Втім, криза водночас стала точкою переосмислення підходів до співпраці між бізнесом і банківським сектором. Підтримка виробника перестала бути просто кредитним інструментом — вона перетворилася на комплексну модель партнерства.
Про те, як у 2022 році ухвалювалися перші антикризові рішення, як змінилася структура запитів аграріїв, чому 2026 рік потребує нових фінансових механізмів і що насправді означає «адаптивність» бізнесу в умовах війни, — у розмові з Олександром Ільїним, фінансовим директором Ukravit, та Родіоном Морозовим, в. о. голови правління Укргазбанку (UGB).
? Перші дні повномасштабного вторгнення стали шоком для бізнесу. Якою була ситуація в UGB (Укргазбанк)? Як банк, що працює з аграріями по всій країні, приймав рішення про продовження роботи та підтримку клієнтів, зокрема агросектора?
Родіон Морозов: Шок був, але він дуже швидко трансформувався у розуміння: діяти потрібно максимально оперативно. Банки ще до війни мали розроблені сценарії безперервності діяльності, тому повної зупинки бізнес-процесів у нас не було. Значно допоміг досвід пандемії — дистанційна робота, цифрові сервіси, організаційна мобільність. Уже з перших днів ми забезпечили клієнтам максимально зручний формат обслуговування. Ми — критична інфраструктура і добре це усвідомлювали.
На другий-третій місяць війни виокремилися два ключових завдання. Перше — перебудова логістики постачання пального, без якого не може працювати ні країна загалом, ні аграрії зокрема. Друге — підтримка аграрного сектора, адже потрібно було фактично врятувати посівну кампанію 2022 року.
У питанні критичного імпорту нам дуже допомогли міжнародні партнери, передусім європейські інституції, які надали інструменти підтримки. В агросекторі ключову роль відіграла програма «Доступні кредити 5-7-9%». Замість звичних колегіальних органів ми створили оперативний штаб, який об’єднав функції правління, кредитної ради та кредитних комітетів. Рішення ухвалювалися максимально швидко.
Надзвичайно важливим став механізм портфельних гарантій. Попри воєнний стан банківські нормативи щодо капіталу та покриття кредитного ризику ніхто не скасовував. Ми не могли поставити під загрозу стабільність банківської системи. Тому механізм компенсації ставки до 0% у межах програми «Доступні кредити 5-7-9%» плюс портфельна гарантія на 80% фактично дозволили впевнено фінансувати обігові кошти аграріїв.
Варто зазначити: ніхто не фінансував «авантюрно». Але саме державні банки взяли на себе основний тягар. Банки з іноземним капіталом із об’єктивних причин зосередилися на діючому портфелі та обмежили роботу з новими клієнтами. Натомість ми отримали великий потік нових заявок. І я переконаний, що саме ця синергія рішень держави й банків врятувала аграрну галузь у найкритичніший момент.
? Олександре, розкажіть, будь ласка, як до цієї роботи долучився Ukravit? Що компанія могла запропонувати аграріям у той момент?
Олександр Ільїн: Перші дні, безумовно, як і для всіх, стали шоком. Але досвід років коронавірусу навчив нас працювати дистанційно, тому після кількох днів внутрішньої координації ми перейшли до практичних рішень. Пам’ятаю карту, на якій ми буквально відстежували, куди можемо доставити продукцію, які склади доступні, які — вже опинилися на окупованих територіях.
Ukravit працює по всій країні, має розгалужену логістично-складську інфраструктуру, частина якої опинилася в зоні окупації. Попри це, власники прийняли принципове рішення — надавати товарні кредити аграріям, навіть тим, хто працював у Херсонській чи Харківській областях на окупованих територіях.
Паралельно ми взяли на себе підтримуючу функцію щодо програми «Доступні кредити 5-7-9%». В аграріїв було багато страхів: «А якщо стане гірше? Як ми повернемо?» Ми відповідали, що від агросектора сьогодні залежить продовольча безпека країни, тому держава у стислі строки створила продукт для підтримки посівної та фінансування подальшої роботи аграріїв. А надалі вже будемо разом вирішувати.
Швидкість рішень тоді була вирішальною. «Безкоштовні гроші» під 0% на обігові кошти, механізм гарантій — усе це виглядало для аграрія просто: не потрібно шукати додаткову заставу — бери ресурс і сій. І я погоджуюся, що співпраця держави та держбанків забезпечила значну частину посівної 2022 року.
