У Концепції Загальнодержавної цільової програми використання та охорони земель, яка була схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 року № 70-р, констатується, що особливо загрозливою є прогресивна деградація та спад родючості ґрунтів — основи біосфери й сільськогосподарського виробництва. Щорічні збитки від основних видів ґрунтової деградації становлять близько 40–50 млрд гривень, зокрема через незбалансовані втрати гумусу й поживних речовин — 23–28 млрд гривень; від недобору продукції та втрат ґрунту через ерозію — 17–22 млрд гривень. За рівнем кислотності, засоленості, солонцюватості, переущільнення, забруднення частина земельних ресурсів перебуває у передкризовому, а подекуди у кризовому стані з тенденцією до погіршення.
З метою забезпечення охорони та відновлення земель Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року перебачено заходи з охорони земель, які включають консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Згідно з Главою 28 зазначеного Кодексу до деградованих земель належать:
а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;
б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.
До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним. Згідно з приписами земельного законодавства консервації підлягають:
а) деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а також
б) техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров’я.
Консервація земель здійснюється шляхом припинення чи обмеження їх господарського використання на визначений термін та залуження, заліснення або ренатуралізації. Передача у власність і користування земель державної та комунальної власності, щодо яких прийнято рішення про їх консервацію, для цілей, не пов’язаних із такою консервацією, забороняється. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.
З метою деталізації приписів Земельного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 року № 35 затверджено Порядок консервації земель, який визначає організаційні засади щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель, зокрема земель запасу, земельних ділянок, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на таких земельних ділянках є небезпечним для їх здоров’я.
Консервація земель здійснюється шляхом припинення чи обмеження їх господарського використання у порядку, передбаченому законодавством, на визначений строк та залуження, заліснення або ренатуралізації.
Консервація земель здійснюється за наявності:
а) деградованих земель, зокрема земельних ділянок, поверхня яких порушена внаслідок землетрусів, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин, незаконної зміни рельєфу, та земельних ділянок з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, із забрудненими хімічними речовинами ґрунтами;
б) малопродуктивних земель, зокрема земель, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю;
в) техногенно забруднених земель, зокрема радіаційно небезпечних, радіоактивно забруднених земель або земель, забруднених важкими металами та іншими хімічними елементами.
Під час віднесення земель до деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених враховуються орієнтовні показники, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільськогосподарськими зонами, згідно з додатком до Порядку консервації земель.
Консервація земель здійснюється незалежно від форми власності земельної ділянки за ініціативою її власника або на підставі відповідного подання територіальних органів Держгеокадастру та/або територіальних органів Держекоінспекції. Консервація земель державної та комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (далі — уповноважені органи). Консервація земель приватної власності здійснюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована земельна ділянка, на підставі договору про консервацію земель.
Договір про консервацію земель приватної власності укладається між власником земельної ділянки та відповідною сільською, селищною, міською радою у письмовій формі і містить такі відомості про земельну ділянку:
а) кадастровий номер (за наявності);
б) місце розташування та розмір;
в) вид і спосіб консервації земель;
г) вартість і строк консервації земель.
Інші умови договору визначаються за згодою сторін.
Під час проведення заходів із державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель земельних ділянок територіальні органи Держгеокадастру та/або територіальні органи Держекоінспекції видають власнику земельної ділянки припис щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до їх компетенції, а також протягом десяти днів письмово повідомляють уповноваженим органам про потребу у здійсненні консервації земель державної або комунальної власності, а сільським, селищним, міським радам — земель приватної власності.
Консервація земель незалежно від форми власності здійснюється відповідно до робочого проєкту землеустрою щодо консервації земель (далі — проєкт консервації земель), яким визначаються види, способи консервації земель, строк консервації, напрями використання земель, межі земельних ділянок, на яких здійснюється консервація земель. Замовником проєкту консервації земель, а також робіт із проведення необхідних обстежень, вишукувань та інших робіт, необхідних для здійснення консервації, можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники.
Проєкт консервації земель розробляється суб’єктом господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» (далі — розробник документації із землеустрою), згідно з договором про розроблення проєкту консервації земель, укладеним між замовником і розробником документації із землеустрою. Проєкт консервації земель розробляється відповідно до завдання щодо складення проєкту консервації земель, затвердженого замовником та погоджується і затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України. Затверджений проєкт консервації земель в електронній формі подається розробником документації із землеустрою до територіального органу Держгеокадастру для забезпечення його зберігання в місцевому фонді документації із землеустрою. У разі зміни внаслідок консервації земель відомостей про земельну ділянку такі відомості вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
Дострокове припинення, продовження або зміна заходів з консервації земель, визначених проєктом консервації земель, здійснюються після внесення змін до договору про консервацію земель та/або внесення змін до відповідної документації із землеустрою.
Після закінчення строку консервації земель державної та комунальної власності, визначеного проєктом консервації земель, уповноважений орган приймає рішення про повернення земельної ділянки до господарського використання. Після закінчення строку консервації земельної ділянки приватної власності, визначеного проєктом консервації земель та договором про консервацію земель, відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про повернення земельної ділянки до господарського використання. Після повернення земельної ділянки до господарського використання у разі потреби зміна її цільового призначення здійснюється в установленому порядку.
На час здійснення консервації земель зміна цільового призначення земельної ділянки та її господарське використання, крім передбаченого проєктом консервації земель, забороняється.
Тетяна КОВАЛЕНКО, д-р юрид. наук, професор
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
