Зіпсував - відповідай

Особливий статус землі як основного національного багатства передбачає необхідність розробки та впровадження механізмів охорони землі та відновлення її якісного і кількісного стану, в тому числі шляхом застосування юридичної відповідальності. У Кримінальному кодексі України від 5 квітня 2001 року (далі - КК України) міститься ст. 239 «Забруднення або псування земель», якою встановлена кримінальна відповідальність за злочинне погіршення якісного стану земель. Відповідно до ч. 1 зазначеної статті забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» забруднення земель - це накопичення у ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів й агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. У п. 3.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27 жовтня 1997 року №171 (у редакції наказу Мінприроди від 4 квітня 2007 року №149), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2007 року за №422/13689, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися у результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою у зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

У ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» псування земель визначається як порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.
Суттєвою характеристикою об’єктивної сторони складу злочину є те, що відповідно до ч. 1 ст. 239 КК України кримінальна відповідальність за забруднення або псування земель наступає у випадку, якщо: а) воно здійснюється речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля; б) внаслідок порушення спеціальних правил; в) створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. Тривале зниження або втрата родючості земель, виведення їх із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту, яке стало результатом безгосподарського використання земель, має кваліфікуватись за ст. 254 КК України.
Засобами вчинення злочину є речовини, відходи або інші матеріали, шкідливі для життя, здоров'я людей або довкілля. Речовини - це радіоактивні, хімічні, природні та синтетичні речовини, що використовуються у виробництві та побуті; шкідливі викиди в атмосферне повітря і забруднюючі речовини, що містяться у скидах. Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення, та яких їхній власник позбувається, має намір або повинен позбутись шляхом утилізації чи видалення. Іншими матеріалами є не зазначені вище природні чи штучні речовини, що можуть забруднювати або псувати землі.
Псування земель може бути здійснене шляхом механічного впливу на них, наприклад, не зняття родючого шару ґрунту при забудові земельної ділянки, що призвело до його псування, невиконання заходів щодо рекультивації земель, використання важкої сільськогосподарської техніки, що призводить до ущільнення ґрунтів, розорення схилів без дотримання встановлених правил запобігання ерозії ґрунтів тощо.
Псування може вчинюватись і шляхом бездіяльності, зокрема при недотриманні спеціальних правил використання земельних ділянок, які встановлюються у земельному законодавстві та залежать від категорії земель і особливостей якісного стану певних земельних ділянок. Так, відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону земель» на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель. З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. У Законі України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 року визначені спеціальні правила використання меліорованих земель - угідь, на яких здійснено комплекс меліоративних заходів відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації. Спеціальні правила використання земель з метою запобігання їх забрудненню та псуванню встановлені й в інших законах, а також підзаконних нормативно-правових актах земельного законодавства.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 року №17 роз'яснено, що створення небезпеки для життя і здоров'я людей виникає у разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо. Необхідною умовою кваліфікації таких діянь є встановлення причинного зв’язку між порушенням спеціальних правил і настанням суспільно-небезпечних наслідків.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 239 КК України, визнається закінченим з того моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя, здоров'я людей або довкілля. Загроза заподіяння шкоди має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи.
Суб’єктом злочину «Забруднення або псування земель» може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16 років. У зв’язку з особливостями об’єктивної сторони забруднення земель, його суб’єктом може бути особа, яка займається діяльністю, пов’язаною із використанням, збереженням, транспортуванням, утилізацією речовин, відходів чи інших матеріалів, шкідливих для людей або довкілля, через те, що на неї покладено обов’язок діяти відповідно до встановлених правил поводження з такими речовинами, відходами чи іншими матеріалами.
Суб’єктом цього злочину може бути власник чи користувач (орендар) земельної ділянки, який не дотримується встановлених вимог щодо застосування пестицидів та агрохімікатів, порядку захисту рослин, спеціальних правил використання земельної ділянки, чим заподіює шкоду природному ресурсу шляхом його забруднення чи псування. Також суб’єктом злочину може бути особа, яка не має легалізованих прав на земельну ділянку, проте здійснює негативний вплив, який призводить до її забруднення чи псування (несанкціоноване складування відходів, у тому числі побутових, зняття верхнього шару ґрунту з метою самовільного видобування корисних копалин тощо). У цьому випадку така незаконна діяльність може поєднуватись із самовільним зайняттям земельної ділянки.

Кваліфікований склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 239 КК України, полягає у забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що а) спричинило загибель людей, б) їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки. Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочину. Іншими тяжкими наслідками можуть бути загибель чи масове захворювання людей, істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості), зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу, неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні, генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів, заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо. Такі діяння караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю терміном до трьох років або без такого.