Плідники лебединської породи на прогулянці
У 20-ті роки минулого сторіччя в багатьох республіках і областях були створені племгоспи та ДПР, які почали вести широку роботу зі схрещування місцевої худоби зі швіцькою. Це схрещування найбільш широко проводилося в Смоленській, Тульській, Брянській, Орловській, Калузькій, Костромській, Іванівській областях, в Дагестанській, Татарській і Кабардино-Балкарській АРСР, Краснодарському та Ставропольському краях, у Сумській та Харківській областях, у Киргизькій, Казахській, Вірменській, Азербайджанській, Грузинській, Білоруській, Таджицькій, Туркменській і Узбецькій республіках. На основі схрещування місцевої худоби зі швіцами були створені нові вітчизняні породи великої рогатої худоби.
Високий попит на худобу швіцької породи, лебединської породної групи, а як наслідок і лебединської породи пояснюється перш за все тим, що протягом багатьох років ці тварини високо оцінювалися на Всесоюзній виставці ВДНГ СРСР. Так, у 1939 році на всесоюзній сільськогосподарській виставці були представлені тварини лебединської породної групи. Чемпіонами визнані: бугаї Фордзон 1 ХШ-37, Нурміс 42 ХШ-115, корова Лєнта 16 ХШ-212, яка мала молочну продуктивність по шостій лактації –12623 кг молока при вмісті жиру 4,2%, нетель Забота – чемпіон Всесоюзної виставки по групі молодняку. Двічі чемпіоном – у 1940 і 1941 роках ставав бугай Вірний 1 ХШ-195. В 1940 році чемпіоном Всесоюзної виставки ставала також корова Нартіза 18 СУШ- 331, по другій лактації її продуктивність склала – 7282 кг молока, вміст жиру 4,1%, це мати видатного родоначальника Нарзана 937 СУШ-126.
В Україні бугаїв-плідників лебединської породи використовували для покращення бурої карпатської та сірої української порід. Для покращення бурої карпатської породи застосовували ввідне схрещування за типом «прилиття крові» з бугаями-плідниками жирномолочних ліній лебединської породи. Це бугаї-плідники: Зубр 124 ЗКЗ-571, Говорун 119 ЗКЗ- 572, Тихий 113 ЗКЗ-573, Гордий 111, ЗКЗ – 574, (всі 1987 року народження з племінного заводу «Михайлівка»). Також у Закарпатській області широко використовувався бугай Ромб 8829 лінії Ранєта 584.
Корова бурої карпатської породи
При розведенні швіцької худоби в росії використовували бугаїв-плідників Лебединського ДПР, лебединської породної групи та лебединської породи. Бугай-плідник Баро ЯШ-260 завезений із Лебединського ДПР до племінного заводу «Караваєво», а потім до племінного заводу «Пахомово» став родоначальником однієї з кращих ліній швіцької породи росії.
У Смоленську область росії двічі завозили бугаїв лебединської породи. Велику кількість худоби отримано від лебединських бугаїв-плідників Веселого 489 ЗШМ-75 та Квітка 218 ЗШМ-70.
З 1978 року була продовжена робота з вивчення ефективності селекції швіцької худоби з використанням тварин лебединської породи, для чого з племзаводу «Михайлівка» Сумської області завезли на станцію штучного запліднення племзаводу ім. Радіщева бугаїв-плідників Коміка ЗШ-2683 та Точного -2628.
Костромська порода виведена в Костромському та Нерехтському районах Костромської області. Для її покращення, а саме відомого «Караваєвського стада» з 1941 року використовували бугаїв лебединської породної групи з метою освіження крові. В 1940–1950 роках до зони розповсюдження костромської породи було завезено кілька десятків бугаїв-плідників лебединської породи, в тому числі бугай Вураган 191, який дав чудових нащадків за племінними якостями. Від нього був отриманий бугай-плідник Вапула КТКС-16, який став родоначальником нової високопродуктивної лінії Вурагана-Вапули КТКС-16. Друга лінія в костромській породі, яка походить від бугаїв-плідників лебединської породної групи – Каро 1494. Батько бугая Каро 1494 – бугай-плідник Баро 18, про якого згадували вище.
Костромська порода
У кавказьких республіках бугаїв-плідників лебединської породної групи та лебединської породи використовували, як для створення, так і для покращення бурої кавказької породи. Планове покращення місцевої худоби Вірменії почалося з 1930-х років на Лорійській гірській рівнині. В подальшому ця робота була проведена і в інших регіонах республіки. Для схрещування з місцевою худобою в Лорійську зону були завезені бугаї швіцької породи з росії, України, Швейцарії та Німеччини. В подальшому були використані також бугаї костромської та лебединської породи (Сумська область України, 1950 рік).
Бура кавказька порода
У Вірменію був завезений з Лебединського ДПР бугай-плідник Зубр – син рекордистки Зіни 4. Вона мала молочну продуктивність за шосту лактацію 12051 кг молока з вмістом жиру 4,1%. Від Зубра отримано цінне потомство, котре позитивно вплинуло на формування племінних стад бурої кавказької породи. Він є батьком батька родоначальника лінії бугая-плідника Сокола – АС-347.
До Киргизької РСР також завезені два бугаї-плідники лебединської породної групи – Метеор Ш 2264, Мурман Ш 2265. Перший належав цукрокомбінату ім. Фрунзе, другий – колгоспу ім. Кірова Сумської області. Гібридизація азербайджанського зебу з швіцькою та лебединською породами дала позитивні результати.
Для покращення місцевої зебувидної худоби в Таджикистані бугаїв-плідників швіцької породи завозили і з України, а серед них були і бугаї-плідники лебединської породи.
До Узбекистану в період з 1935 по 1939 роки ввезені для покращення місцевої худоби 31 бугай та 399 телиць лебединської породної групи. В період з 1949 року по 1962 рік –12 бугаїв та 40 телиць.
Із 1935 по 1940 роки до колгоспів республіки Казахстан завезено 3032 бугайці та 1377 теличок швіцької породи з Лебединського ДПР Сумської області.
Про використання лебединської породи в сусідніх республіках свідчать і дані про наявність тварин даної породи в колгоспах, радгоспах на 1 січня 1964 року: росія – 4,9 тис. голів; Казахстан – 1,1 тис. голів; Грузія – 8,6 тис. голів; Таджикистан – 1,1 тис. голів; Вірменія – 3,8 тис. голів; Азербайджан – 5,0 тис. голів. Завдяки високим племінним цінностям лебединської породи, попит на неї з 1950 року зростав. Цьому сприяли високі акліматизаційні властивості лебединської породи та її помісей з місцевою худобою в Закавказзі та інших зонах. Тварини стійкі проти піроплазмозу, добре акліматизуються в степних районах Узбекистану, Казахстану, в гірських районах Киргизії, Грузії, Вірменії, в південних районах України.
Використання лебединської породної групи та лебединської породи для покращення споріднених порід
Юрій СКЛЯРЕНКО, вчений секретар, доктор
сільськогосподарських наук, старший науковий
співробітник Інституту сільського господарства
Північного Сходу НААНУ, ведучий рубрики
