Попит на зерно пшениці, як і на інші зернові культури, невпинно зростає, а тому збільшуються й посівні площі пшениці, рису та кукурудзи. В останні роки під посівами цих культур у світі було 502,5–516,4 млн гектарів, а виробництво зерна становило 1878–1911 млн тонн. Середньорічне світове виробництво зерна пшениці в останні роки сягнуло 628–676 млн тонн.
В Україні під посівами пшениці 4977–7053, тис. гектарів, а виробництво становило 14,485–25,885 млн тонн. Середня багаторічна урожайність коливається в межах 2,91–3,67 т/га. Це з тим, що потенційна продуктивність сучасних сортів озимої м’якої пшениці сягає 8–12 т/га. Тобто потенційна врожайність сортів реалізується менше на 30%. Проте передові господарства, що застосовують інтенсивні технології вирощування та високоякісне насіння, отримують зерна пшениці 8–10 т /га і більше. Але в переважній більшості господарств захисту посівів пшениці від шкідливих організмів не приділяють належної уваги й втрати від них перевищують 30%.
На теренах України зерновим колосовим культурам завдають шкоди понад 300 видів фітофагів, серед яких істотне значення мають близько 140 видів. До небезпечних шкідників озимої пшениці, які систематично чи спорадично завдають відчутних пошкоджень посівам, належить майже 50 видів фітофагів, серед яких є види, що давно спрямовують селекціонерів сумісно з ентомологами шукати методи обмеження щільності популяції шкідників. До таких видів належать трипси (пшеничний, житній, пустоцвітний, хлібний, польовий (таблиця).
Таблиця. Біологічні особливості трипсів
За невмілої організації заходів з обмеження їх чисельності до економічно невідчутного рівня, тобто за масового розмноження в посівах, вони можуть призвести до істотного недобору врожаю та зниження його якості, що в підсумку обертається значними збитками для господарства.
Якщо на один колос у період початку фази колосіння пшениці припадає 20–30 трипсів, втрати зерна сягають 14–24%.
Поширеним видом в усіх зонах України, особливо у Степових і Лісостепових, є пшеничний трипс — Haplothrips tritici Kurjumov (родина флеотрипси — Phloeothripidae, ряд війчастокрилі — Thysanoptera)
Самиця 1,5 мм. Колір тіла від темно-коричневого до майже чорного забарвлення. Передні гомілки, за винятком основи, а також передні лапки — жовті. Третій членик вусиків — жовтий, попереду вершини затемнений. Крила прозорі. Щетинки світло-жовті до жовто-бурих.
Зимують личинки в ґрунті на глибині орного шару та під рослинними рештками. Пробудження їх навесні за прогріву ґрунту до +8 °С. Основна кількість личинок у цей період переміщується до поверхні ґрунту і проникає в рослинні рештки. Відбувається перетворення в пронімфу і німфу. Значна частина личинок перетворюється на німф безпосередньо в ґрунті. Розвиток німфи закінчується через 7–13 днів. Масова поява дорослих трипсів збігається з початком колосіння озимих і ярих зернових колосових. Середній період життя імаго становить 30–40 днів. З повітряними течіями на висоті 1,5–2 м трипси потрапляють на посіви. На рослинах вони сконцентровуються біля передостаннього листка або проникають під нього, висмоктують сік найніжнішої частини обгортки колоса. Після появи тріщини в обгортці трипси проникають до колоса й починають відкладати яйця.
Плодючість самиці пшеничного трипса в умовах України зазвичай становить 23–28 яєць. У популяції, як правило, самок у 2,2–2,8 раза більше, ніж самців. Найінтенсивніше відкладання яєць відбувається до фази колосіння, після чого самки переселяються на відсталі в розвитку рослини, на пізні посіви ярої пшениці. Стадія яйця — близько 8 днів, але вихід личинок через розтягнутий період відкладання яєць триває до 4–5 тижнів. Відроджені личинки практично не харчуються і через 2–4 дні линяють. Зазвичай линька збігається з початком цвітіння пшениці.
Високі літні температури й невелика кількість опадів позитивно впливають на розвиток шкідника. В роки з високим рівнем дефіциту вологі трипси особливо масово заселяють посіви пшениці. Максимум чисельності личинок припадає на період формування зерна. До початку періоду воскової стиглості личинки другого віку лишають колосся. На час збирання врожаю основна кількість їх опиняється в прикореневій частині стерні й на поверхні ґрунту.
Захисні заходи
Лущення стерні відразу після збирання врожаю та рання через (2 тижні) оранка на зяб полів після озимих і ярих зернових культур сприяють загибелі великої кількості зимуючих личинок трипса (до 90%). Перш ніж ухвалювати рішення щодо захисту посівів, треба визначити кількісне співвідношення між хижими та рослинними видами. Якщо на одного хижого трипса припадає більше як 6 особин рослинного, для обмеження чисельність застосовують інсектициди на основі неонікотиноїдів і синтетичні піретроїди. Економічний поріг шкідливості на озимій пшениці у фазу наливання зерна — 40–50 личинок на один колос.
Сергій РЕТЬМАН, д-р с.-г. наук
ТОВ «Зелений Дім 2025»
Федір МЕЛЬНИЧУК, канд. с.-г. наук
Михайло РЕТЬМАН, канд. с.-г. наук
Інститут водних проблем і меліорації НААН