Ще один важливий момент — дисципліна. Попри спрощені процедури, відсутність жорстких вимог щодо застави, відсоток дефолтів у малому та середньому агробізнесі був мінімальним — одиничні випадки, переважно через прямі воєнні ризики. Портфель, сформований тоді фактично на довірі, не став проблемним. І це говорить про стратегічне мислення українських аграріїв: ніхто не зловживав можливістю, усі працювали на спільний результат.
? Ми зараз говоримо про досягнутий ефект синергії. А які були «вузькі» місця в комунікації та процесах, що довелося долати в ручному режимі на початку війни?
Родіон Морозов: Якщо згадувати перші місяці, то головне — програма дуже швидко адаптувалася до нових вимог ринку. І банки також пішли назустріч. Видавати кредити за спрощеною процедурою, без повноцінного аналізу грошових потоків, орієнтуючись лише на довоєнну звітність — це не є типовою практикою для мирного часу. Для банку це — нестандартне рішення.
Але тоді вирішальним було питання: ми хочемо працювати чи ні? Якщо зробити вимоги більш жорсткими, результату не буде. Тому й держава, й банки ухвалили принципове рішення: якщо щось не працює — оперативно коригувати.
Було багато нарад — онлайн і офлайн. Ми буквально в ручному режимі змінювали вимоги, переглядали документи, коригували процедури. Постійна комунікація й готовність до вдосконалення — ось що стало основою. Коли є бажання досягти результату, вузькі місця не стають бар’єром — їх просто усувають. Й усі наші партнери поділяли цей підхід.
? Як ви вирішували питання кредитування в регіонах, близьких до лінії фронту, та на тимчасово окупованих територіях?
Родіон Морозов: Лінія фронту формувалася поступово. Але ми не зупиняли кредитування прифронтових територій. Тобто, якщо аграрій мав намір сіяти — він сіяв. Це стосувалося як представників великого агробізнесу, так і малого та середнього.
Звісно, ми аналізували географію, оцінювали ризики, спілкувалися з клієнтами та дивилися на їхню спроможність адекватно оцінювати ситуацію. В нас були клієнти в Сумській, Харківській, Миколаївській областях, які продовжували працювати. Більшість із них зібрали врожай і погасили кредити.
Після збору врожаю виникла інша проблема — логістика. Порти були закриті, логістичні маршрути перервані, не вистачало потужностей для зберігання. Ми це розуміли й застосовували механізми пролонгації без тиску. Все ж таки ми банк, а не благодійна організація. Але ми соціально відповідальна інституція. Для нас принципово підтримувати клієнтів по всій території України.
Складніше було на деокупованих територіях через ризики замінування. Там і самі аграрії не готові ризикувати технікою й людьми, оскільки загроза життю максимально пряма і близька. Але навіть там люди працювали — були історії, коли тракторист ховався від дронів, а потім продовжував сівбу.
? Чи є нині обмеження щодо кредитування прифронтових територій?
Родіон Морозов: Головні ризики — замінування та наслідки активних бойових дій. Але в межах програми «Доступні кредити 5-7-9%» прифронтові території навіть мають додаткову підтримку — нижчу процентну ставку.
Ми не припиняємо роботу в цих регіонах. Для державного банку це принципова позиція. Якщо ми припинимо підтримувати ці території, це буде неправильно.
? А що може запропонувати аграріям у прифронтових регіонах компанія Ukravit?
Олександр Ільїн: Перш за все, повний спектр наших продуктів і сервісів — без обмежень. Засоби захисту рослин, мінеральні та рідкі добрива, послуги Ukravit Institute, агрономічний супровід — усе доступно так само, як і в будь-якому іншому регіоні. Якщо аграрій вийшов у поле, ми маємо забезпечити його всім необхідним.
У цьому контексті дуже важливо, як реалізують програми підтримки державні банки. Пільгова ставка 3% для прифронтових територій — це серйозний стимул. Бо для будь-якого власника це ризик — і військовий, і бізнесовий. І допомога держави дозволяє продовжувати працювати у найскладніші часи.
