Пише журнал «Садівництво по-українськи».
У багатьох регіонах України, також і там, де раніше умови вважалися непридатними до промислової культури волоського горіха, сьогодні закладаються численні сади матеріалом насіннєвого походження, насамперед скороплідних форм.
Це розширює можливості виробництва плодів горіха та добору перспективних форм, адаптованих для вирощування в різних природних зонах України.
Щоб держава відшкодувала витрати на створення горіхових садів, слід використовувати сорти, що занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні.
З огляду на надзвичайну прибутковість виробництва щеплених саджанців, коли дефіцит сприяє росту їхньої ціни до захмарних висот, кількість сортів волоського горіха, занесених до Державного реєстру, почала стрімко зростати.
Зокрема, упродовж останніх трьох років новими заявниками вітчизняних сортів стали Дослідна станція помології ім. Л. П. Симиренка (Промінь); селекціонер Олександр Пономаренко (ІНТР); селекціонер В’ячеслав Затоковий (Лисичанський, Пам’яті Затокового, Слава Україні). Придністровська дослідна станція садівництва зареєструвала новий сорт Легінь.
Занесли до Державного реєстру й іноземні сорти: американський Чандлер та молдовські Казаку і Коґілнічану. Їхніми заявниками стали відповідно ТОВ «Український волоський горіх» і безпосередній власник – молдовський Науково-практичний інститут садівництва та харчових технологій.
Триває реєстрація ще кількох нових сортів. Дедалі ж кількість зареєстрованих сортів зростатиме, адже аналітична робота з добору кращих форм у різних регіонах України отримала нове дихання.
