По парових попередниках за запізнення з підготовкою ґрунту й інших організаційно-господарських причин, можемо вести сівбу в пізніші строки — з 25 вересня по 2–5 жовтня на площах, добре розроблених і забезпечених вологою і поживними речовинами. За пізньооптимальних строків сівби врожайність сортів озимої пшениці суттєво перевищує показник, що отримано в посівах ранніх строків сівби (до 1 вересня).
Визначаємо оптимальні строки
Визначаючи строки сівби, слід виходити з того, що оптимальні умови перезимівлі й високу продуктивність забезпечують посіви, де рослини вегетували до початку зимівлі 50–55 діб і утворили не менше як 2–3 стебла.
Сівбу озимих зернових культур першочергово слід розпочинати з гірших, але з добре підготовлених ґрунтів попередниках (кукурудза на силос і зерно, соняшник, соя), пластичними сортами універсального або напівінтенсивного типу: Шестопалівка, Подолянка, Ліра одеська, Журавка, Досконала та інші. Для одержання стабільних, гарантованих урожаїв сортів озимої пшениці обов’язково уникають ранніх строків сівби (до 2–5 вересня) та пізніх (після 5 жовтня), а також проведення сівби на площах неякісно підготовлених і з недостатніми запасами продуктивної вологи у верхньому шарі ґрунту.
Оптимальні строки сівби забезпечують захист рослин пшениці озимої від шкідливих організмів. За ранніх — посіви сильно пошкоджуються жужелицею, злаковими мухами (пшенична, шведська), інтенсивно розмножуються гессенська муха, злакові попелиці, цикадки, поширюється борошниста роса, кореневі гнилі. Водночас неприпустимо й затягувати сівбу, бо в слабо розкущених з осені посівів знижується зимостійкість, а у весняний період їх більшою мірою пошкоджують шкідники й хвороби, особливо тверда сажка.
Кореляція норм сівби й урожайності зерна
Залежно від строків сівби корегують і норми висіву насіння, враховуючи попередник, наявність вологи в ґрунті, його родючість і біологічні особливості сортів. Найдоцільнішими нормами висіву сортів після попередників чорний і зайнятий пар заведено вважати 4,0–4,5 млн штук схожих зерен на 1 га. На гірших за агрофоном, непарових попередниках оптимальні норми висіву — 5,0–5,5 млн шт./га. Посіви ранніх строків потребують зменшення норми висіву, а пізніших — збільшення на 0,5–1,0 млн шт./га. Слід мати на увазі, що за несприятливих агрометеорологічніх умов норма висіву має збільшуватись на 15–20%. Результати досліджень переконливо свідчать про значний вплив строків сівби на формування врожайності зерна озимої пшениці, а в окремі роки він у кілька разів перевищує вплив сортового чинника.
За період з 1986-го по 2016 рік, як показують отримані результати досліджень, відбулося зміщення оптимальних термінів сівби пшениці озимої на пізніші календарні строки. У цьому відрізку часу (1986–2016) можна виділити два періоди. Перший період, згідно з результатами досліджень, тривав із 1986-го по 1998 рік, а другий — із 1999-го по 2016 рік. Ці два періоди, незважаючи на спільну закономірність по зміщенню оптимальних термінів сівби з ранніх на пізніші, мають свої особливості, що й лягло в основу їх виділення. У першому періоді воно мало нестійкий характер і переривалося в окремі роки певними коливаннями, тоді як у другому періоді таке зміщення мало чітко виражену закономірність у 90% досліджуваних років.
За період з 1999-го по 2016 рік вища врожайність пшениці озимої формувалася за сівби 17 та 25 вересня і, відповідно, становила 5,46 та 5,50 т/га. Але у цей період сівба 2 вересня забезпечувала істотно меншу врожайність, порівнюючи із сівбою 2 жовтня. Вона в середньому становила 4,42 т/га проти 5,31 т/га за сівби 2 жовтня. Водночас урожайність пшениці озимої за сівби 2 жовтня виявилася більшою проти сівби 10 вересня, яка становила 5,10 т/га. Певним підтвердженням тези про зміщення термінів сівби на пізніші є також те, що в другому періоді врожайність пшениці озимої за надранніх (25 серпня), ранніх (2 вересня) і на початку оптимальних (10 вересня) строках сівби виявилася меншою проти першого періоду (1986–1998).
Назар УМРИХІН, канд. с.-г. наук, завідувач науково-технічного
відділу рослинництва, експерт-дорадник з питань рослинництва
Микола МОСТІПАН, канд. біол. наук, завідувач кафедри
загального землеробства ЦНТУ, професор,
Олег ГАЙДЕНКО, канд. техн. наук, вчений секретар, завідувач
науково-технічного відділу ІСГС НААН, ст. наук. співроб.,
дорадник з питань механізації сільського господарства
та економіки сільськогосподарського виробництва
