Можливе позакореневе внесення азоту восени і навесні до фази бутонізації. Використовують карбамід 10-12% концентрації, тобто 10-12 кг карбаміду на 100 л води. Всього вноситься 300 л/га або не більше N15. Проводять 2-3 обприскування: на початку вегетації за висоти рослин 10-15 см, у фазі бутонізації. Не рекомендується виконувати позакореневе підживлення у фазі цвітіння.
Найефективнішим способом внесення азоту є позакореневе підживлення через листки карбамідом або розчинами КАС разом із внесенням макро- і мікроелементів та пестицидів. У такому випадку коефіцієнт використання макроскладових підвищується у 2,5 разу, а мікроскладових -- у десятки разів. Через листя ріпаку доступні 10-12% розчини (25-30 кг карбаміду на 250-300 л води): за три підживлення можна дати рослинам 75-100 кг азоту, що аналогічно 180-220 кг прикореневого внесення. При комплексному внесенні макро- і мікроелементів коефіцієнт використання азоту підвищується на 25-30%. Першу комплексну обробку потрібно виконувати після прогрівання повітря вище +10°С, другу -- за висоти рослин 10-15 см, і третю -- у фазі великого бутона.
Компенсувати нестачу інших макро- та мікроелементів можливо за рахунок застосування водорозчинних добрив.
За такого використання добрива інтенсивно поглинаються листям і засвоюються на 90-95%. Високу ефективність та економічність при обприскуванні рослин має застосування комплексного добрива Кристалон (N, Р, К, мікроелементи) з нормою 2 кг/га, Еколист (N, Р, К, S, Мg, В) -- 10-15 л/га, Реаком (N, Р, К, мікроелементи) -- 8-10 л/га, Солюбор ДФ (1-3 кг/га), що містить 17,5% легкорозчинного бору, або СолюБор, що містить 15% бору (1-3 л/га); Басфоліар 36 Екстра (3-4 л/га), «Адоб Макро + Мікро Ріпак» (2-3 кг/га), Басфоліар 12-4-6 + S (3-4 л/га), що містять оптимально підібраний комплекс мікроелементів (а останній ще і 2% сірки) та вносяться 2-3 рази протягом сезону. Використовуються й інші препаративні форми добрив, що містять мікроелементи.
Практика їх застосування в Україні свідчить, що внесення восени у фазі 5-8 листків на озимому ріпаку добрив Басфоліар 12-4-6 + S у суміші з Солюбором ДФ призводить до накопичення поживних речовин у рослинах, особливо в зоні кореневої шийки, що забезпечує їм найкращі умови для старту навесні.
Незважаючи на високу конкурентну здатність стосовно бур’янів унаслідок випереджаючого росту навесні, ріпак може сильно забур’янюватись. Бур’яни забирають у рослин ріпаку вологу й елементи живлення, засмічують насіння культури, підвищують його вологість. На пізніх, слаборозвинутих посівах, де існує небезпека загибелі взимку, всі заходи із захисту рослин переносять на весну, щоб не витрачати даремно кошти на осіннє внесення пестицидів.
Найбільше на посівах ріпаку восени застосовуються гербіциди проти падалиці зернових. Центуріон, Селект, Цетодим мають найшвидшу дію на падалицю та пирій і забезпечують гарантований ефект. Обробку потрібно починати, коли ріпак сформує першу пару справжніх листочків. Як правило, після їх використання повторювати обробку не варто. Добре зарекомендували себе також Арамо 45, Фюзилад Форте, Агіл та Ачіба, серед яких три останніх дають можливість працювати навіть по сім’ядолях ріпаку.
Ріпак може сильно пошкоджуватися шкідниками. Найбільш поширеними є хрестоцвіті блішки, ріпаковий квіткоїд, попелиця, трач, ріпаковий прихованохоботник, капустяний стручковий комарик тощо.
Шкідники завдають двояку шкоду: пряме пошкодження рослин і втрати врожаю внаслідок цього; механічні пошкодження органів рослини спричинюють ураження грибковими хворобами.
Зменшити ураження шкідниками можна за допомогою агротехнічних заходів: чергування культур у сівозміні, глибока оранка, оптимальні параметри сівби, дотримання рекомендованого співвідношення макроелементів, просторова ізоляція, відсутність бур’янів.
Хвороби завдають меншої шкоди рослинам ріпаку порівняно з шкідниками. Проте у разі недотримання основних вимог технології (попередник, оранка, якісна сівба) в окремі роки хвороби можуть різко знижувати врожайність посівів. Найпоширенішими хворобами в Україні є чорна ніжка, снігова плісень, несправжня борошниста роса (пероноспороз), фомоз, альтернаріоз, тифульоз.
Найкраще перезимовують рослини з розеткою 6-8 справжніх листків. Посіви озимого ріпаку, які не пройшли фази загартування, гинуть при морозах -6-8°С, що спостерігаються при пізніх строках сівби.
Найуразливіша частина в ріпаку -- коренева шийка, тому рослини найкраще перезимовують за наявності снігового покриву. Загартовані рослини культури витримують зимові температури на рівні кореневої шийки до -18-19?С. Маючи добре розвинену розетку, вони добре себе почувають і за -25-30°С. І навпаки, недостатньо розвинені і загартовані рослини (розетка -- 3-4 листки) практично гинуть за температури -10-12°С.
