Упродовж останніх десятиріч в Україні головним стримувальним фактором вирощування соняшнику є вовчок соняшниковий. Ця рослина-паразит буквально лютує у посушливих регіонах, де не застосовують сівозмін і висівають нестійкі гібриди. Іноді вона спричинює повну загибель посівів. Проте якщо поєднувати генетично стійкі до вовчка соняшникового гібриди з потужними спеціалізованими гербіцидами, можна поки що стримувати цю загрозу.
Інша річ — різноманітні гнилі, які щороку дедалі частіше уражують рослини соняшнику, відчутно знижуючи підсумкову врожайність цієї культури. Вугільна гниль посідає серед них чільне місце із двох основних причин.
По-перше, небезпека цього захворювання багато в чому зумовлюється тим, що більшість агрономів узагалі не беруть її до уваги. Мовляв, як не доглядай посіви, все одно якась гниль учепиться і заподіє шкоди.
По-друге, наразі не існує фунгіцидних препаратів, що гарантували б стовідсотковий захист від цього захворювання. І це становить найбільшу проблему. Подолання цієї загрози можливе у разі застосування комплексних рішень.
Нагадаємо, що йдеться про проблему, яка загрожує втратою від 5 до 30% підсумкової урожайності соняшнику! До того ж вугільна гниль всеїдна і вільно почувається на цілій низці поширених в Україні сільгоспкультур, у тому числі сої та кукурудзі. Тому усунути цей фактор, що негативно впливає на врожайність не можна за допомогою самої лише традиційної сівозміни.
Ареал поширення вугільної гнилі в Україні стрімко росте, сягаючи фактично широти Києва. Збудники хвороби чудово почуваються в усіх ґрунтово-кліматичних зонах, демонструючи найвищу шкодочинність у засушливих умовах вегетації рослин.
При цьому сьогодні, мабуть найбільше порівняно з іншими культурами, від вугільної гнилі потерпає соняшник. У посушливі роки ураженість посівів може досягати 85%. Рослини поступово всихають, що супроводжується зменшенням розміру кошиків. Істотно знижується маса насінин, що додатково впливає на врожайність та вихід олії.
В інфікованих рослинах під епідермісом і в серцевині стебла формуються і множаться мікросклероції гриба. Він зазвичай потрапляє у сходи рослин, проростаючи в міцелій із рослинних залишків на полі.
Найбільше рослини соняшнику уразливі до вугільної гнилі у фазі бутонізації. Після того починають яскраво проявлятися зовнішні ознаки захворювання. Це поступове всихання листя, пожовтіння рослин й утворення на стеблах бурих плям, які з часом набувають попелястого забарвлення. Через це симптоми вугільної гнилі на рослинах доволі часто плутають із проявами ще одного поширеного захворювання соняшнику — білої гнилі. Однак її склероції дрібніші, а плямистість має стійке попелясте забарвлення.
Поширення вугільної гнилі на посівах соняшнику в Україні останніми роками наочно ілюструє проблематику вирощування цієї культури у багатьох регіонах, насамперед, там, де через посушливі умови культуру беззмінно вирощують на одному місці. Як відомо, саме соняшник є основною, якщо не єдиною ярою культурою у південних і східних областях України. Його висівають там якщо не беззмінно, то через рік. Звісна річ, це призводить до поступового загострення проблематичних факторів, починаючи зі збіднення ґрунтів і закінчуючи накопиченням збудників хвороб і насіння вже згадуваного вовчка соняшникового.
Ситуація ускладнюється тим, що для мінімізації виробничих витрат і збереження вологи чимало фермерів, які працюють у посушливих регіонах, цілковито відмовляються від обробітку ґрунту, провадячи прямий висів насіння або обмежуючись мілким лущенням стерні. У поєднанні з спекотною сухою погодою такий підхід створює сприятливі умови для розвитку вугільної гнилі, а також низки інших захворювань. Фактично ця проблема накопичується на полі рік за роком і рано чи пізно може вилитися у надзвичайно серйозні проблеми із врожайністю соняшнику.
Відповідно, щоб запобігти поширенню вугільної гнилі, потрібно, насамперед, чітко дотримувати обмірковану сівозміну, повертаючи соняшник на те саме поле не раніше, ніж за 7–8 років. Звісно, це дуже непросто, особливо зважаючи на той факт, що на півдні України, окрім соняшнику та озимих зернових, без зрошення наразі нічого нормально не росте. Однак загроза як вугільної гнилі, так і вовчка соняшникового разом з іншими проблемними факторами дедалі наростає. Тому рано чи пізно доведеться експериментувати з такими культурами, як сорго, озимий горох тощо і навіть повертатися до парів. Це дуже непросто з огляду на велику фінансову значущість соняшнику для економіки багатьох господарств. Проте можливостей для вибору лишається менше з кожним сезоном.
Щоб запобігти поширенню вугільної гнилі (як і вовчка соняшникового), рекомендується розташовувати посіви цієї культури щонайменше на відстані 1000 м від попереднього місця вирощування.
Допоміжним фактором для подолання проблеми розвитку вугільної гнилі є цілковите знищення падалиці соняшнику на полі разом із бур’янами. Це, своєю чергою, потребує застосування такого дієвого агрозаходу, як дворазове дискування стерні після збирання культури. Не варто покладатися винятково на гербіциди, адже їх надмірне застосування зумовлює зростання резистентності небажаної рослинності і спричинює надмірну хімізацію полів та післядію препарату.
Зростає також значення використання винятково сертифікованого і протруєного посівного матеріалу соняшнику. Купуючи насіння трохи дешевше в ненадійного постачальника, фермер ризикує дістати додаткову порцію вугільної гнилі й поширити її на своїх полях.
У разі загрози розвитку вугільної гнилі надзвичайно важливо правильно поводитися з пожнивними рештками. Лишати їх просто лежати на поверхні поля не варто, адже вони створюють сприятливе середовище для склероцій цього захворювання. Тому солому потрібно або забирати з поля, або глибоко заорювати.
Як ми вже зазначили, поки що не існує фунгіцидів, які гарантують цілковитий захист від вугільної гнилі. Однак якісні фунгіцидні препарати бодай частково пригнічують її розвиток, особливо, якщо виконувати санітарні заходи. Тому необхідно дотримувати рекомендованої кількості захисних обробок на полі та, головне, провадити їх вчасно, на випередження. У цьому разі профілактика відіграє ключову роль, оскільки після появи яскраво виражених симптомів вугільної гнилі і всихання рослин зарадити соняшнику вже не можна. До речі, десикація посівів також сприяє боротьбі з поширенням вугільної гнилі.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
