Пошкодження зерна клопом-черепашкою має бути не більше як 1% — для зерна 1-го класу, 2% — для зерна 2–3-го класів, не обмежено — для 4-го класу. Сила борошна в одиницях альвеографа не менша за 220 — для зерна 1-го класу, 160 — для зерна 2-го класу, 130 — для зерна 3-го класу, не обмежено — для 4-го класу.
У разі невідповідності граничній нормі якості зерна м’якої пшениці хоча б за одним показником її переводять у відповідний за якістю клас. У разі невідповідності показників кількості та якості клейковини мінімальним вимогам 1–3 класів пшеницю переводять у 4-й клас за умови дотримання вимог щодо інших показників якості. У разі невідповідності граничній нормі якості зерна твердої пшениці хоча б за одним із показників її переводять у відповідний за якістю клас.
Україна на світовому ринку має статус країни-виробника переважно фуражного зерна нижчих класів. В окремі роки його частка у валовому виробництві досягає 80%. Натомість пшениця 2-го класу й особливо 1-го вважається штучним товаром. Становище у цій сфері може істотно покращитися із запровадженням інтенсивних технологій вирощування озимої пшениці й оптимізації мінерального живлення шляхом дробного підживлення азотом і застосування інгібіторів нітрифікації, котре передбачає, зокрема, орієнтацію на отримання 1–2-го чи принаймні 3-го класів. Фермер, що виростив урожай пшениці 1-го чи 2-го класу має набагато більше можливостей для отримання додаткового прибутку, ніж той, хто вирощує переважно фуражне зерно.
___________________
На вміст білка і клейковини істотно впливають чинники, що діють як у період вегетації й збирання, так і в післязбиральний період. Щоб рівень умісту білка й клейковини в зерні були високими, рослини мають отримувати необхідну кількість азоту в критичні фази розвитку — кущіння, ріст стебла і безпосередньо перед колосінням
___________________
На зростання частки продовольчої пшениці в Україні беззаперечно впливає технологія її вирощування, а саме: вибір сортів озимої пшениці із ширшим використанням насіння сортів зі здатністю до накопичення білків і клейковини, оптимізація мінерального живлення посівів, захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів, дотримання сівозміни, адаптовані строки сівби, організація максимально стислого в строках збирання цієї культури.
На вміст білка і клейковини істотно впливають чинники, що діють як у період вегетації й збирання, так і в післязбиральний період. Щоб рівень умісту білка й клейковини в зерні були високими, рослини мають отримувати необхідну кількість азоту в критичні фази розвитку — кущіння, ріст стебла і безпосередньо перед колосінням.
Хвороби колоса (септоріоз, фузаріоз, сажкові хвороби) призводять до зниження вмісту білка і клейковини, зменшення натури та забруднення мікотоксинами. Ураження хворобами листя (плямистості, різні види іржі та борошниста роса) також знижує вміст білка і клейковини, зменшує натуру і вихід борошна. Вилягання призводить до проростання зерен, зменшення числа падіння і виходу борошна. Погіршується якість клейковини за несприятливих погодних умов (поперемінні дощі і посухи безпосередньо перед збиранням). Аби уникнути руйнування білка в період сушіння, температура агента сушіння має бути чітко регламентованою відповідними нормативними документами. Якість пшениці істотно погіршується за великої забур’яненості посівів, ураження рослин хворобами, пошкодження клопом-черепашкою. Унесок використання будь-якого засобу захисту рослин оцінюється в 1,04%.
У технології вирощування озимої пшениці багато чого залежить від якості, виду, способу і строків унесення азотних добрив, а також від ступеня їх засвоєння кореневою системою рослин. Річ у тім, що для того, аби розраховувати на отримання зерна 1-го класу в Лісостепу, Поліссі потрібно вносити прикореневим не менш ніж 200 кг азоту в діючій речовині на 1 га. У фізичній вазі мінеральних добрив це приблизно 600 кг/га аміачної селітри. Наприклад, унесення 3 ц (100 кг/га д. р.) аміачної селітри забезпечує отримання щонайбільше 3-го класу. У Степу вносити більше як 100 кг/га азоту в д. р. прикореневим способом не можна через обмежене вологозабезпечення у фазах появи (кінець виходу в трубку) та росту прапорцевого листка (37–49), колосіння (50–59), цвітіння (60–69) і молочної стиглості (70–79), що лімітує формування високого урожаю 2-го, 3-го класів якості. Проте завдяки дробному 3–5-разовому позакореневому підживленню озимої пшениці, особливо з 4-ї до 8-ї годин ранку по росі, коли пори на листках відкриті, у вигляді 10–30% розчину карбаміду в дозі N20-30 дозволяє підвищити в Степу врожайність на 50% — з 3 до 6 т/га 1–2–3-го класів, у Лісостепу й Поліссі — з 6 до 12 т/га 1–2–3-го класів, а також збільшити в зоні Степу внесення азоту більше як 100 кг/га в д. р., знизити у всіх кліматичних зонах втрати азоту від вимивання і денітрифікації нітратів, підвищити коефіцієнт використання рослинами азоту з добрив до 50% та дає 30–50% економії у застосуванні азотних добрив.
