Про сівозміну, врожайність культур, відновлення насінництва та кліматичні виклики «Агробізнесу Сьогодні» розповів директор СТОВ «Перше Травня» Сергій Косюк.
? Спочатку розкажіть, як і коли усе починалося?
— Господарство створене у березня 2000 року на базі колишнього КСП «Перше Травня». Колгосп я очолив за пів року до процесу реформування. Тоді розпочався судовий процесі по банкрутству КСП. На щастя, призначили санацію і якраз потрапили під реформування, спрямоване на ліквідацію колгоспно-кооперативної системи та перехід до нових форм власності. Ми зібрали бригадирів, авторитетних люди, до чиєї думки прислухалися місцеві жителі. На основі цього активу і сформували СТОВ «Перше Травня». Звісно, не все було так просто. Господарство протягом 10 років вилазило з боргів та боролося із наслідками банкрутства. У 2000 році в нас було землі приблизно 2200, зараз маємо 3100 гектарів. Лише у 2009-2010 роках вдалося твердо стати на ноги. З того часу й почала писатися історія успіху господарства.
_________________
Після окупації повністю закінчили розмінування лише у 2024 році
_________________
? Що робили тоді? Можливо, змінювали сівозміну чи технологію вирощування ?
— Щодо технології, то в нашій зоні особливо небезпечно, вважаю, працювати без парів. Ми обов'язково в своїй структурі їх тримаємо, і саме завдяки цьому відбувається накопичення вологи за рік. Якщо раніше це були чорні пари, то нині погода змінюється. На сьогодні маємо великі виклики — вітрові ерозії, тому поступово переходимо на хімічні пари, і за допомогою гербіцидів забезпечуємо чистоту на полях. До речі, вони й зараз особливо актуальні, бо після окупації повністю закінчили розмінування лише у 2024 році. Поля тоді заросли бур'янами, які кинули насіння, і були гель засмічені. Зараз за допомогою хімічних парів «воюємо» із бур'янами і утримуємо накопичену вологу, що дає можливість отримати дружні сходи за будь-якого сценарію восени. Є дощі чи немає, але внизу присутня волога, тому сіємо ріпак, пшеницю та отримуємо нормальні сходи, і впевненість у завтрашньому дні.
Розміновані поля — це гола випалена земля
? Яка сівозміна була раніше і чи змінювали щось суттєво?
— У нашій зоні вибір культур не дуже багатий. В основному сіємо технічний соняшник, зернову групу — озимий ячмінь і пшеницю. З 2006 року ми просто ввели в сівозміну ріпак, і зараз він займає приблизно від 12% до 18% посівних площ. В останні роки, особливо післявоєнні, впроваджуємо посіви озимого та ярого гороху. Проте через посухи культура врожайна не щороку.
? Як у господарстві розподіляєте посівні площі? Скільки вже засіяли озимих та яку площу залишаєте під ярі, зокрема, під соняшник?
— У нас 700 га парів, приблизно 650 га — озимого ріпаку, і решта — це зернові озимі. На соняшник залишили десь в районі 750 га. У цьому році починаємо сіяти льон. Зараз багато господарств переключається на цю культуру. Хочемо й ми на 5 га посіяти. До речі, після окупації вже відновили обладнання не лише з доробки насіння пшениці, але й льону. Культура для нас нова, потрібно підійти до неї з повагою. Потім зможемо рекомендувати льон для вирощування й іншим господарствам.
? Розкажіть про 2022-й рік, коли потрапили в окупацію? Як той період пережили?
— Окупація розпочалася у селі Велика Олександрівка 10 березня, за день до мого Дня народження. І от 11 березня ми ліпили 55 вареників лише удвох з дружиною і так відсвяткували мій ювілей вже в окупації.
? Тоді виїжджали кудись, чи були на місці постійно?
