Найгострішою проблемою в разі вирощування соняшнику є недотримання сівозміни. Цю культуру рекомендують повертати на те саме поле не раніш аніж за 7–8 років. Насправді багато господарств не витримують і трьох років, зчаста висіваючи соняшник після соняшнику. Такий ризикований підхід вони виправдовують високою рентабельністю культури. У такий спосіб фермери самі собі створюють дві основні проблеми: погіршують структуру і родючість ґрунту, а також сприяють накопиченню інфекційного фону вовчка, хвороб і шкідників.
Не менш важливим у дотриманні сівозміни є правильний вибір попередника. Бажано, щоб це не були рослини із глибокою кореневою системою. Це не стосується кукурудзи, яка здатна провокувати проростання і подальшу загибель вовчка.
Боротьба із хворобами (кореневі гнилі, іржа), шкідниками (довгоносики, вогнівка), смітними травами (хрестоцвіті, марія, щириця) стає дедалі більш актуальною з огляду на масове недотримання сівозміни. Найефективнішим заходом боротьби з хворобами соняшнику є їх профілактика. Для цього слід чітко дотримувати сівозміни й усіх необхідних агротехнічних заходів вирощування соняшнику. Наприклад, сіяти лише протруєним насіннєвим матеріалом — це дає змогу запобігти первинному інфікуванню рослин.
Починаючи з фази сходів рослинам соняшнику загрожують ґрунтові шкідники. Личинки жуків-коваликів (дротяників) пошкоджують підземні частини рослини, насіння, що проростає, і сходи, в такий спосіб спричинюючи прямі втрати. Ця проблема більшою мірою стосується не протруєного інсектицидами насіння. Однак і протруєне насіння не завжди забезпечує цілковитий захист.
Ще одна проблема, яка може виникнути на ранньому етапі розвитку сходів і знизити кількість продуктивних рослин на гектар, — несправжня борошниста роса. Вона зазвичай виникає, коли з’являється друга пара листків, але типові симптоми розвиваються дещо згодом. У роки епіфітотій несправжньої борошнистої роси втрати врожаю можуть сягати 30%.
Не слід забувати і про карантинний бур’ян амброзію, яку лише на 60–70% контролюють ґрунтові гербіциди.
Долати означені проблеми потрібно комплексно. Щоб боротися з несправжньою борошнистою росою, слід використовувати насіння, оброблене протруйником, до складу якого входить ефективна діюча речовина. Ще один спосіб знизити шкодочинність цього захворювання — обробки рослин соняшнику, що вегетують. Але починати їх потрібно не пізніше за фазу першої — другої пари справжніх листків.
Слід також відзначити дедалі більшу шкідливість такого захворювання, як іржа соняшнику. Останніми роками площі, оброблювані проти цієї хвороби, істотно зросли. У разі застосування фунгіциду здебільшого вдається зберегти врожай і, як наслідок, отримати хорошу олійність насіння. Різниця цих показників між необробленими та обробленими ділянками може бути від 10 до 12% на користь оброблених. Обробку провадять фунгіцидами, до складу яких входять діючі речовини класу триазолів і стробілуринів.
Фомоз — одне з найбільш поширених і шкідливих захворювань соняшнику. Воно може проявитися в будь-яку фазу розвитку рослини і здатне пошкодити всі її органи. Джерелом поширення цього вірусу можуть бути заражене насіння і рослинні рештки. Рослини не виявляють абсолютної генетичної стійкості проти фомозу, але деякі гібриди мають середню толерантність до патогену. Тому якщо попереднього сезону спостерігали захворювання, потрібно використовувати такі гібриди, а також дотримувати сівозміни й обробляти рослини фунгіцидами.
Фомопсис (сіра плямистість стебла) — одна з найшкідливіших хвороб соняшнику. Бура плямистість (альтернаріоз) належить до листових плямистостей. Хвороба спричинює передчасне всихання рослин соняшнику, що призводить до відчутних втрат урожайності. Розвитку альтернаріозу сприяє тривала волога погода, рясні роси за температури повітря 15–30 °C. Найефективнішим методом боротьби із цими захворюваннями є застосування фунгіцидів починаючи із протруювання насіння.
Однак найчастіше самого лише протруєння насіння недостатньо. Боротьба із хворобами починається від селекції. Причому на генетичному рівні стійкість до хвороб можна розвинути лише на основі диких форм соняшнику. Тому вихідний селекційний матеріал для отримання того чи іншого гібрида обов’язково пов’язують із дикими формами соняшнику (запозичуючи пилок матері чи батька). У такий спосіб гени стійкості переносять на гібрид.
Однак у боротьбі, наприклад, із вовчком висівання стійких гібридів не завжди дає результат через велику кількість рас цієї рослини-паразита. Щоб знизити інтенсивність поширення цього паразита, необхідно також висівати культури, що провокують його проростання.