На формування білка в зерні великий вплив чинять також погодні умови. За умов низької відносної вологості повітря і підвищеного температурного режиму в період колосіння, цвітіння, наливання зерна формується мілке та щупле зерно, що негативно впливає як на врожай, так і на низку технологічних показників (клейковина, натура зерна, вихід борошна тощо). Серед комплексу заходів, спрямованих на одержання якісного зерна пшениці озимої, важливе місце посідає організація максимально стислого в строках збирання цієї культури.
Перестоювання пшениці на корені 10–12 діб, а також тривале перебування у валках за несприятливих умов призводять до істотного погіршення показників якості, склоподібності й маси 1000 зернин. Ці показники різко погіршуються вже після випадання 1–2 дощів на посіви достиглої пшениці. А вже через 20 діб під впливом різних метеорологічних чинників шкідників і хвороб спостерігалося суттєве зниження таких показників, як масова частка білка та клейковини. За умов вологої погоди та перестоювання пшениці може спостерігатися поширення хвороб, які призводять до почорніння зародка, збільшення частки зараженого зерна та його проростання в колосі.
В українській пшениці часто вміст мікотоксинів перевищує норму ЄС і внутрішні стандарти України. На жаль, чіткої програми контролю мікотоксинів у зерні країна так і не виробила. Корми краще перевіряє ветслужба, ніж зерно, що йде на наш стіл безпосередньо. Часто в абсолютно здоровому на вид зерні, яке пройшло перевірку в хлібоприймальних підприємствах, виявляється скрита внутрішня інфекція у вигляді різних грибів, що синтезують мікотоксини. Збудники Alternaria, Helminthosporium, Fusarium, Penicillium у дощовиту погоду уражають спочатку оболонку, а потім зародок, під оболонкою знищують шар білка і спричиняють розвиток хвороби чорний зародок black point. Інвекція в зерні також може з’явитися на проміжку тік — склад — хлібоприймальне підприємство.
На полях, де передбачається одержання якісного зерна, перед збиранням масиву проводять обкоси й окремий обмолот. Насамперед у стислі строки слід збирати прямим комбайнуванням пшеницю найбільш заселену клопом-черепашкою, уражену фузаріозом й іншими хворобами зерна.
Показання до десикації
На забур’янених площах і тих, що нерівномірно дозрівають, доцільно застосовувати десикацію рослин. На товарних посівах за 2–2,5 тижня до збирання застосовують гербіциди суцільної дії: Раундап (3 л/га), Гліфоган (3 л/га), Домінатор (3 л/га), Вулкан (3 л/га), Космік (3 л/га), Ураган (3 л/га), Ураган форте (1,5–2,0 л/га). Посіви обробляють одним із десикантів за вологості зерна не більшої як 30%. Серед інших гліфосатів вирізняється Ураган форте — він діє у 1,5–2 рази швидше. Перед вибором десиканта, потрібно зважити на одну дуже важливу особливість застосування препаратів із групи гліфосатів. Небажане використання озимої пшениці, обробленої гліфосатом, на корм птиці, тваринам і в харчовій промисловості.
Десикацію пшениці слід проводити за 10–15 днів до збирання врожаю з фази «середина воскової стиглості ВВСН 85» — культура має дозріти мінімум на 80%, а вологість має бути не більшою як 30%. Для визначення оптимального часу внесення препарату послуговуються дуже простим методом. Приблизно за 14 днів до звичайної дати жнив визначають стан зерен у центральній частині колоса пшениці за допомогою нігтя великого пальця. Під його тиском на поверхні зернин мають лишатися відбитки. Якщо текстура насіння нагадує віск, а ніготь «ріже» їх поверхню, то таке поле можна обробляти гліфосатом. Зазвичай вологість такого зерна не перевищує 30–35%. Якщо зерна м’які, а їх уміст водянистий, то обробляти не можна.
