Соєва олія, а також інші продукти переробки насіння цієї культури мають досить великий попит як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Зокрема, олія чудово іде на експорт, причому це можна зробити навіть самостійно. Тому створення невеликого переробного підприємства на базі рослинницького господарства може стати дуже доречним щодо фінансової стабільності компанії.
Ясна річ, далеко не всі фермери знають, яке обладнання для цього потрібно і як розрахувати оптимальні процеси на виробництво. З цією метою обов’язково слід проконсультуватися з фахівцями, наприклад, виробником чи продавцем обладнання.
Соя — це один із найцінніших білкових кормів у тваринництві. Саме через це, а також завдяки їх відносно невисокої вартості її й використовують із цією метою. Поготів її особливість полягає в тому, що сою не можна давати в корм без спеціальної обробки. Необроблена соя крім поживних речовин містить і шкідливі, такі як уреаза. Соя обов’язково має пройти екструдування, що підвищує відсоток віджиму олії та підвищує поживну цінність отриманої сировини.
Технології переробки сої заведено розділяти на вологі та сухі. В результаті вологих технологій отримують соєве молоко, соєвий майонез і соєву пасту. Для отримання соєвого молока необхідні так звані соєві «корови», у яких здійснюється вологе розмелювання бобів. Після цього — теплова обробка парогенератором за температури +95…+110 °С з наступним витримуванням, що дозволяє позбутися шкідливих речовин, які містяться в сої. Своєю чергою, класична «суха» технологія — це отримання соєвого шроту та олії після переробки соєвих бобів в екструдері.
Відразу слід зазначити, що ми говоритимемо тільки про суху переробку соєвих бобів. Річ у тім, що соєве молоко, майонез і паста — продукти специфічні. Так само як і обладнання — обсяги інвестицій тут суттєво відрізнятимуться. А ось встановити виробничу лінію з переробки сої на шрот і олію — цілком до снаги багатьом власникам фермерських господарств. Хоча заради справедливості слід зазначити, що, наприклад, соєва паста є найціннішим кормом для тварин, а отже, її виробництво обіцяє набагато вищі прибутки.
У всякому разі завжди краще починати із сухої переробки. Насамперед тому, що налагодити ефективний виробничий процес тут набагато простіше, як і навчитися працювати із соєю. Також вологу переробку фінансово можуть потягнути тільки досить заможні аграрні компанії, а сьогодні таких в Україні, на жаль, небагато через відомі причини. Тому стартувати слід саме із сухої переробки насіння сої.
Вибір обладнання підприємства з переробки сої слід розпочати з вибору… постачальників сировини. Річ у тім, що яку б ви дорогу та якісну техніку не вибрали, вона виявиться безсилою, якщо перероблятиме боби із забруднюваними домішками. Навіть найнадійніший і найпродуктивніший екструдер вимагатиме ремонту, застопоривши робочий процес. Якщо ж ми збираємося переробляти передусім сою власного врожаю, то слід тверезо оцінити її якість після комбайна та сепаратора. Цілком можливо, що доведеться додатково встановити сучасну лінію первинного очищення зерна спеціально під переробку. Звісно, що може знадобитися і якісна проміжна місткість для тимчасового зберігання насіння сої.
Багато залежить і від правильного розміщення обладнання. Адже якщо у вас є велике приміщення, виникне природне бажання розвернутися на весь простір, розташувавши агрегати по всій площі. У цьому випадку будьте готові викласти в кілька разів більше за шнеки й трубопроводи. Тому краще звернутися до фахівців, які прорахують усе максимально компактно, що заразом спростить виробничий процес.
Виробничі потужності слід чітко поділити на ділянки. Ділянка вивантаження вихідної сировини — місце, яке обов’язково має бути закрите від опадів і де необхідно підтримувати ідеальну чистоту. Після цього йде ділянка очищення, де розташований спеціальний очисник. Далі сировина прямує на сушіння. Сушіння потрібно для того, щоб досягти оптимального рівня вологості (4–6%), а також деактивувати шкідливі ферменти в сої. Після цього сировина потрапляє в екструдер, а звідти — на форпрес, де відбувається віджимання. В результаті на свою ділянку потрапляє шрот, а соєва олія через спеціальні фільтри, що забезпечують кілька щаблів очищення, прямує до спеціальних місткостей. Насправді весь цей процес досить простий і потребує не так уже й багато одиниць обладнання.
Якщо говорити про вибір виробника обладнання, то в принципі усе виробництво можна повністю оснастити вітчизняним обладнанням. Такі заводи є, скажімо, в Черкасах, у Харкові, у деяких інших містах. Інша річ, що нині важко сказати, чи скрізь триває нормальне виробництво через зрозумілі причини. Але загалом вибрати є з чого.
Обираючи між екструдерами різних виробників, слід насамперед звернути увагу на такі нюанси. По-перше, як не банально, на надійність самого агрегата. Тут краще скористатися порадою людей, які мають досвід роботи з конкретним обладнанням. По-друге, звернути увагу на продуктивність екструдера — ліпше мати один екструдер із більшою продуктивністю, ніж два з аналогічною сумарною продуктивністю. Адже це спричинить витрати на монтаж додаткової лінії та персонал для її обслуговування. По-третє, на енергоспоживання агрегата — різниця може бути суттєвою й вилитися у даремно витрачені тисячі гривень щомісяця. А враховуючи нинішні реалії із подачею електроенергії, то чим менше обладнання споживатиме електрики, тим вищі шанси страхувати його за допомогою потужного генератора.
Імпортне обладнання має власні нюанси. Насамперед це ціна, що неприємно відрізняється від вартості вітчизняної техніки. Однак значно важливішим чинником може виявитися відсутність сервісу в Україні та необхідних складників. З іншого боку, якщо вдасться знайти імпортне обладнання для заводу за прийнятну ціну з гарантією післяпродажного обслуговування, такий варіант дуже навіть пристане.
Також завважимо, що для нормального функціонування мініцеху із переробки сої обов’язково потрібні проміжні місткості для зберігання насіння, цистерни для готової олії, місткості для шроту й ін. Тут краще мати запас потужностей для зберігання, ніж дефіцит.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