— З моменту того, як почався наступ на Херсон, до 10 березня нас не чіпали. Війська проходили поруч. Незважаючи на те, що була війна, ми ще підживлювали озимину добривами, посіяли горох, проводили деякі роботи, готувалися до весняної посівної. Якось, чесно кажучи, не зовсім розуміли, що відбувається. А потім 10-го березня вони зайшли в село. Їхні блокпости стояли недалеко від офісу господарства. Через село проїжджали бронетранспортери, інша військова техніка. Тому наказав нашим працівникам без особливої потреби на роботу не приходити. На господарство чергували лише сторожі, щоб не було розкрадань.
Так в окупації ми із сім’єю посиділи до 28 березня. Але почули, що іншим аграріям одягають мішки на голови, десь вивозять. Ніколи в житті не забуду перелякані очі найменшого сина, який тримав котика на руках, а на нього автомат наводили. Після того ми з дружиною вирішили, що будемо виїжджати, зібрали найнеобхідніше, подзвонили рідним та знайомим. Слава Богу, окупанти не знали про один закинутий місток, через який важко, але можна було переїхати. Так нам вдалося евакуюватися в Кривий Ріг.
Білоконь Володимир Федорович
Багато наших співробітників залишилися, тому підтримували діяльність господарства, зокрема, нині вже покійний, Білоконь Володимир Федорович, який працював у нас інженером-будівельником. Саме він зберіг вціліле майно та не дав розкрасти. Допомагав, підтримував людей, які в окупації залишилися. Ми також намагалися всіляко підтримувати працівників — виплачували їм заробітну плату, допомагали з ліками та іншими потребами.
_________________
Збитки СТОВ «Перше Травня» становлять майже 300 мільйонів гривень
_________________
? Скільки тривала окупація?
— Наше село звільнили в жовтні 2022 року, то летіли як на крилах додому. Я приїхав сюди вже через три дні після деокупації. Коли побачив розбите та розтрощене усе, що будував протягом 25 років, то погано дуже стало. Думав, там і впаду. Слава Богу, відпустило. Потихеньку люди почали повертатися додому на свою землю — це таке щастя! Спочатку було дуже складно. Наш офіс знаходиться з однієї сторони річки, а міст був розбитий, тому доводилося їздити за 15 км, де були невеличкі вцілілі мости. Техніка постраждала повністю — нічого не вціліло. Загалом збитки СТОВ «Перше Травня» становлять майже 300 мільйонів гривень.
? Чи вдалося провести посівну і коли?
— Перші поля 1470 га розміновували до червня 2023 року за допомогою ДП «Укроборонсервіс». На 1200 вдалося посіяти соняшник, а на 300 га озимий ріпак за допомогою «Жнив перемоги» від Фонду Говарда Баффета. Вони виділили нам сівалку та трактор. Інші поля розмінували протягом осені 2023-го і весни 2024-го років. Тут в Херсонській області був сформований саперний батальйон, який виділяв своїх військовослужбовців для проведення розмінувань.
Скакун Петро Борисович, головний зоотехнік
? Скільки у вас співробітників було ще на момент створення господарства і скільки залишилося зараз? Це місцеві люди?
— У нас співробітники з трьох сіл — Мала Олександрівка, Велика Олександрівка і село Твердомедове. До війни в господарстві було 102, а зараз – 51 працівник. Зменшення відбулося за рахунок того, що частково техніка вже випала. І під час війни у господарстві знищено цілу галузь – свинарство! У нас було 2000 голів свиней, яких утримували ще в умовах окупації. Наші люди приходили і годували свиней, хоча реалізувати їх було неможливо, бо транспорт сюди вже не заїжджав, а територію обстрілювали. З 10 березня і до 5 червня ще галузь працювала: готувалися корми та вирощували свиней. Вірили в те, що зможемо працювати. Дуже велику роль відіграв наш головний зоотехнік, Скакун Петро Борисович, який організовував людей і вони змогли працювати в таких важких умовах. Але вже коли перебили повністю електропостачання, то 4 дні працювали за допомогою навісного електрогенератора на тракторі. А далі ухвали рішення, що потрібно відкривати двері, випускати свиней на вулицю, бо люди вже просто не могли ні фізично, ні морально так працювати. Це було дуже небезпечно, тому свиней ми відпустили на волю.