Друге — систематичні дослідження ґрунтів, що постраждали внаслідок бойових дій, які вже упродовж кількох років проводять фахівці нашого інституту. Сьогодні маємо великий масив інформації про стан земель у Харківській, Запорізькій, Херсонській, Сумській, а також Київській, Чернігівській, Дніпропетровській областях. І надаємо аграріям розгорнуті рекомендації для поліпшення їх показників. Долучаються до цього напряму й міжнародні організації: до прикладу, у 2025 році спільно із FAO Україна ми провели дослідження ґрунтів для понад 300 аграріїв Миколаївщини та Харківщини.
? Війна триває, і виклики для українського агробізнесу трансформуються. Якщо на початку війни це був шок та логістичний колапс, то що є найбільшою фінансовою проблемою зараз, на початку 2026 року?
Родіон Морозов: Ризики залишаються, зокрема енергетичні, від яких потерпає вся країна. Ми всі паралельно стали енергетиками та спеціалістами з дизелів і пального. Наприклад, вперше в житті я дізнався, що дизель може запарафінуватися — це моє нове слово 2026 року.
Є проблеми через заміновані території. Але в Україні діє програма гуманітарного розмінування, якою вже скористалися близько 50 наших клієнтів-аграріїв. Залишається волатильною логістика: наші порти то працюють, то не працюють… Але країна вистоїть, поза всяким сумнівом. Нові виклики — це не стоп-фактор, а стимул шукати нові рішення. І я впевнений, що разом із клієнтами ми їх знайдемо.
? Хто є ключовим споживачем вашого продукту в 2026 році — дрібні, середні чи великі господарства?
Родіон Морозов: Серед наших клієнтів, звісно, є великі агрокомпанії — вони важлива частина портфеля. Але в стратегії банку чітко закладений принцип диверсифікації, і це для нас не просто формальність. Саме тому малий і середній агробізнес постійно у фокусі.
Ми бачимо, що цей сегмент демонструє високу відповідальність і партнерський підхід навіть у складних умовах війни. Для нас це сигнал, що саме через малий і середній бізнес варто й далі розвивати портфель. Тож у 2026 році цей сегмент залишатиметься нашим ключовим фокусом, хоча ми продовжимо працювати з господарствами всіх масштабів.
Олександр Ільїн: Дійсно, випадки небажання клієнта розраховуватись, що надходять в роботу нашим юристам, — лише близько 1%. Це говорить про зрілу бізнес-культуру та готовність працювати разом, аби український бізнес вистояв.
? Олександре, як змінився портрет клієнта Ukravit за роки війни? На що переважно кредитувалися аграрії на початку повномасштабного вторгнення і чи змінилися їхні пріоритети сьогодні?
Олександр Ільїн: Портрет клієнта змінився суттєво. Передусім зросла довіра до державних банків. Якщо раніше співпраця з ними розглядалася не завжди як пріоритетна, то сьогодні більшість аграріїв у першу чергу звертають увагу саме на державні фінансові установи.
Друге — змінилася культура фінансових розрахунків. І тут я підтверджую слова Родіона: переважна більшість аграріїв не допускають навмисних протермінувань. Якщо виникають труднощі, то це, як правило, форс-мажорні обставини, що не залежать від волі підприємця. Важливо, що державні банки у таких випадках не йдуть шляхом жорстких рішень, а шукають механізми реструктуризації, можливості підтримати клієнта, допомогти йому вийти з кризи. Це формує інший рівень партнерства.
Ще один момент — роль аграрного сектора в економіці. Сьогодні це близько чверті економіки країни. З одного боку, це свідчить про силу й витривалість галузі. З іншого — показує, наскільки сильно постраждали інші сектори під час війни. Водночас після настання миру саме вони матимуть значний потенціал для відновлення.
Щодо пріоритетів кредитування, то на початку повномасштабного вторгнення основним завданням було збереження виробництва — обігові кошти, посівна, підтримка операційної діяльності. Сьогодні ж дедалі більше мова йде про розвиток, модернізацію, адаптацію до нових ринкових вимог.
? Чи стали українські аграрії під час війни більш вимогливими до умов співпраці та фінансових інструментів?