Проведення десикації дозволяє полегшити й пришвидшити збирання, зменшити втрати зерна у 2–3 рази, знизити собівартість зерна завдяки економії енергоносіїв. Десикація також забезпечує захист посівів наступних у сівозміні культур від багаторічних бур’янів.
На насінницьких посівах гербіциди суцільної дії для десикації застосовувати не можна — відбувається зниження схожості на 30%. Тут доцільніше застосувати Баста 150 (1–2 л/га), Реглон Супер (1,5 л/га).
Особливості сеникації
Особливістю мінерального живлення пшениці озимої є те, що після завершення росту вегетативних органів до збирання врожаю вона має засвоїти близько 30% загальної кількості азоту, поглиненого за весь період вегетації, який переважно використовується на формування якості зерна. Вирощування зерна пшениці озимої з високим умістом білка можливе тільки внаслідок повної реутилізації азоту з вегетативних органів. Створити такі умови можна за допомогою сеникації. Цей захід ефективний тільки за вмісту азоту в листках рослин пшениці озимої не менш як 2,5%. Зі збільшенням його вмісту ефективність сеникації підвищується.
Найкращим періодом для сеникації є фаза «середина — кінець молочної стиглості ВВСН 75–80», «початок воскової стиглості ВВСН 80-85 (вологість 45–50%)». Обробку посівів проводять розчинами мінеральних добрив, в основному аміачної селітри різної концентрації (від 1 до 20% залежно від культури, для пшениці — більша концентрація), концентрованим робочим розчином 25–50 кг/га солей амонію (КАС, сульфат амонію, аміачна селітра). Найкращий час для обробки — вдень за похмурої погоди або у вечірні (за 1,5–2 год до заходу сонця) та ранішні години за мінімального випаровування розчину. Наземним способом уносять 400–500 л/га, авіацією — 100–200 л/га. У роки з прохолодною і вологою погодою потрібно 50 кг/га сульфату амонію на 200–300 л води. Якщо ж середньодобові температури становлять понад +20 °C, норму внесення можна зменшити до 25 кг/га.
___________________
Сеникація — це безпестицидний, повністю екологічний процес, що пришвидшує дозрівання рослин
___________________
Унесення десикантів на основі гліфосату чи диквату на посівах озимої пшениці відбувається за два тижні до збирання. Зазвичай його проводять, якщо сильно забур’янені поля, великий підгін. Але десикація різко припиняє наливання зерна. Її проводять в тому разі, якщо вологість зерна на полі близько 20–30%. Натомість сеникацію проводять, коли вологість зерна приблизно 40–45%. Тому різниця між сеникацією і десикацією дуже велика.
Сеникація — це безпестицидний, повністю екологічний процес, що пришвидшує дозрівання рослин. Сеникація ефективна за середньодобової температури нижчої за +18 °С і вологості повітря вищої за 70%, за температури +18…+20 °С і 65–70% вологості — доцільна, вище +20 °С і вологості нижчої за 65% — недоцільна. Витрати на сеникацію сульфатом амонію окупаються за вмісту азоту в листках не менше як 2,3%.
Сеникація сприяє підвищенню склоподібності зерна, вмісту в ньому клейковини на 2–4% та білка на 3–4%, підвищує схожість насіння на 5–10%. Після застосування сеникації врожайність озимої пшениці підвищується на 3–5 ц/га і більше, а підсушування вегетативної маси покращує вимолот зерна.
Післяжнивне лущення стерні, своєчасне знищення сходів падалиці та бур’янів у серпні-вересні — найважливіші агротехнічні заходи знищення шкідників, збудників хвороб і бур’янів, які розвиваються після збирання хлібів. Це сприяє покращенню фітосанітарного стану посівів.
У завданні отримання зерна пшениці найвищого класу важливим є кожен елемент ланцюжка — від поля до порту. Зокрема, це стосується достатнього азотного живлення, використання сучасних комбайнів із високоефективними системами сепарації, якості сушіння зерна й інших чинників.
Як видно з даних, з ростом азотного живлення білок, клейковина, сила борошна, об’єм хліба наростають пропорційно, а якість зерна після 90–120 кг/га д. р. азоту збільшується меншими темпами, і прибавка якості зерна не виправдовує затрат на добрива.
Сергій ХАБЛАК, д-р біол. наук, агроном
Інститут харчової біотехнології та геноміки
