Застосування добрив у органічному агровиробництві невіддільно пов’язано з рентабельністю і доцільністю переходу на вирощування екологічно чистої продукції. Однак почнімо з того, що самого лише бажання перейти на «органіку» буде замало. Навряд чи комусь вдасться сьогодні зібрати пшеницю, вирощену за традиційною технологією, а завтра посіяти органічну кукурудзу чи сою. Це доволі тривалий процес, який не можна просто взяти і прискорити. Треба досконально опанувати технологію вирощування, роками тренуючись на невеликих ділянках та окремих полях. Ціна питання очевидна: якщо відразу піти ва-банк, то можна втратити все через відсутність досвіду подолання тієї чи іншої агрономічної проблеми. Це вже не кажучи про те, що для того, щоб отримати статус виробника екологічно чистої продукції, доведеться пройти крізь щільне сито вимог та сертифікацій і знову ж таки — це справа не одного дня, і навіть не одного сезону.
За органічний напрям беруться, зазвичай, підготовлені господарства, які і за традиційної технології агровиробництва тяжіли до no-till чи схожих ґрунтозберігальних технологій, дотримувалися належної сівозміни, висівали сидерати і незрідка займалися тваринництвом, тобто відшліфовували елементи майбутньої органічної технології.
Основою мінерального живлення посівів у органічному агровиробництві є ефективне розпорядження пожнивними рештками та активізація ґрунтової біоти, що, своєю чергою, робить доступними вже наявні у ґрунті запаси елементів живлення. Це досягається шляхом реалізації комплексних агрономічних заходів: ґрунтозберігального обробітку чи його відсутності, продуманої сівозміни, внесення органічних добрив, деструкторів стерні, вирощування та за потреби заробляння сидератів у землю та ін. Якщо котрийсь з елементів такої комплексної технології «просідає», то завдання агровиробника істотно ускладнюється.
У виробництві екологічно чистої продукції рослинництва дозволено застосовувати добрива, котрі використовують і в традиційному землеробстві. Це окремі види розчинних туків, такі специфічні і доволі рідко вживані добрива, як калімагнезія, перемелені часточки фосфоритів, крейда, базальтовий пил тощо. Їх об’єднує уповільнена доступність елементів живлення у складі для рослин та першочергова зорієнтованість на поліпшення загальних характеристик ґрунту.
Таке унікальне і досить швидкодоступне вітчизняне добриво, як калімагнезія, може слугувати відмінним джерелом постачання рослин калієм, магнієм та сіркою. Проте вносити мінеральні добрива у порошкоподібному вигляді дуже не просто, що створює додаткові труднощі для фермера. Також завжди потрібно враховувати, що є вірогідність придбати неякісні, хоча й дозволені добрива, чи передати їх норму, що стане причиною проблем під час аналізу вирощеної продукції. Звісно, що оптимальним варіантом для органічного господарства є наявність власного тваринницького комплексу з можливістю регулярно розкидати на полях гній чи рідку органіку. Втім, і тут виникає очевидна вимога до утримання худоби, яке повинно також бути якомога більш екологічним. Різноманітні кормові добавки, антибіотики тощо, потрапивши у відходи, можуть створити цілком прогнозовані проблеми. Тому початківцям варто передбачити усі можливі варіанти подій, проконсультувавшись із досвідченими органічними фермерами.
Чимало запитань може виникати і про створення оптимальної сівозміни з додаванням сидератів. Адже окремі культури можуть або збагачувати ґрунт елементами живлення, як от бобові культури азотом, або ж сприяти підвищенню їх доступності, наприклад, фосфору для кореневої системи рослин. Це добре у тому разі, якщо ви маєте гарантованих 600–700 мм опадів на рік. Тоді можна планувати висів сидератів, а заразом і нішевих культур. Якщо ж ситуація із вологою непередбачувана, то сидерат може взагалі не зійти, або ж зійти і «висмоктати» всю воду із землі так, що нічого не залишиться для основної культури. Тому технологія в органічному виробництві має бути продумана з усіх точок зору.
Величезне значення має ефективне застосування пожнивних решток для якісної мінералізації у вигляді мульчі, оскільки доступна велика кількість елементів живлення для посівів. Для цього, по-перше, треба мати вологу, по-друге, живий ґрунт з активною біотою і, по-третє, застосовувати додаткові біологічні інструменти. Це все знову ж таки налаштовують роками. Органічні фермери широко застосовують біологічні деструктори стерні, які слід вчасно та правильно внести. При цьому дуже бажано не обмежуватися лише ними і регулярно давати натуральні органічні добрива чи компости.
Одним із ключових елементів вирощування органічної продукції є своєчасний захист рослин і при цьому листове внесення екологічно чистих мікродобрив та різноманітних стимуляторів. Найчастіше у цій ролі виступають препарати на основі гумінових та фульвових кислот, амінокислот і ще багато чого, включно до морських водоростей. Таку продукцію сьогодні пропонують десятки, якщо не сотні виробників — від відомих світових брендів до кустарів, котрі «колотять» гумати в чанах у сусідньому селі. Обрати щось справді ефективне — завдання ще те, оскільки на ринку дуже багато підробок чи просто неефективних препаратів.
Тому, якщо технологія передбачає обов’язкову і гарантовано ефективну позакореневу підгодівлю, доведеться обирати поміж препаратами відомих виробників. Вони ж, зрозуміло, коштуватимуть недешево.
Власне, тут ми і підходимо до зростаючого протиріччя в органічному виробництві. Як можна судити з настроїв вітчизняних виробників екологічно чистої продукції, в Україні так і не з’явився якийсь більш-менш місткий ринок збуту. Наші співгромадяни воліють купувати дешевші продукти з різних міркувань, навіть так званий середній клас. Потрібно врахувати і те, що і досі значний відсоток населення України має власні присадибні ділянки, городи та дачі, на яких зростає, на їх думку, цілком собі органічна продукція. Однак це окрема тема.
На додачу до цього, спричинена світовою пандемією коронавірусу криза створює певні труднощі з реалізацією органічної продукції у глобальному вимірі. І це пояснюється не зниженням її популярності, а суто механістичними та організаційними причинами — криза є криза. Відповідно, сподіватися на надприбутки у близькій перспективі не варто. От якраз характерною відповіддю багатьох вітчизняних органічних фермерів на ці не вельми приємні тенденції є часткове скорочення витрат і, зокрема, на добрива. Ті, хто встиг якісно довести ґрунт до майже ідеального стану, обмежаться якраз роботою з рослинними рештками. Інші тримають ситуацію на контролі, розглядаючи різні варіанти, включно з поверненням до традиційної технології.
Не вдаючись до якихось філософських розумувань, наприкінці нашої розмови наголосимо на тому, що органічне агровиробництво — надзвичайно тонка матерія. Внаслідок очевидних причин, надто ж глобальних кризових тенденцій, цей ринок не може бути великим. Однак, якщо керівник господарства навіть гадки не має займатися екологічно чистим виробництвом, чимало його елементів варто було б впровадити до традиційної технології. Це може дати реальний агрономічний та економічний ефект у будь-якому разі. Далі ж буде видно…
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
