Наіль МУЗАФАРОВ, канд. с.-г. наукПричиною повільного розширення посівних площ ріпаку є відсутність науково обґрунтованої технології вирощування його високих урожаїв, зокрема, недостатньо вивчені технологічні прийоми, направлені на підвищення урожайності та якості насіння і зеленої маси ріпаку.
Особливу увагу приділяють культурі ріпаку, посіви якого в більшості країн світу зростають високими темпами і за останнє десятиріччя збільшилися втричі. В Україні під посів капустяних олійних культур щорічно відводять лише декілька десятків тисяч гектарів, тому ріпакова олія в загальному обсязі промислового виробництва становить незначну частину.
Слід відмітити, що ріпак в Україні можна вирощувати в усіх регіонах. Для розширення посівів необхідно розробити та науково обґрунтувати найбільш ефективні, раціонально-економні технології вирощування у різних регіонах України.
Ярий ріпак є цінною олійною та кормовою культурою. За урожайності насіння 1,8-2 т/га вихід рослинної олії становить до 0,8 т/га, а урожайність зеленої маси - 30-35 т/га. В олії ріпаку насіння сортів зі звичайним генотипом міститься 45-48% ерукової кислоти. На частку олеїнової та лінолевої кислот приходиться 16-18%, ліноленової – 9-14%, ейкозинової – 8-12%, насичених кислот (пальмітинової і стеаринової) – 4-6%. На цьому етапі досягнуто високого вмісту (60-63%) олеїнової кислоти в олії ріпаку і може бути збільшено до 80%.
Також читайте: Осінній моніторинг хвороб у посівах озимого ріпаку
Озимий ріпак проходить стадію яровизації за температури понад 2°С протягом 45-50 днів. Вегетаційний період в озимого ріпаку становить 275-290 днів, а у ярого - 80-90 днів.
У насінні озимого ріпаку міститься, залежно від сорту й технології вирощування, 45-54% олії та 23-31% білка.
Ріпак, одна зі стародавніх культур, відома чотири тисячоліття до нашої ери. Він належить до групи середземноморських видів.
В Україні ріпак (Brassica napus) вирощується з 1836 року. У виробництві поширені дві його форми: озимий (var. oleifera biennis) і ярий (var. oleifera annua). Ріпак (brassica napus oleifera Metzg.) відноситься до роду Brassica сімейства Brassicacеае. Ботанічна характеристика роду Brassica включає близько 50 видів, з яких 16 культивуються. Ріпак відноситься до амфідиплоїдних видів. Він з’явився від природного схрещування капусти із суріпицею, має генну формулу ААСС (2п =38).
Стебло у рослин ріпаку прямостояче висотою 60-180 см, гнучке, товщиною у нижній частині до 3 см, гілчасте, зеленого або темно-зеленого кольору, покрите восковим нальотом, рідко без нього.
Корінь стержневий, веретеновидний, товщиною до 3 см, твердий. Основна маса кореневої системи розміщена в орному шарі ґрунту, але при дозріванні проникає на глибину до 180-250 см. Нижне листя у ріпаку черешкове, крупне, м’ясисте, шаровидно-перисторозсічене. Кожен листок складається із 3-4 пар бокових лопаток, верхня – крупна, тупоовальна. Листки гладенькі або зморшкуваті на нижньому боці. Середні листки подовженосписовидні, сидячі або з невеликим черешком. Верхні листки подовженоланцетні з розширеною основою.
Суцвіття – видовжена китиця. Квітки починають розкриватися із нижньої частини суцвіття, відносно великі, лимонно-жовтого кольору або яскраво-жовті, двополі довжиною 6-8 мм.
Плід – стручок, довжиною 4-11 см, із носиком. На рослині зав’язується 200-400, інколи й більше стручків.
Насіння дрібне, округле, діаметром 1,5-2,4 мм, чорне, сіро-чорне або червоно-коричневе. Поверхня шкірки насіння гладенька. Маса 1000 насінин змінюється від 3 до 6 г, вміст жиру в них становить 40-46%. Одна рослина формує до 500 штук насінин. Насіння зберігає схожість 5-6 років.
У ріпаку виділяють такі фази розвитку: проростання насіння, сходи, поява першої пари справжніх листків, гілкування стебла (стеблування), формування суцвіть, плодів і дозрівання.
Важливою біологічною характеристикою ріпаку вважається холодостійкість. Проростання його насіння починається за температури +10С, сходи витримують зниження температури повітря до -50 С. Але у фази цвітіння й дозрівання ріпак вимогливий до тепла. Він також вимогливий до світла і при недостатньому освітленні пригнічується, рослини відстають у рості та розвитку.