Ступінь ураженості посівів соняшнику хворобами щороку зростає також через недостатню якість насіннєвого матеріалу. Насіння соняшнику надходить у господарства вже обробленим проти шкідників і хвороб, але не завжди ця обробка відповідає встановленим стандартам. Через це на ранніх стадіях розвитку рослини пошкоджуються шкідниками і заражаються хворобами. Тому, щоб уникнути неприємних сюрпризів, потрібно завжди перевіряти насіннєвий матеріал на якість обробки.
Купувати будь-яке насіння, в тому числі соняшнику, потрібно винятково в офіційних дистриб’юторів компаній-виробників. Тільки так можна повністю убезпечитися від придбання контрафактного насіннєвого матеріалу. Продукція має бути розфасована у фірмову упаковку й мати сертифікат відповідності. Завжди варто пам’ятати, що від якості посівного матеріалу залежить майбутній урожай.
Вибираючи насіння, насамперед, звертайте увагу на тривалість вегетаційного періоду. Для північних регіонів обирайте скоростиглі та ранньостиглі гібриди з коротким строком вегетації. Для південних регіонів підійдуть середньостиглі та середньопізні гібриди, які мають високий потенціал урожайності і триваліший період вегетації. У кожному конкретному випадку потрібно брати до уваги ґрунтово-кліматичні умови та особливості гібрида.
Якщо на полях господарства є соняшниковий вовчок, аграріям потрібно вибирати гібриди з високою стійкістю до цієї рослини-паразита. На сьогодні існує великий вибір гібридів, стійких до семи рас вовчка.
Купуючи насіннєвий матеріал, насамперед, виходять із можливостей господарства. Сучасні високопродуктивні гібриди потребують інтенсивних технологій, щоб розкрити свій потенціал. Якщо ви таких можливостей не маєте, ліпше придбавайте дешевший посівний матеріал, адаптований до конкретної зони. Він дасть невисокий, але стабільний урожай.
Під час вирощування соняшнику погода відіграє не менш важливу роль. Разом з іншими факторами несприятливі погодні умови сприяють поширенню і підвищенню інтенсивності розвитку хвороб. Так, якщо 10–12 років тому застосовувати фунгіциди треба було лише епізодично, то останніми роками площі, які потребують фунгіцидних обробок, збільшуються, особливо у вологі роки. Така ситуація зумовлює інтенсивний розвиток хвороб на всіх культурах. На соняшнику — це альтернаріоз, фомоз, коренева форма сірої гнилі та різноманітні плямистості. Тому зростає важливість превентивних фунгіцидних обробок.
Не менш актуальною темою для аграріїв, які вирощують соняшник, є захист полів від бур’янів. Боротися зі злаковими бур’янами у посівах соняшнику не складно, адже для цього існує багато зареєстрованих гербіцидів. А ось знищення дводольних бур’янів потребує додаткових зусиль, наприклад, внесення ґрунтового гербіциду до сходів культури.
Наразі цю проблему також можна вирішити за допомогою вибору гібридів соняшнику, стійких до гербіцидів на основі імідазоліну. Якісний препарат знімає весь спектр бур’янів, знищує навіть вовчок соняшниковий. Але не варто забувати, що застосовувати цей гербіцид можна лише на гібридах соняшнику, спеціально зареєстрованих під ці технології.
Залежно від технології вирощування соняшнику фахівці пропонують кілька варіантів боротьби із забур’яненням полів. У разі вирощування гібридів соняшнику, стійких до імідазолінонів, можна застосовувати гербіциди на їх основі. Ці препарати здатні успішно долати дводольні та злакові бур’яни.
Коли поле значно засмічене багаторічними бур’янами, щоб підготувати його до сівби соняшнику, після збирання попередньої культури слід застосувати гербіциди системної дії на основі гліфосату. До речі, хімічне прополювання гліфосатом набагато ефективніше восени, аніж у весняний період. Навесні має сенс його вносити за наявності малолітніх бур’янів, що зимують. На жаль, далеко не завжди ступінь вологості ґрунту дає змогу ефективно застосовувати ґрунтові гербіциди. Тоді посилюється роль механічних способів усунення проблеми.
Купуючи пестициди, також слід надавати перевагу продукції відомих виробників. Важливо пам’ятати, що контрафактні пестициди спричинюють стрес оброблюваної культури, знижують урожай, навіть можуть повністю знищити посіви. Іноді післядія такої обробки негативно позначається і на наступних культурах у сівозміні.
Як альтернативу хімічним засобам захисту рослин на деяких підприємствах останніми роками застосовують біологічні препарати. У післязбиральний період на рослинних рештках у 20–30-сантиметровому шарі ґрунту зберігається безліч фітопатогенних грибів і бактерій, які становлять небезпеку для майбутнього врожаю. Наприкінці літа — на початку осені у післязбиральний період у ґрунті й на рослинних рештках формується запас інфекції. І під час нової посівної висока чисельність фітопатогенів призводить до зараження і пригнічення сходів насіння.
Кожне господарство має створити і взяти за основу комплексну оптимальну технологію вирощування соняшнику, яка включає способи запобігання означеним загрозам соняшнику та боротьби з ними.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