_________________
Свиноферма працювала з 10 березня до 5 червня в окупації, а далі — відпустили на волю 2000 свиней
_________________
? І вони просто ходили по території?
— Так, самі хазяйнували, відкрили склади, порвали мішки з пшеницею та ячменем і їли зерно, а на водопій ходили до річки. Свині далеко не повтікали. Коли ми повернулися у господарство, то багатьох зловили і змогли реалізувати. Але, на жаль, зараз свинарства у нас більше немає. Для того, щоб відновити галузь, відбудувати свинарники і повернути поголів'я, потрібні фінансові ресурси десь в обсязі 60 мільйонів гривень. Це дуже-дуже великі капіталовкладення для деокупованого господарства.
? Знаємо, що торік господарство брало участь у програмі індексного страхування «МетеоЗахист» від компанії «Сингента» та страхової «ІНГО». Розкажіть, на що витратите компенсацію.
— На сьогодні кожна копійка на окремому рахунку. На фоні тих збитків, які ми отримали під час війни (знищено обладнання, будівлі та продукцію), це ніби й небагато. Проте я дуже вдячний компаніям «Сингента» й «ІНГО» за те, що вони дійсно допомагають вижити в такій складній ситуації. СТОВ «Перше Травня» отримало компенсації на рівні 400 тис. гривень у межах програми «МетеоЗахист». Такі гроші просто так на дорозі не знайдеш, особливо в нинішні часи, до того ж у Херсонській області. Не один сезон співпрацюємо за програмою «МетеоЗахист» із компанією «Сингента». Торік придбали насіння на 1,4 млн гривень, а за програмою нам відшкодували 28%.
_________________
Розміновані поля — це гола випалена земля. Знову вводили їх в експлуатацію через соняшник
_________________
? Що сталося із посівами соняшника у тому році?
— На жаль, у 2025-му погодні умови склалися таким чином, що практично опадів протягом всього літа не було. Крім того, у господарстві немає більше зрошення, бо його знищено під час війни. І температури були такі, що, чесно кажучи, скільки працюю в сільському господарстві, то такого соняшника по коліна ще жодного разу не бачив. Пам’ятаю, що у 2007 році також була страшна посуха, але соняшник тоді давав у межах 15 ц/га. Але такого, щоб ми частину посівів просто списали і навіть не заходили в поле, то ще не було. Дякую компаніям, що вони не розказують, а дійсно перераховують кошти і допомагають вирощувати. Ми отримали компенсацію на рахунок і тепер можемо витратити на будь-які потреби. Плануємо на ці гроші закупити знову насіння на наступну посівну.
? Цього року також сіятиме соняшник, незважаючи на те, що через спеку він останніми роками неврожайний?
— Розміновані поля — це гола випалена земля. Ми вводили їх в експлуатацію через соняшник, зважали й на терміни посіву. На жаль, кліматичні умови були несприятливі, тому по культурі два роки поспіль мали серйозний провал. Зараз збільшуємо посіви озимого ріпаку і сподіваємося найближчим часом вийти на довоєнну сівозміну. Справа у тому, що не дуже великий вибір культур, які виживають в нашому кліматі. Хоча деякі господарства й шукають заміну цій культурі, переходять на льон, деякі збільшують у структурі кількість озимих культур. Ми теж зменшуємо посіви соняшника, але все одно будемо його сіяти.
? Чи братимете знову участь у програмі «Метеозахист»?
