Цієї осені склалася вкрай неочікувана ситуація довкола післязбиральної доробки кукурудзи. Стрімке зростання вартості природного газу змусило елеватори міняти цінники на послуги сушіння зерна. Причому йдеться не про 10 чи 20% здорожчання, а про справжні астрономічні цифри.
Так, згідно з різними даними вартість зняття одного тонно/відсотка вологості кукурудзи зросла з 60–70 грн до 160–180 грн. Тобто йдеться про подорожчання у 2,5–3 рази! До того ж для елеватора, що працює на природному газі, собівартість зняття тонно/відсотка — в межах 120–175 грн. Себто зерносховища змушені працювати в «нуль» або ж планувати мінімальний прибуток у межах кількох відсотків.
Схожа ситуація, до речі, із сушінням інших культур, зокрема соняшнику. Лишень там здорожчання послуг сушіння не таке разюче і становить у середньому 180–200%.
Натомість тим фермерам, що залежать від послуг сторонніх зерносховищ, взагалі не позаздрити. Навіть якщо потрібно зняти 5–6% вологості з однієї тонни кукурудзи, за це доведеться заплатити 1000 грн. За ціни тонни зерна в межах 7200–8000 грн. Якщо з поля пішла кукурудза з вологістю понад 30%, то виходить, що зерно можна взагалі нікуди не возити, бо вартість його транспортування, очищення, сушіння та зберігання якраз становитиме продажну вартість…
Тому не дивно, що на деяких елеваторах припинили приймати зерно, а на інших доводиться ухвалювати непопулярні рішення, на кшталт істотного підвищення вартості послуг або ж працювати майже без прибутку. Своєю чергою, частина фермерів лишила кукурудзу незібраною в полі, якщо вологість зерна очевидно перевищує розумні межі. Інші ж намагаються розв’язати проблему альтернативними способами, включно до термінового придбання зерносушарок на соломі, пелетах чи дровах. Хто як може, так і рятується.
У всякому разі очевидним є факт, що природний газ подешевшає дуже нескоро через ініційовану Москвою газову кризу у Європі та світі. Обсяги блакитного палива, яке закуповує Україна, без перебільшення є мізерними, і поза сумнівами їх першочергово спрямують на забезпечення потреб населення з опалення. Тому сподіватися на диво навряд чи вдасться.
Не менш очевидним є і те, що у виграші будуть ті фермери, що спромоглися свого часу створити власні потужності із сушіння та зберігання зерна. А надто ж ті агровиробники та деякі елеватори, які не побоялися експериментувати із зерносушарками на альтернативних видах палива. Солома та полова сьогодні порятують кого завгодно і навіть куповані паливні пелети.
Звісна річ, що зерносушарки на альтернативних видах палива не порятують великі елеватори, проте їх ширше впровадження у невеликих і середніх господарствах може допомогти як самим агровиробникам, так і частково всьому аграрному комплексу України вже у найближчому майбутньому.
Утім, у нинішньої кризи існують і певні агрономічні складові, спричинені як природою, так і людським чинником.
Уже другий рік поспіль через аномально низькі температури повітря та ґрунту наприкінці весни на початку літа затримується вегетація пізніх культур. Відставання у розвитку кукурудзи, соняшнику та сої в середньому становило від 10 до 16 днів. З одного боку, це негативно вплинуло на майбутню врожайність посівів, а з іншого — спричинило істотне затримання з дозріванням зерна. Комбайни в поле заводити довелося значно пізніше. Ситуація в західних областях України додатково ускладнилася затяжними зливами, які підвищили вологість зерна та зробили неможливим нормальне збирання зерна впродовж певного часу.
Це все збіглося з іншими традиційними проблемами. По-перше, чимало фермерів у забезпечених вологою регіонах України засівають часом до 100% площ під кукурудзою гібридами з пізнім ФАО, сподіваючись на максимальну врожайність. Це все чудово, але коли ця вся кукурудза дозріває водночас, то її і за нормальних умов неможливо зібрати вчасно. А поготів за таких, що склалися цього річ.
По-друге, абсолютна більшість вітчизняних господарств не має достатньо потужностей зернозбиральних комбайнів, якщо говорити про кукурудзу. Небажання витрачати кошти на придбання додаткової техніки (це стосується не лише комбайнів, а й автомобілів-зерновозів, бункерів тощо) спричиняє істотні затримання та ситуацію, коли доводиться збирати зерно з надлишковою вологістю.
Частина проблем, як бачимо, закладається ще на етапі планування, коли більшість площ під кукурудзою засівають тільки пізньостиглими гібридами. Тоді як частину полів було б доречно відвести під ранньо- та середньостиглі гібриди, а також орієнтуватися на гібриди кукурудзи зі швидкою вологовіддачею. В такому разі можна було б говорити про якусь спланованість збирання та післязбиральної доробки зерна, а також розраховувати, що бодай 2–3 тонно/відсотки на перезволоженій кукурудзі було б знято природно. Така «дрібничка» може заощадити агровиробникові сотні тисяч і мільйони гривень.
Також набуває поширення сьогодні десикація посівів кукурудзи за допомогою дронів. Сьогодні це недорога та доступна послуга, яку можна або замовити в спеціалізованої компанії, або ж здійснювати самостійно. За різними даними, десикація кукурудзи дає змогу знизити вологість зерна від 3 до 5%.
У всякому разі, як показала нинішня газова криза, елеваторникам та агровиробникам потрібно негайно змінювати підходи до технологічних процесів і вишукувати реальні варіанти оптимізації витрат. Такі існують, головне — їх упровадити правильно.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