Родіон Морозов: Багато хто у 2022 році лише почав співпрацювати з банками. До цього в основному працювали за рахунок власних обігових коштів. З часом ми помітили тенденцію до формування банківської культури. Тобто аграрії почали сприймати кредит як інструмент розвитку, а не як «пожежне» рішення. І тепер вони порівнюють умови, ведуть переговори, обирають найвигідніше для свого бізнесу. Конкуренція покращує сервіс. Але довіра до державних банків залишилася високою, і це чудово для всього ринку.
? Сьогодні Ukravit спільно з UGB презентують партнерську програму «Плануй сьогодні — збирай урожай завтра» (9 місяців під 0,01%, ліміт до 20 млн грн без застави). Це дуже своєчасна та актуальна пропозиція. На кого вона розрахована? І як виникла ідея зробити апгрейд умов?
Олександр Ільїн: Ідея програми виникла в партнерстві з UGB: наші команди постійно на зв’язку, спільно генерують і допрацьовують актуальні пропозиції, завдяки чому ми можемо швидко реагувати на потреби ринку.
Родіон Морозов: Програма орієнтована на малий та середній бізнес, оскільки великі компанії, як правило, мають власні механізми фінансування. Ринок сказав: 6–7 місяців для нас замало. Потрібен повний цикл — посіяти, виростити, зібрати й продати за вигідною ціною. Тому ми знайшли можливість запропонувати клієнтам фінансування вже на 9 місяців під 0,01% з лімітом до 20 млн грн без застави і без жодних додаткових витрат з їхнього боку. Таким чином ця програма дозволяє швидко приймати рішення завдяки оцінці ризиків і партнерській синергії: клієнт — партнер — бюджет. Ризики портфеля мінімізуються через велику кількість невеликих кейсів.
? Яким ви бачите відновлення агросектора України після війни? Чи можливо досягти довоєнних показників?
Родіон Морозов: На моє переконання, не варто орієнтуватися на довоєнні показники. Важливо підтримувати власну переробку та продавати кінцеві продукти. Інвестиційні кредити стануть драйвером розвитку бізнесу.
Ми не повинні залишатися сировинним придатком. Я впевнений, що аграрний сектор може стати брендом України як високотехнологічної та стійкої країни, бо вона такою і є. Ми вже це неодноразово довели.
Олександр Ільїн: Нині український агросектор — вже один із найрозвиненіших в Європі. Ми зростаємо не лише кількісно, а й якісно: тестуємо нові технології, впроваджуємо переробку, забезпечуємо імпортозаміщення та навіть попри війну робимо експансію на іноземні ринки. Це стосується як агровиробників, так і тих, хто допомагає забезпечувати їхню діяльність.
Зокрема, ми в Ukravit від початку працюємо на результат аграрія. Наші науковці досліджують ґрунти та воду, що застосовується в господарюванні, аналізують еволюцію шкідливих організмів і з огляду на це створюють унікальні формуляції продуктів; потім — об’єднують їх в ефективні технології й, за потреби, коригують в контексті кліматичних змін.
Ми впевнені: технологічність — напрям стратегічного розвитку нашої економіки. Це — наш курс повоєнного відновлення.
? Чи зможе агросектор стати локомотивом для залучення міжнародних інвестицій в Україну в межах програм відновлення, наприклад, через Ukraine Investment Framework?
Родіон Морозов: Так, безумовно. Усі інвестиційно привабливі галузі сьогодні перебувають у фокусі міжнародних інвесторів, і агросектор — один із них.
У нашій стратегії чітко зафіксовано мету: бути агентом відновлення в межах Ukrainian Facility та інших програм міжнародної підтримки. Ми вже маємо конструктивну співпрацю з європейськими інституціями, зокрема з Європейським інвестиційним банком, працюємо з фондованими програмами в межах Ukraine Investment Framework. Наше завдання — стати зрозумілим, надійним партнером для міжнародних інвесторів, через якого український бізнес зможе отримувати ресурси — у вигляді бюджетних кредитів або інших фінансових інструментів.
Ми не розглядаємо сценарій, коли зовнішні інвестори просто «приїдуть і все куплять». Наша мета — створити механізми, за яких український бізнес зможе отримати доступ до пільгового фінансування, насамперед для реалізації інвестиційних проєктів.