— Будемо купувати лише насіння у компанії «Сингента», бо за відсутності коштів, на жаль, купувати їхні ЗЗР на сьогоднішній день дуже дорого. Якщо до війни у нас ще вистачало коштів працювати з оригіналами, то на даний момент, на жаль, поки не виберемося з цієї халепи, то вимушені застосовувати генерики. Тому і страховка буде менша. На сьогоднішній день, вважаю, що найкраща генетика саме в руках у компанії «Сингента». Навіть в таких жорстких умовах торік у нас на демо-полі посіяли лінійку кращих гібридів п’яти насіннєвих компаній. І найбільшу врожайність показали саме сингентівські гібриди. Два абсолютні чемпіони — це «Сурест» і «Субео». Вони посухостійкі, тому навіть за умови відсутності вологи дають свою врожайність. Просто як верблюди. Звісно, хто пройшов таке випробування, то на нього і ставка.
? У СТОВ «Перше Травня» використовуєте пари — класичні і хімічні? А чи практикуєте нульовий або мінімальний обробіток ґрунту?
— На сьогодні я не строгий адепт технології No-Till, але його елементи ми запроваджуємо. Осінню посівну проводимо за допомогою зернової сівалки Horsch Pronto саме по технології No-Till, тобто попередньо ґрунт не обробляємо. Якщо це не пари, а попередником є горох або ріпак, то сіємо прямим посівом.
_________________
Пшениця озима херсонської селекції щоразу доводить свою генетичну стійкість. Торік навіть попри спеку змогли зібрати 58 ц/га
_________________
? Пане Сергію, господарство понесло великі збитки через війну та окупацію, зокрема, втратили цілу свиноферму. Проте нині оптимістично налаштовані, бо повернулися на свою землю, розмінували поля, і господарство працює. Які маєте плани на майбутнє?
— Скажімо так, у цьому році, завдяки міжнародній гуманітарній організації Mercy Corps (Корпус Милосердя) закупили обладнання і відновили якісну доробку насіння. У цьому році вже продавали аграріям пшеницю дійсно гарної якості. Наше господарство репродукційне — вирощуємо насіння під замовлення. Наприклад, розмножуємо сорти пшениці Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства, який наразі релокувався із Херсонщини на Одещину. У наших посушливих умовах їхній сорт пшениці «Марія» також чемпіон із врожайності. Торік навіть попри спекотні умови змогли зібрати 58 ц/га, залишивши позаду навіть нові сорти інших вітчизняних оригінаторів.
Софійка, онука (скоро виросте і зуб, і ріпак)
Пшениця озима херсонської селекції щоразу доводить свою генетичну стійкість. Дощі у нас бувають лише весною та восени. Торік влітку жодних опадів не бачили. Останній дощ був на початку травня, а далі поля знову його побачили тільки в кінці серпня. В таких умовах нам потрібні сорти і гібриди культур, які витримують довгий посушливий період і при цьому дають свою врожайність. Саме тому ми часто випробовуємо у себе на експериментальній ділянці сорти та гібриди різних насіннєвих компаній. Порівнюємо їх врожайність, і далі висіваємо найкращі, які підходять саме нам. Спираючись на фактичні результати, з чистою совістю пропонуємо сусіднім господарствам і фермерам сорти та гібриди, що мають потенціал й дають реальний зиск в нашій зоні посушливого степу. Також з 2017 року на базі нашого господарства функціонує демо-поле по впровадженню новітніх пестицидів та схем захисту рослин компанії «БАСФ». Але це окрема історія.
На щастя, відновили обладнання і вже не лише якісно вирощуємо, але й доводимо посівний матеріал до потрібної кондиції. Тому за своє насіння озимої пшениці та ячменю мені червоніти не доводиться. Господарства, які купують у нас, дуже задоволені якістю. Надалі будемо продовжувати у СТОВ «Перше Травня» розвивати насіннєвий напрямок.
Красно дякую, пане Сергію, за розмову, і за Вашу стійкість та оптимізм. Так тримати !
Розмовляла Тетяна Ковальчук
