Про це повідомив завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Олександр Захарчук.
За його словами, у структурі українського експорту насіння зернових та олійних культур традиційно домінує кукурудза. Обсяги поставок цього виду продукції на зарубіжні ринки за одинадцять місяців 2019 року у вартісному вимірі становили $8 млн, а частка кукурудзи у вітчизняному експорті насіння склала близько 64%.
Основними країнами – споживачами цього виду насіннєвого матеріалу є Білорусь, яка торік закупила 3,7 тис. тонн кукурудзи на $5,6 млн, Молдова, що імпортувала 0,2 тис. тонн насіння на $0,6 млн, а також Грузія, яка придбала 0,4 тис. тонн на суму $0,5 млн. Незначну кількість насіння кукурудзи закупили Румунія, Польща, Угорщина та Австрія.
За 11 місяців 2019 року зарубіжні поставки насіннєвої пшениці збільшилися більш ніж у 4 рази – з 1799 тонн у 2018 році до 8702 тонн торік.
Читайте також: Насіннєві перспективи України
Майже утричі проти 2018 року – до 1908 тонн – збільшився експорт жита.
Також торік було експортовано 159 тонн ячменю та 778 тонн сорго.
Експорт гібридної кукурудзи збільшився проти рівня 2018 року на 7,8% і склав торік 4786 тонн.
Експерт зазначив, що загалом 2019 року Україна експортувала на світовий ринок лише 16,3 тис. тонн насіння.
«І, хоча вітчизняний насіннєвий матеріал має величезний потенціал, реалізувати його стає дедалі складніше. Адже якщо досі йшлося про невизнання українських фітосанітарних сертифікатів, відносно невисоку якість українського насіння порівняно з насіннєвим матеріалом країн ЄС та США, а також потужний захист внутрішніх насіннєвих ринків інших країн для входження іноземного, у тому числі й українського насіння, то у 2019 року чітко проявився ще один негативний для вітчизняного селекціонера чинник», – зауважив Олександр Захарчук.
Читайте також: Чи потрібно перевіряти протруєне насіння?
Науковець зазначив, що На ринку насіння закріпився новий вид продажу насіннєвої продукції. Це – насіння, вирощене іноземними компаніями на території України, дороблене на насіннєвих заводах, побудованих в Україні, і реалізоване українським аграріям. Внаслідок цього втрачаються подальші перспективи розвитку вітчизняної селекції зернових та олійних культур, адже зростання конкуренції на внутрішньому ринку йде не на користь вітчизняної селекції, пояснив експерт.
Натомість іноземні компанії для здешевлення логістики та інших витрат вже не мають потреби ввозити своє насіння з-за кордону. Відтепер вони можуть розвивати власне насінництво в Україні, підшукуючи при цьому нові ринки збуту насіннєвої продукції як в Україні, так і за її межами – у Китаї, Індії та інших країнах, підсумував Захарчук.
