусу.
На сьогодні визначено 24 генотипи вірусу (I–XXIV). Лише п’ять із двадцяти чотирьох генотипів відомі як віруси, адаптовані до свиней (I, II, VIII, IX та X), і два генотипи з цих п’яти (генотип I та II) відповідають за кілька вторгнень у країни за межами Африки.
У період з кінця 1950-х до початку 1980-х років генотип I вірусу АЧС з’явився в Європі, росії, Карибському басейні та Південній Америці. Вперше вірус АЧС був ідентифікований у Європі в 1957 році в Португалії, а потім був повторно занесений у 1960 році, після чого він швидко поширився в Іспанії, Франції, Мальті, Бельгії, Італії та Нідерландах. У 1978 році на Сардинії (Італія) стався новий спалах АЧС. АЧС також була зареєстрована в росії в 1977 році, а наприкінці 1970-х років вона з’явилася в Бразилії, на Кубі та на островах Карибського моря.
До середини 1990-х років АЧС була знищена за межами Африки, за винятком ізольованого спалаху в Португалії в 1999 році через його впровадження в притулок свиней, заражених кліщами Ornithodoros erraticus, і на острові Сардинія (Італія), де тривалий час АЧС залишалася ендеміком.
Перше повідомлення про вірус африканської чуми свиней генотипу ІІ у Грузії в 2007 році ознаменувало початок масштабної всесвітньої інвазії з більш, ніж 50 інфікованими країнами. До поширення генотипу II з Африки до Грузії в 2007 році спалахи вірусу АЧС генотипу II були зареєстровані в Замбії в 1993 році, Мозамбіку та Мадагаскарі в 1998 році та на острові Маврикій в Індійському океані в 2007-2008 роках. Після 2007 року спалахи, пов’язані з генотипом II вірусу АЧС, були задокументовані в Танзанії (2010), що збіглося зі спалахами в Малаві, Зімбабве (2015) та Південній Африці (2019).
З моменту проникнення в північну півкулю через Грузію хвороба поширилася на кавказький регіон, деякі регіони росії та Східної Європи, включаючи щонайменше сімнадцять європейських країн. У 2018 році АЧС знову з’явилася в північно-західній Європі (Бельгія), представлена виключно в популяції диких кабанів (Sus scrofa), і вперше була виявлена у Китайській Народній Республіці, де сталися спалахи хвороби з катастрофічними наслідками. У 2019 році АЧС була виявлена в кількох країнах, що межують з Китаєм, включаючи Камбоджу, Монголію, В’єтнам, Північну Корею, М’янму, Лаос, Тимор-Лешті, Філіппіни, Південну Корею та Індонезію. У 2020 та 2021 роках випадки АЧС у диких кабанів були зареєстровані в Німеччині, Домініканській Республіці та Гаїті. Хвороба швидко поширилася в 15 інших країнах Азії та Тихоокеанського регіону. На початку 2020 року про це також повідомлялося у двох північно-східних штатах Індії. Останнім постраждалим є Албанія.
Жовті кружечки – АЧС на фермах, трикутники – АЧС серед диких кабанів, зелені кружечки – проблема вирішена
Балканські країни
Болгарський ресурс Nivabg.com 30 жовтня 2024 року повідомив, що станом на кінець жовтня в Болгарії виявлено 519 випадків АЧС диких свиней, при цьому 80 випадків лише за останній тиждень жовтня. Спалахи АЧС серед домашніх свиней у сусідніх країнах:
• Греція: 5 спалахів (останній 12.06.2024)
• Республіка Північна Македонія: 4 спалахи (останній 14.08.2024)
• Румунія: 173 спалахи (останній станом на 25.10.2024)
• Сербія: 278 спалахів (останній станом на 24.10.2024)
Спалахи АЧС у диких кабанів у сусідніх країнах:
• Греція: 18 випадків (останній 29.08.2024)
• Республіка Північна Македонія: 47 випадків (останній 07.10.2024)
• Румунія: 126 випадків (останній 24.10.2024)
• Сербія: 88 випадків (останній 16.08.2024).
