Про це розповів керівник безпекових програм центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук, передає Українська Служба Інформації.
«В довгостроковій перспективі оптимістично, втім чекати, що ми от зараз розпочнемо виробництво українських порохів це буде занадто оптимістично. Єдиний в нас завод, який виробляв не порох, але речовини для зарядів, для твердопаливних пакетів, ракетного озброєння, це був Павлоградський хімзавод. Він, ну м’яко кажучи, дуже постраждав в ході російського вторгнення, бомбардувань і навряд чи він відновить свою роботу», – розповів фахівець.
За його словами, навіть якщо вдасться запустити сільськогосподарське виробництво порохової бавовни, то далі постає питання хімічного виробництва порохів з цієї бавовни. Тобто це знов ж таки має бути завод.
На його думку, для України потрібна взаємодія з іноземними партнерами. Поки що своє обережне бажання взяти участь у такій співпраці виказав німецький концерн Rheinmetall.
Читайте також: На Одещині збирають перший врожай бавовнику
«Це великий концерн¸ виробник зброї, і це було б дуже круто. Але навіть якщо ми підписуємо угоду – це будівництво завода, це налагодження технологічних процесів, це щонайменше роки три. У нас війна, а це три роки ще на запуск такого виробництва, тому в найближчий час українських снарядів, на українській бавовні очікувати й годі», – окреслив перспективи Павло Лакійчук.
Щодо варіанта виробляти нітроцелюлозу з української сировини на іноземних заводах, то тут теж не все так легко. Для порохових заводів, зав’язаних на своїх концернах, пріорітет номер один – забезпечити відповідною сировиною свої заводи з виробництва снарядів. А замовлення зі сторони йдуть в довгу чергу. Тож проблематично знайти вільні потужності.
До того ж, нітроцелюлоза – це вибухонебезпечна речовина. Організація її транспортування потребує значних витрат. Тому виробляти в Україні початкову сировину, переробляти її за кордоном на сировину для боєприпасів, повертати назад і споряджати в боєприпаси може виявитися дуже нерентабельною справою.
