Юлії Перетятько — учасниці програми «TalentA-2022. Антикрихкість», незважаючи на молодий вік, довелося багато чого пережити й багато чого досягти. Війна змушує людей розкривати свої можливості й находити в собі сили допомагати не лише своїй родині, а й іншим людям.
До 2016 року я працювала аптекаркою у прифронтовій Мар’їнці. З часом працювати у нормальному режимі там стало неможливо, тому переді мною постав вибір: або переїздити до великого міста і там шукати житло й роботу, або ж спробувати починати щось своє у сільській місцевості, — розповідає Юлія.
Наша героїня зробила свій вибір. Почала відвідувати тренінги, семінари, здобуваючи нові знання та навички.
Згодом я зареєструвала громадську організацію, і ми почали допомагати соціально незахищеним людям передусім пенсіонерам. Паралельно започаткували власну аграрну справу на родинних земельних паях у Донецькій області. Почали вирощувати часник, солодку кукурудзу, пшеницю, ячмінь, соняшник, — каже Юлія Перетятько.
Чи не було складно отак стрімко переорієнтуватися і взятися до непростої роботи у полі?
Читайте також: Юлія Дейнека: «Як не будете щось самі робити, то нічого й не буде!»
Я сама народилася та виросла в селі, тому ніколи не боялася сільського господарства. Ми досить непогано почали розвиватися: придбали новий імпортний трактор, сівалки, культиватори. Було безліч напрямів для зростання в співпраці з міжнародними організаціями. Так, ми планували ще у лютому 2022 року організувати Агрохаб — майданчик для обміну послугами поміж аграріями, — згадує наша співрозмовниця.
Однак усі ці плани перекреслила повномасштабна агресія рашистів до України. Вагітній Юлії з чоловіком довелося полишити в зоні бойових дій фактично все майно, зокрема і сільгосптехніку.
Нам вдалося забрати із собою тільки трактор. Також ми допомогли евакуюватися нашим найманим працівникам. Усе довелося починати спочатку…, — каже Юлія.
Новою домівкою для фермерської родини стала Вінниччина, де Юлія разом із чоловіком знову взялися за аграрну справу, займаючись паралельно волонтерською підтримкою тих людей на Донеччини, що лишилися в зоні бойових дій.
Ми збираємо волонтерську допомогу і регулярно їздимо до людей у містах, що лишилися без електрики й опалення. Возимо все, що потрібно: харчі, медикаменти, речі для особистої гігієни. Ці люди практично нічого не мають, і ми намагаємося хоч якось полегшити їхнє життя, — пояснює наша героїня.
Паралельно вона вирішила не переривати навчання й улітку зареєструвалася на програмі «TalentA-2022.Антикрихкість», щоб послухати лекції про особливості ведення агробізнесу в умовах війни, антикризові практики та методи підтримання й збереження психологічної стабільності стану та адаптації до нової реальності. Нові знання їй потрібні, адже в селі на Вінниччині родина Перетятьків поступово реалізує в життя новий аграрний проєкт із фармацевтичним ухилом.
Читайте також: Марія Мосейчук: «Жінка — вона, як бджілка-трудівниця!»
Я ж фармацевт за освітою і завжди цікавилася лікарськими рослинами. Ми провели аналізи ґрунту, зробили пробні посіви й виявили, що тут у Вінницькій області — ідеальні умови для їх вирощування. Тому на наступний рік запланували закласти невеличку плантацію, хочемо придбати мінітрактор, міжрядний культиватор і почати вирощувати лікарські рослини. З них будемо робити цілющі чаї. Окрім того, хочемо зробити центр тренінгів для всіх охочих, що цікавиться цією справою, — ділиться планами на майбутнє Юлія.
Тому побажаємо нашій героїні, яка ще й плекає чотиримісячну дитинку, сили, наснаги та успіху у всіх її починаннях!