Італійський досвід
У вересні видання Fortune в статті «Прошутто під загрозою: Італія намагається захистити свою галузь свинини вартістю 20 мільярдів євро від чуми свиней» (Prosciutto at risk: Italy struggles to protect its 20-billion-euro pork industry from swine fever), посилаючись на офіційні джерела, повідомило, що в Італії з січня 2022 року по вересень 2024 року зафіксовано випадки захворювання приблизно 25 тис. свиней на 50 фермах і майже 2500 диких кабанів. Лише у 2024 році по всій Італії було вбито від 50 000 до 60 000 свиней.
Переміщення свиней в межах заражених і прилеглих територій заборонено – за винятком напрямків до боєнь – тоді як доступ до ферм обмежений до мінімуму. Італійські ферми мають близько 10 мільйонів свиней, а втрати доходу свинарів оцінюються приблизно в 25 мільйонів євро. Постраждалі фермери отримують компенсацію від держави, яка надходить в середньому через два роки.
Але вірус також вражає сотні тваринників, які не можуть транспортувати свиней між фермами, зазнаючи збитків на «сотні мільйонів» євро, які не компенсуються.
Контроль АЧС в Італії
Випадки АЧС, спричинені генотипом II, були зареєстровані в північно-західній Італії в січні 2022 року та в Швеції у вересні 2023 року. В Італії друге зараження було зареєстровано в травні 2022 року в регіоні Лаціо (в муніципалітеті Риму, де інфекція все ще присутня). На північному заході Італії вірус продовжував поширюватися в Лігурії та П’ємонті до 2023 року, спричинивши кілька позитивних випадків у диких кабанів. З цього кластера інфекція досягла Ломбардії, спочатку вразивши дику популяцію (провінція Павія, червень 2023 р.), а потім домашніх свиней у серпні 2023 р. Через близькість до заражених районів Ломбардії у листопаді 2023 р. також постраждала дика популяція в провінції Емілії-Романья. У травні 2023 р. АЧС генотипу II продовжувала поширюватися на півдні Італії. У регіоні Калабрія постраждали дикі кабани та домашні свині, тоді як у регіоні Кампанія – лише дика популяція.
У вересні 2023 року генотип II АЧС був виявлений на острові Сардинія внаслідок спалаху в провінції Павія. Імовірно, причиною цього спалаху стало м’ясо свиней, імпортоване з Ломбардії. Суворий карантин і забійні заходи обмежили поширення хвороби, і спалахи вдалося ліквідувати.
Регіони Італії, вражені АЧС. Червоні кружечки представляють свійських свиней, зелені – диких кабанів
Ветеринарний контроль за ситуацією з АЧС в Італії здійснює Експериментальний зоопрофілактичний інститут (Istituto Zooprofilattico Sperimentale), розташований в Перуджі, та п'ять референтних лабораторій. Окремо в Італії є ще 14 лабораторій, які здійснюють виявлення антигену вірусу АЧС (ПЛР) та виявлення антитіл до вірусу АЧС. Також на о-ві Сардинія є лабораторія, яка займається ізоляцією вірусу АЧС.
План боротьби з АЧС в Італії включає моніторинг чисельності свиней на фермах, моніторинг популяції диких кабанів і регулювання полювання на них, перевірка реалізації заходів біобезпеки, навчання та інформування зацікавлених сторін.
На закінчення
Якою б страшною не була африканська чума свиней, вірус не представляє загрозу для людини, але люди можуть бути її носіями іноді навіть просто через підошви взуття. На практиці багато заражень відбувається саме таким шляхом, тому, серед іншого, на свинофермах використовуються дезінфекційні килимки та багато інших засобів біозахисту. Немає сенсу обгороджувати всю свиноферму парканами від диких кабанів, коли у вас є вільне пересування людей, тому що вони також переносять вірус.
На даний час в Італії не існує ефективної вакцини проти вірусу АЧС.
Юрій Михайлов, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