Технологія вирощування
Попередники
Ґрунти для ріпаку повинні бути високородючими. Не придатні для вирощування ріпаку ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод і з легким механічним складом (піски, торф’яники), а також площі з крутими схилами або балками. Оптимальна рН ґрунтового розчину для ріпаку повинна становити 6-6,5.
Сівозміни позитивно впливають на підвищення урожайності ріпаку, зменшують ураження рослин хворобами і пошкодження шкідливими організмами. Вирощування ріпаку і зернових культур в одній сівозміні поліпшує фітосанітарний стан полів, зводить до мінімуму зараження зернових кореневою гниллю.
Сівозміни під ріпак планують не менше, як на 4 поля. Найкращий попередник під ріпак – чорний пар після багаторічних трав (конюшини, люцерни), занятий пар після зернобобових.
Попередники ріпаку повинні сприяти знищенню бур’янів, створенню доброї структури ґрунту з достатньою кількістю поживних речовин, рано звільняти поле. Найкращий попередник для цієї культури – багаторічні бобові трави; добрі – рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні – зернові культури; недопустимі – овес і яра пшениця. Неможна сіяти ріпак після цукрових буряків, оскільки виникає небезпека поширення нематоди, яка є шкідником для обох культур. Не розміщують ріпак після соняшнику та капустяних. Повертати ріпак на попереднє поле у сівозміні дозволяється не раніше як через 4-5 років. Ріпак як перехреснозапильна культура потребує просторової ізоляції щонайменше 500 м. Потрібна вона і для захисту від шкідників і хвороб.
Обробіток ґрунту
Після збирання попередника (зернових, зернобобових, багаторічних трав) проводять лущення у двох напрямках дисковим лущильником і культивують поле у 2-3 сліди, поступово заглиблюючи культиватор до 8 см. Потім проводиться полицева оранка на 20-22 см в агрегаті з котком. На чистих від бур`янів ділянках можна застосувати безполицевий обробіток плоскорізами, чизелями або дисковими знаряддями.
Однією з головних умов одержання високого врожаю при інтенсивній технології вирощування як озимого, так і ярого ріпаку є дуже старанна підготовка ґрунту, оскільки ріпак є дрібнонасінною культурою. Крім того, у ріпаку відсутні придаткові корені в початковий період вегетації, тому для заглиблення стрижневого кореня необхідна добра розробка поверхневого шару. Поле під посів ріпаку повинно мати роздрібнений, вирівняний ґрунт (максимальний розмір грудочок – 3 см), бути чистим від бур’янів, удобреним.
Через 15-20 днів у разі необхідності вносять гербіциди суцільної дії, керуючись при цьому «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Обприскування вегетуючих бур’янів влітку або восени на полях, призначених під озимий ріпак після збирання попередника та навесні, за 2 тижні до сівби ярого ріпаку (до обприскування виключити всі механічні обробки, крім ранньовесняного закриття вологи). Норма витрати препарату: однорічні злакові та дводольні бур’яни (2-4 л/га; кг/га), багаторічні злакові та дводольні бур’яни (4-6 л/га; кг/га): Буран, в. р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л), Гліфоган 480, в. р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л), Гліфос 360, в. р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 488 г/л), Гліфосат ВК, в. р.(ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л), Домінатор 360, в. р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 486 г/л), Клінік Дуо, в. р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 482 г/л), Клінік, в. р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л), Напалм, в. р.(ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л), Раундап, в. р.(ізопропіламінна сіль гліфосату, 482 г/л), Раундап Біо, в. р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л), Торнадо, в. р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 486 г/л), Гром, в. р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л у кислотному еквіваленті 360 г/л).
При передпосівному обробітку при вирощуванні ріпаку використовують комбіновані агрегати, які забезпечують ущільнення верхнього шару ґрунту і створюють його дрібногрудочкувату структуру. Глибина ходу розпушувальних лап повинна відповідати глибині сівби і становити не більше 3-4 см. Високоякісний передпосівний обробіток ґрунту – важлива технологічна умова при вирощуванні ріпаку.
Сорти
За своєю економічною суттю сорт є засобом виробництва в рослинництві, завдяки якому потенційна родючість ґрунту перетворюється у реальний урожай. Роль сорту як фактора ефективного використання природних ресурсів в рівній мірі велика як при екстенсивному, так і при інтенсивному землеробстві. В першому випадку головною особливістю сорту є стійкість проти несприятливих умов вирощування; в другому – здатність перетворювати потенційну родючість ґрунту в ефективну і тим самим забезпечувати стабільно високий збір (урожай) якісної продукції.
