Горох
З 2016 року розпочалось відродження культури гороху в Україні, яке продовжувалось і в 2017-му, коли його виробництво досягло 1,1 млн т. Таку позитивну зміну можливо пояснити тим, що в окремих господарствах була чітко доведена важлива роль гороху як цінного попередника для озимої пшениці.
Багато спеціалістів стверджують, що урожайність пшениці після гороху на 10 ц/га вища порівняно з іншими попередниками. Цей колективний висновок особливо важливий для зони Степу, де, крім гороху, немає інших культур, після збирання яких можливо одержувати високі врожаї озимої пшениці. Крім того, в останні роки відмічене суттєве зростання середньої урожайності культури. За останні 6 років цей показник сягнув 24,3 ц/га за середнього врожаю 17,7 ц/га на нашій планеті. Таким чином, вирощуючи горох, ми одночасно вирішуємо три надзвичайно важливі проблеми сьогодення: нарощуємо виробництво високоякісного білка, збільшуємо валовий збір зернових культур та покращуємо родючість ґрунтів. 2018 року площі посіву під горохом збільшились до 431,5 тис. га, хоча урожайність в результаті посухи дещо зменшилась.
В Україні горох відноситься до експортно орієнтованих культур, тобто значна його кількість реалізується на зовнішньому ринку. Вирощене в нашій країні насіння, здебільшого експортується до Індії, Бангладешу, Пакистану, Китаю, Туреччини, ОАЕ. Загалом насіння гороху з України закупляють 96 країн.
Головним імпортером зернобобових культур у світі, в тому числі й гороху, є Індія. Попри те, що в останні роки тут вирощують 23–24 млн т власного насіння, у 2016 році вона закупила 5 млн т, в 2017 — 5,3 і в 2018-му — 2,7 млн т насіння зернобобових культур. З метою стимулювання власного виробництва насіння цієї групи культур індійська влада 2017 року ввела імпортне мито на товарне насіння гороху, нуту та сочевиці. Така міра призвела до різкого падіння цін, і це є головною причиною зменшення посівів гороху в Україні в 2019 році. Подальше зростання виробництва культури в Україні залежатиме від ситуації в Індії та інших країнах-імпортерах. Наразі проводяться інтенсивні пошуки нових імпортерів з метою диверсифікації ринку. Крім того, посуха в ряді провінцій Індії торік, мабуть, примусить зняти імпортне мито на насіння зернобобових культур, що призведе до підвищення цін.
Україна входить у трійку найбільших експортерів гороху після Канади та Росії. У 2017 р. Канада реалізувала на зовнішніх ринках 3235 тис. т, Росія — 1043 тис. т, Україна — 561 тис. т насіння гороху. Експорт насіння гороху з України в 2017–2018 рр. досяг рекордної величини і сягнув 873,5 тис. т, що на 80% більше, ніж у 2016–2017 рр. У цей період пройшла також переорієнтація ринків збуту. Якщо в 2016–2017 рр. головним імпортером українського гороху була Індія, то більшість урожаю 2018 р. закупили країни Європейського Союзу, особливо Іспанія та Польща.
В Україні найбільше висівають гороху в Одеській, Харківській та Запорізькій областях. В останні роки на Одещині посівні площі культури перевищують 38 тис. га, у Харківській та Запорізькій областях — 27 і 26 тис. га відповідно. 2018 року вони були суттєво збільшені.
Значний внесок у нарощування виробництва насіння гороху зробила сортозаміна, яка пройшла на зломі ХХ і ХХІ століть. У цей період практично у всіх країнах були впроваджені так звані сорти вусатого типу замість листочкових. Зменшення листової поверхні призводить до стійкості проти вилягання, доброго продування й освітлення нижньої частини стеблостою, створює сприятливі умови для прямого комбайнового збирання. У такому травостої менше нагромаджуються хвороби і шкідники, практично повністю відсутнє випрівання та загнивання нижніх листків.
На 2019 рік державний реєстр сортів гороху налічує 50 сортів, з яких 23 створені в Україні. Непогано налагоджене їх насінництво, колективні та фермерські господарства щорічно забезпечуються якісним насінням.
Вирощування нуту
Високі ціни на товарне насіння нуту в 2016 і 2017 роках призвели до зростання його площ у 2018-му. В окремих господарствах вони перевищували 1000 га. У 2016 і 2017 рр. було експортовано з України 6 і 7,5 тис. т насіння нуту, ціна якого становила 613 і 757 дол. за 1 т відповідно. Це стало головним аргументом для подальшого його виробництва. На жаль, ці сподівання не виправдались.
Ціна на нут урожаю 2018 року впала більш ніж удвічі. По друге, погодні умови були не зовсім сприятливими для культури. У степовій зоні спостерігали досить жорстку посуху, що позначилося на низькій урожайності. У лісостепових районах спостерігали кілька хвиль дощу в період цвітіння й формування насіння, що призвело до сильного ураження збудниками хвороб і пошкодження шкідниками. Особливої шкоди завдали проливні дощі наприкінці наливу бобів, за яких на рослинах нуту з’явились додаткові гілки й сформувались нові квітки. Таким чином, на рослині відмічалось декілька ярусів бобів різного рівня розвитку. У нижній частині вони були вже у фазі фізичної стиглості, а на верхівці лише зав’язались. Така багатоярусність призвела до різкого погіршення якості насіння. Хоча у деяких господарствах урожайність сягала 30 ц/га, але вона виявилась придатною лише на кормові цілі і коштувала досить дешево.