І тут я знову повертаюся до теми переробки — саме вона має величезний потенціал для залучення коштів. Я переконаний, що попит з боку міжнародних інституцій на фінансування таких проєктів буде високим. Водночас важливо розуміти: якщо для великих досвідчених компаній пряме залучення міжнародних інвестицій є більш реалістичним, то для молодого та середнього бізнесу цей процес значно складніший. У цьому контексті середній бізнес потребуватиме «провідника» — того, хто стане посередником і водночас захисником інтересів українських компаній у співпраці з міжнародними структурами. І це також наша стратегічна мета.
Минулого року ми затвердили нову стратегію банку: окрім диверсифікації портфеля, ставимо амбітне завдання — стати банком №1 у проєктах відбудови та залучення міжнародних інвестицій. До цієї мети ми системно рухаємося і готові підставити фінансове плече нашим клієнтам — як нинішнім, так і тим, хто лише планує реалізовувати інвестиційні проєкти в агросекторі України.
? Якими є перспективи кредитування дрібних аграріїв — у таких сегментах, як козівництво, вівчарство, аквакультура, бджільництво тощо — у 2026 році? Чи бачите Ви у цьому перспективу і якою може бути фінансова співпраця з такими виробниками?
Родіон Морозов: Ми вже сьогодні маємо окремі продукти для мікросегментів — спрощені кредитні рішення до 5 млн грн. Це базовий набір фінансових інструментів, які дозволяють невеликим виробникам отримати доступ до фінансування без надмірної бюрократії.
Але ключове питання навіть не в наявності продукту, а в готовності самого підприємця працювати з банком. Проблема в тому, що у частини малих виробників досі не сформована банківська культура. Кредит — це не позика «у сусіда». Потрібна базова звітність, зрозуміла історія продажів — як безготівкових, так і готівкових, якщо йдеться, наприклад, про реалізацію меду чи іншої нішевої продукції. Без цього повноцінне кредитування неможливе.
Якщо подивитися на досвід Європейського Союзу, там близько 80% малих підприємців свою продукцію експортують. В Україні цей показник становить лише 1–2%. Приблизно такий самий відсоток малих ФОПів фактично користується банківським кредитуванням. Це говорить не про відсутність потенціалу — навпаки, потенціал величезний. Але свого клієнта потрібно виростити.
Саме тому ми плануємо розвивати освітні ініціативи — умовну «школу фінансів», «школу експортера», створювати середовище, де малий і середній бізнес навчатиметься працювати з фінансовими інструментами, виходити на експортні ринки, структурувати діяльність. Сьогодні багато виробників просто не підходять до банківського фінансування, намагаючись розвиватися винятково за рахунок власних ресурсів. Але це не завжди економічно вигідна стратегія. Ми бачимо перспективу в цих сегментах і готові бути партнером у їхньому зростанні.
? Олександре, які інновації чи нові продуктові лінійки планує впроваджувати Ukravit, орієнтуючись на майбутній мирний час та вимоги європейських ринків, куди прагне Україна?
Олександр Ільїн: Ми системно дивимося в той бік і розуміємо, що інтеграція України до європейського економічного простору — це питання не теорії, а вже практики найближчого часу. Тому наше ключове завдання — створювати такі формуляції препаратів і такі технології захисту рослин, які дозволять українському аграрію вирощувати продукцію відповідно до вимог європейських сертифікацій і стандартів світового рівня.
Ми працюємо над рішеннями, які допомагають виробнику не просто отримати врожай, а зробити його конкурентним на експортних ринках з точки зору якості та регуляторних вимог. Водночас ми дотримуємося принципу: спочатку реалізувати інновацію, довести її ефективність у полі, зробити доступною для клієнта — і лише потім публічно про неї говорити. Ми працюємо в конкурентному середовищі, тому для нас важливо не декларувати, а впроваджувати.
? Ваші побажання українським аграріям на 2026 рік.
Родіон Морозов: Насамперед — не бійтеся банків. Банк — це ваш партнер. Використання банківського фінансового плеча — це сучасний і дієвий механізм розвитку бізнесу. Парадоксально, але саме у найскладніші часи багато аграріїв почали активніше користуватися кредитуванням і побачили, що це працює. Спочатку це було питання виживання, сьогодні — питання розвитку. А розвиватися ми можемо лише разом.
Олександр Ільїн: Ми всі хочемо одного — щоб 2026 рік став роком відновлення країни у мирних умовах. І якщо мир прийде, наше спільне завдання — максимально швидко й ефективно включитися у процес економічного відновлення держави.
