З одного боку, врожайність кукурудзи в Україні, вочевидь, зростає, і в цьому є спільна заслуга вітчизняних агрономів з технологічними розробками міжнародних компаній. У регіонах із достатньою кількістю опадів традиційна очікувана врожайність цієї культури в межах 10 т/га вже давно перетворилася на анахронізм. З іншого боку, умови для вирощування кукурудзи погіршуються, що спричиняється насамперед нерівномірним розподіленням опадів у часовому вимірі. Саме тому на часі більш широке впровадження нових технологій, які сприяють підвищенню стресостійкості рослин та активізації їх мінерального живлення.
У цьому плані виглядають перспективними технології біологічної активізації розвитку рослин кукурудзи, до яких, зокрема, входить використання мікоризи та інокуляція посівного матеріалу. Хоча про широке впровадження цих методів поки що говорити не варто, результати останніх років засвідчують їх високу ефективність.
Саме явище дуалістичного симбіозу рослин та корисних грибів відоме вже досить давно. Здатність перших виділяти цукри та інші корисні речовини приваблює так звані симбіотичні мікоризоутворювальні гриби, які, своєю чергою, усіма силами сприяють інтенсивному розвитку рослин-господарів. Відносно нещодавно цю корисну властивість окремих видів грибів було поставлено на промислову основу. Зокрема, це стосується застосування мікоризи у сучасних технологіях вирощування кукурудзи.
Вони наближаються до кореня своїми гіфами і обплітають його грибницею, іноді навіть дуже глибоко проникають у нього спеціальними виростами або наростами. Сенс такого вживання у тому, щоб утворити більш суцільне зрощування гіфів із коренем з метою швидкого обміну поживними речовинами. І рослини не проти такого входження у їхню фізіологію, більше того, вони мають спеціальні механізми, які відповідають за пошук грибів-симбіонтів і створення з ними мікоризи.
Як працює цей механізм? Оселившись на рослині, мікориза починає активно розмножуватися на кореневій системі і розповсюджується в грунті поблизу неї. Це виявляється у вигляді значної кількості абсорбуючих ниток, котрі сприяють інтенсифікації споживання рослиною поживних речовин та вологи. Їхньою перевагою є надмалий діаметр. На відміну від кореневих волосків кукурудзи, вони мають абсолютну проникну здатність і можуть витягнути поживу з найдрібніших фрагментів грунту. Достатньо сказати, що в одному його кубічному сантиметрі може оселитися у середньому 30 м мікоризних ниточок.
Завдяки цьому через посередництво симбіотичних грибів культурні рослини отримують унікальну можливість буквально «вичавити» з грунту недоступні раніше елементи живлення та мікроскопічні дози вологи. Це стосується у тому числі і такого проблемного макроелементу, як фосфор. Як відомо, це практично нерухливий у грунті елемент живлення, точніше його іон РО43, котрий, перебуваючи зазвичай у зоні розвитку кореневої системи посівів у достатній кількості, часто є недоступним для неї. Натомість застосування мікоризи дозволяє його добути звідти, і запустити такий архіважливий для розвитку кукурудзи процес, як розвиток потужної кореневої системи. Гіфи гриба поширюються на великі відстані від коренів, і по них фосфор надходить у корені з відстані 20–30 і навіть 80 мм. Також гриби-мікоризоутворювачі сприяють поглинанню цього елементу живлення коренями рослин із важкорозчинних фосфатів.
ВАРТО ЗНАТИ!
Проблематичність засвоєння фосфору коренями рослин полягає у двох моментах. Перший — у вже згадуваній його неприйнятній для інтенсивної технології землеробства низькій рухливості. Другий — у неможливості посівів засвоювати нормально фосфор за температури грунту нижче 10°С. Це означає, що за нинішніх грунтово-кліматичних умов, а саме майже миттєвого переходу від зими до літа, за якого поняття класичної весни перетворюється на фікцію, нормальне споживання рослинами фосфору утруднюється. Своєю чергою, саме від достатньої забезпеченості рослин цим елементом живлення залежить інтенсивність розвитку кореневої системи, отже, і їхня майбутня стресостійкість. У плані кукурудзи — її здатність із мінімальними втратами пройти посушливий період у травні-червні або ж липні-серпні, себто в критично важливі для вегетації фази розвитку.
Аналогічним чином мікориза сприяє засвоєнню рослинами кукурудзи таких важливих для цієї культури елементів живлення, як цинк та мідь, а також залізо і кальцій. Своєчасна достатня подача цих речовин до «шлунку» рослин істотно впливає на їх стресостійкість під час подальшої вегетації та формування фінальної урожайності культури.
Мікориза позитивно позначається на протистоянні посівів «королеви полів» тим самим стресоутворювальним факторам. Передусім це, звичайно, нестача вологи, котра частково компенсується завдяки вже описуваній нами мережі тоненьких абсорбувальних ниточок, які витискають із грунту всю можливу вологу, а також можуть проникати у нижні шари грунту, передаючи воду рослинам звідти. Симбіотичні гриби пом’якшують негативний ефект від впливу таких чинників, як підвищена кислотність грунту, засоленість його, фітотоксичні стреси тощо. І взагалі, як можна зробити висновок, здорові, забезпечені необхідними елементами живлення рослини із потужною кореневою системою завжди матимуть більше шансів протистояти стресам.
Це безпосередньо стосується і ще однієї важливої функції мікоризи — фунгіцидного захисту рослин. Ясна річ, що діставшись до рослини-господаря, симбіотичний гриб не потерпить жодних інших конкурентів і усіма засобами віднаджуватиме їх від неї. Це проявляється, зокрема, в перешкоджанні зараженню коренів рослин шкодочинними паразитичними грибами і бактеріями, а також у впливі мікоризи на склад ризосферних організмів.
Сплетення гіф на коренях рослин утворює своєрідний захисний бар’єр, непроникний для інфекції. Окрім цього, мікоризні гриби не гребують застосуванням летального озброєння, виділяючи в навколишнє середовище антибіотики, смертельні для шкодочинних організмів. Разом із тим, вони конкурують за споживання вуглеводнів, а отже, позбавляють паразитів сенсу добиватися до кореневої системи кукурудзи — ніша вже занята.
Ясна річ, що застосування мікоризних симбіотичних грибів може практикуватися не лише на кукурудзі. На передпосівну обробку насіння мікоризою позитивно реагують ціла низка поширених сільгоспкультур, починаючи з кукурудзи та сої, і закінчуючи овочами. При цьому можна говорити про реально зафіксовані прибавки до врожайності. Якщо у сої цей показник становить від 15 до 40%, то набагато більш стійка до умов вирощування кукурудза може давати до 70% за правильного застосування мікоризи.
У цьому плані не хотілося б бути голослівними, тим більше, що мікориза лишень починає свою ходу українськими полями. Однак згідно з нашими даними, отриманими у приватних розмовах з агрономами, було зафіксовано додатково від 1 до 2 т прибавки врожаю на кукурудзі у зоні Лісостепу. Очевидним є те, що ця технологія потребує поступового освоєння та порівняння результатів вирощування у різних ґрунтово-кліматичних умовах. Поза сумнівами, застосування мікоризи буде доречним як за інтенсивної технології, так і за не зовсім сприятливих для кукурудзи умов, наприклад, у зоні Степу, де «королеві полів» бракує вологи.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