Падіння цін на товарний нут у 2018 році спричинив скорочення його посівів у 2019-му. На сьогодні 1 т насіння коштує в Україні менше 350 дол. США, що, безумовно, не відповідає тим витратам і ризикам, які супроводжують цю культуру. Ми вважаємо, що така ситуація є тимчасовою і з часом стабілізується. Тим більше, що для України така культура потрібна, враховуючи зміну погодних факторів, які ми спостерігаємо впродовж останніх десятирічь, особливо у степовій зоні.
Стабільно проходить поступове підвищення температури повітря, збільшуються міждощові періоди, тобто повільно наступає посуха, яка рухається на північ і вже окуповує південну лісостепову зону. Нут відноситься до посухостійких культур, і в цьому криється його потенціал для аграрного сектору України. Для прикладу наведемо урожайність нуту в фермерському господарстві «Лідер» Добровеличківського району Кіровоградської області, де його в останні роки вирощують на площі 100–400 га (табл.).
Урожайність нуту в ФГ «Лідер» Добровеличківського району Кіровоградської області, за роками
Щорічний рівень урожайності не викликає сумніву щодо значення нуту як важливої зернобобової культури для степових умов. Такий потенціал можливо реалізувати за рахунок правильно підібраного сорту, вологозберігальної технології вирощування, застосування ефективної системи захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, використання якісного насіння. На рис. 1 наведений посів нуту сорту Пам’ять.
Рис. 1. Рослини нуту сорту Пам’ять перед цвітінням
Сочевиця та квасоля
Суттєву перспективу для України мають такі зернобобові культури, як сочевиця та квасоля. Це необхідні джерела харчового білка, який характеризується важливими дієтичними якостями.
Сочевиця відноситься до найбільш стародавніх культур, страви з якої були добре відомі таким цивілізаціям, як Месопотамія, Греція, Рим тощо. У стародавньому Єгипті хліб із сочевиці клали в гробниці, щоб той, хто пішов у потойбічний світ, міг прохарчуватись впродовж тривалого шляху в царство мертвих. Ця культура часто згадується у Старому Завіті.
У 1930-их роках Радянський Союз був найбільшим експортером її насіння на нашій планеті. Тут посіви досягали майже 1 млн га. В Україні до революції площі культури становили близько 50 тис. га, у 1926-му вони досягли 73 тис. га. Але в подальшому її виробництво дуже скоротилось як в Росії, так і в Україні.
На сьогодні головними виробниками насіння сочевиці є Канада, Туреччина, Австралія. Протягом ХХІ ст. її посіви майже подвоїлися. Додавання сочевиці до злакових компонентів їжі забезпечує раціон такими мікроелементами, як залізо, цинк і селен, котрі є сильними антиоксидантами, входять до складу ферментів, зв’язують радикали в клітинах людського організму, що сприяє профілактиці онкологічних захворювань і різного роду токсикозів.
Проведені протягом останніх років виробничі дослідження свідчать про те, що сочевиця є досить перспективною культурою для України, особливо для степової зони. У більшості господарств на значних площах її урожайність становить 15–20 ц/га. Хоча наразі її площі незначні, але вони з року в рік зростають. На рис. 2 зображений посів трьох сортів сочевиці, які ми вивчали у 2017–2019 рр.
Рис. 2. Загальний вигляд посіву сочевиці
Аналогічна ситуація і з квасолею. Поступово культура із дачних і сільських городів виходить на великі поля, де застосовується індустріальна технологія її вирощування. Її товарне насіння користується великим попитом на міжнародному ринку, виробники мають добрі прибутки від її вирощування.
Узагальнюючи значення зернобобових культур загалом, необхідно відмітити, що Україна має досить добрі позитивні позиції для нарощування їх виробництва, а саме:
- наявність родючих земель;
- науковими установами виведено значний асортимент сортів, які адаптовані до різних зон вирощування;
- відпрацьована система насінництва;
- розроблені та впроваджені регіональні технології вирощування, у тому числі мінімальні та нульові;
- підготовлені висококваліфіковані кадри як із вирощування зернобобових культур, так і підготовки насіння для використання на харчові цілі;
- нагромаджений досвід одержання високих урожаїв у всіх регіонах країни;
- наявність вітчизняних бактеріальних добрив високої якості;
- рекомендовано для використання значний асортимент ґрунтових і страхових гербіцидів;
- побудована інфраструктура реалізації товарного насіння;
- існує постійний попит на експорт насіння.
Суттєве збільшення посівів зернобобових культур у нашій країні позначиться на більш збалансованому забезпеченні населення високоякісними білковими продуктами з дієтичною дією на організм, що значно зменшить рівень захворюваності. При цьому покращиться азотний баланс ґрунту за рахунок біологічної азотфіксації та зросте загальний рівень культури землеробства.
Необхідно зауважити, що суттєвий внесок у подальший розвиток виробництва зернобобових культур вносить Організація Об’єднаних Націй. Недавно нею 2016 рік був названий Роком зернобобових культур. А з 2019-го 10 лютого на нашій планеті щорічно буде відзначатись як День зернобобових культур.
В. І. СІЧКАР, доктор біол. наук, професор,
завідувач відділу Одеської державної
сільськогосподарської ДС НААН України
