Як повідомив Олександр Кривенко, журналіст газети «Агробізнес Сьогодні», ініціативу започаткувала громадська організація «Центр екологічних ініціатив “Екодія”» у партнерстві з освітнім проектом «Зелена Школа» та німецькою фундацією DRA e.V., за фінансової підтримки Фонду Манфреда Хамзена та Фонду Чарльза Стюарта Мотта.
Фотоперегони тривали з вересня до грудня 2018 року включно. За цей час «Екодія» отримала 350 авторських фотографій від понад 100 учасників. Журі відібрало 20 найкращих світлин, які увійшли до експозиції виставки, що триватиме до 29 січня 2019 року.
Перемогу у конкурсі здобула Галина Романів зі світлиною із селища Ворохта, що на Івано-Франківщині. Автор вважає, що нині «в Україні існує тенденція до розвитку промислових тваринницьких комплексів, де життя тварини проходить на конвеєрі», а тому «гуманне й етичне ставлення до тварин є одним із найбільших викликів у сучасній агроіндустрії».
«Маленький теплий згорточок любові! Ласкавий, наче саме сонце. Всі дитинчатка милі. Але воно – особливе! Недаремно, здавна ласкавість і сумирність порівнювали саме з ним. Телятко! Найжаданіша дитяча мрія!» (Галина Романів)
2-ге місце посіла Лілія Юрків із села Старий Мізунь, що на Івано-Франківщині, із фотокадром «квітка та джміль». Автор занепокоєна тим, що «безконтрольне використання пестицидів та монокультурне виробництво в сільському господарстві» призводить до «масової загибелі бджіл і джмелів, до екологічної проблеми в Україні та світі – стрімкого зменшення популяції комах-запилювачів».
«А ви знали, що зараз у всьому світі є загроза вимирання бджіл? Третина світового сільського господарства залежить від запилення бджолами та джмелями. Без цих комах не буде фруктів і овочів, а залишаться тільки рослини, які запилюються вітром. Тому, якщо хочете мати урожай фруктів, то довго не думайте і ставте вулик бджілок біля хати» (Лілія Юрків)
Серед призерів і Анастасія Шама, мешканка села Новоказанкувате, що на Запоріжжі, зі світлиною пасіки. Вона нагадала, що «Україна є одним із найбільших постачальників меду за кордон, а пасіки наочно демонструють: малі сімейні господарства спроможні бути основою продовольчого виробництва, бо саме вони сприяють сталому сільському розвитку, добробуту громад, створюють умови для реалізації можливостей людей у місцях їхнього проживання».
«Це і є наша родинна пасіка у бабусі в селі. Яскраві вулики – не тільки окраса вулиці, а й скарбниця корисних солодощів – меду. Пасіка також є народною лікарнею, де можна посмакувати цілющим медовим чаєм і насолоджуватись мелодійним гудінням бджілок, а в подарунок від пасічника отримати ліки з прополісу та цукерки з вощини. Запрошуємо вас на пасіку!» (Анастасія Шама)
Троє фіналістів конкурсу: Марія Єрмоленко; Павло Леско; Ксенія Рябчук, – отримали сертифікати на право відвідати лекторій освітнього проекту «Зелена Школа».
Анна Даниляк, проектний координатор напрямку екологізації та сталого сільського розвитку ГО «ЦЕІ “Екодія”», погодилась поділитись своїми думками щодо проекту «Листівка з села 2018» в ексклюзивному інтерв’ю нашому виданню.
- Пані Анно, як виникла ідея фотоконкурсу?
– Наc непокоїть, що на тлі стрімкої урбанізації суспільства українське село стає все менш помітним, його асоціюють із чимось надто спокійним, відсталим і депресивним. Часто самі селяни вважають, що вони чимось неважливим займаються, їх ніхто не чує. Ми ж прагнемо в простій і популярній формі розповісти, чим живе село, які є проблеми, як люди долають їх. Ми хочемо розкрити можливості для розвитку на селі через яскраві приклади сталих успішних практик у фермерстві, соціальних або екологічних ініціатив. Водночас ми, як екологічна організація, бачимо вельми тривожні тенденції, необдумані практики, що шкодять і довкіллю, і якості життя самих сільських мешканців. Ми наголошуємо на важливості екозбалансованого та соціально відповідального розвитку аграрного виробництва, села та його громади. Конкурс є також і пропозицією ділитись історіями сільських негараздів, виносити їх у публічний простір, аби проблеми стали відомими та ними займались.
- Цікаво, як відбувається ваша комунікація із сільськими громадами?
– Взагалі вони, як правило, першими звертаються до нас за допомогою та консультаціями із питань, які турбують селян. У проекті ж медійні платформи «Екодії» та її партнерів стали для конкурсантів тими майданчиками, де можна поділитись хорошими та тривожними історіями, такими, як на фотографіях, а також надихнутись і знайти шляхи подолання проблем. Один із викликів полягав у тому, що для популяризації конкурсу ми звернулись до соціальних мереж – facebook і instagram, але позаяк не кожен є там присутнім, люди могли надсилати свої фотоісторії поштою. Отже, ми використовуємо всі наявні медійні ресурси, виходимо на різні аудиторії. Ми cтимулювали до розповідей на сільські теми молодь, а також різного віку активістів місцевих громад, мешканців міст, у тому числі юних українців, які відвідують дідусів і бабусь, які живуть у селах.
- Приємно бачити світлини з людьми праці – фермерами.
– Це представники малих сімейних ферм. Ми вважаємо, що саме такі форми господарювання є найбільш сталими, економічно життєздатними, соціально вигідними для сільських громад на противагу великим корпораціям, які, на мій погляд, отримання прибутку ставлять на перше місце.
- Чи плануєте влаштувати конкурс цьогоріч?
– Так. На ньому знову будуть представлені фотографії, хоча є й ідеї трансформувати проект, аби ще більше людей поділились своїми історіями. Можливо, залучимо дизайнерів і влаштуємо конкурс плакатів, які розповідатимуть про життя на селі. Мене тішить, що вже є пропозиції партнерства, зокрема, від Мінагрополітики, які прозвучали сьогодні. Отже, існує попит на такі проекти. Приємно, що навіть опісля завершення конкурс живе своїм життям, люди продовжують ділитись історіями, вони отримують натхнення та надихають інших.
- Що би ви хотіли побажати селянам?
– Зичу всім людям, які мешкають і працюють у сільській місцевості, добра! Фермери! Ваша праця є надзвичайно важливою, бо їжа потрібна всім, а ті, хто забезпечують нас нею, гідні пошани. Село має залишатися селом, воно може розвиватись і не перетворюватись на промислову зону чи на місто. У сільській місцевості можна якісно та цікаво проводити свій час, знаходити та створювати умови для розвитку. Тому, селяни, пишайтеся собою, розповідайте, діліться історіями свого життя! Воно того варте!
