Одержання стабільного врожаю насіння ріпаку базується на жорсткому дотриманні агротехнічних заходів вирощування цієї культури, а особливо — проведення сівби в оптимальні строки

Пізньої осені та на початку зимівлі озима пшениця потребу виконання певних агротехнологічних операцій для оптимального входження в стресовий період

Центральною Україною пройшлися дощі, й ситуація з вологою стала трішки кращою. Слово «трішки» має у цьому разі глибокий сенс, оскільки вологи не було зовсім. Відповідно, усі хто могли, кинулися сіяти ріпак та озимі зернові, розраховуючи на те, що довгоочікувана волога дасть змогу проклюнутися і зійти насінню. Втім, пощастило так далеко не всім, тому тисячі вітчизняних фермерів змушені сушити голову над тією ж проблемою: як отримати більш-менш нормальні сходи озимих культур…

Одночасно зі збиранням урожаю починається обробіток ґрунту. Лущення стерні на полі є першою ланкою зяблевого обробітку, що забезпечує розпушування, перемішування, часткове перевертання ґрунту, а також підрізання кореневої системи. Як наслідок загортається у землю частина рослинних решток, а разом з ними шкідники та збудники хвороб сільськогосподарських культур. Крім цього, під час лущення зменшуються втрати продуктивної вологи на фізичне випаровування, створюються сприятливі умови її накопичення за рахунок випадання опадів, проростання насіння бур’янів, які знищуються наступними обробітками.

Сучасні технологічні підходи до планування вирощування озимих культур — пшениці та ріпаку — забезпечують стійкі рівні їх врожайності.

Будь-яка сівозміна є неповноцінною без бобових культур. Це додатковий легкозасвоюваний азот, пов’язана з цим активна мобілізація інших елементів живлення та оздоровлення ґрунту загалом. Проте всі без винятку представники сімейства бобових люблять вологу, і згодні давати нормальну врожайність лише за її достатньої кількості. Особливо це важливо в період цвітіння та бутонізації рослин.