Збільшення урожайного потенціалу ріпаку здійснюється створенням сортів із морфологічно однорідним стеблостоєм; підвищенням крупності насіння, стійкості його до осипання, полягання рослин і посухи; високою резистентністю до захворювань, особливо проти білої іржі (Albugo candida), фомозу (Phoma lingam Desm.), альтенаріозу (Alternaria brassicicola Wits.; Alternaria brassicae Sacc.), пероноспорозу (Peronospora brassicae Gaeum.), капустяної кили (Plasmodiophora brassicae Wor.).
Удобрення
Важливим засобом збільшення урожайності насіння ріпаку, незалежно від ґрунтово-кліматичних умов його вирощування, є раціональне удобрення культури, для чого необхідно з’ясувати фізіологічне значення найбільш важливих елементів живлення, динаміку їх споживання рослиною, джерела надходження, коефіцієнти використання, ефективність дії та взаємодії за різних технологій вирощування.
Азот у рослинах є складовою білків, хлорофілу, ферментів тощо. Як складова хлорофілу приймає безпосередню участь у фотосинтезі, а як складова ферментів – у каталітичних процесах. За його нестачі уповільнюється ріст рослин, інтенсивність галуження тощо; різко спадає насиченість листя хлорофілом, втрачається характерне зелене забарвлення; молоді листки набувають стану недорозвиненості. Найбільш активно надходить азот у рослину від початку стеблування до бутонізації. З настанням молочної стиглості концентрація його досягає максимуму і починається спад. Функціональна роль азоту змінюється за фазами розвитку рослин. У фазі початку стеблування він сприяє пагоно- та стручкоутворенню; при цвітінні гальмує опадання бутонів і квіток, а також редукцію насіння після запліднення.
Фосфор входить до нуклеїнових кислот, нуклеопротеїдів, ліпідів, ферментів, вітамінів тощо; відіграє значну роль в енергетичному забезпеченні життєвих процесів на рівні біохімічних реакцій за рахунок макроенергетичних зв’язків АТФ. Позитивна фізіологічна роль фосфору пов’язана з посиленням формування первинної кореневої системи, прискоренням розвитку рослин, підвищенням їх екологічної пластичності та імунності. Поглинання іонів фосфору рослинами ріпаку починається з появи сходів і продовжується майже весь період вегетації, найбільш активно – між стеблуванням і цвітінням – 2-3 кг/га за добу. Інтенсивність надходження його в рослину залежить від температури, умов зволоження тощо. Нестача опадів під час росту стебла і формування плодів призводить до уповільнення або навіть призупинки надходження, що провокує зменшення вмісту Р2О5 в рослині, і, навпаки, при наявності опадів накопичення фосфору зростає. За умов гострої нестачі фосфору листки рослин дрібнішають, верхівки та краї стають брунатними і невдовзі відмирають. Фосфорне й азотне живлення взаємопов’язане: дефіцит першого призводить до дефіциту другого та навпаки.
Також читайте: Система удобрення ріпаку
Біохімічне значення калію пов’язується із білковим і вуглеводним обмінами. Достатнє калійне живлення сприяє нагромадженню цукрів, підвищує загальну резистентність рослин, стійкість їх проти вилягання. За умов нестачі елементу розвиток інтеркалярної меристеми гальмується, і міжвузля залишаються недорозвиненими, а рослина втрачає ріст. При дефіциті калію листя набуває обпаленого і рваного вигляду. Максимальна концентрація калію припадає на період бутонізація-цвітіння, у подальшому різко спадає. Калій позитивно впливає на інтенсивність фотосинтезу, окисних процесів й утворення органічних кислот у рослині, він бере участь у вуглеводному та азотному обмінах. При нестачі калію та посиленні транспірації рослини швидко в’януть, пригнічується розвиток репродуктивних органів.
Оптимальне забезпечення рослин ріпаку калієм гарантує високу холодостійкість, дружнє цвітіння й утворення стручків, а також покращує забезпеченість водою і посилює стійкість рослин до вилягання.
Дози внесення добрив повинні визначатися із розрахунку повного забезпечення ріпаку елементами живлення, наявності їх у ґрунті, коефіцієнта використання внесених добрив, величини запланованого урожаю та умов, в яких вирощується культура. Винос поживних речовин із ґрунту 1 ц основної продукції становить 5-6 кг азоту, 2,1-3,7 кг фосфору, 4-4,5 кг калію. Основними агротехнічними показниками, які використовують при визначенні науково обґрунтованих норм добрив для отримання запланованого рівня урожайності, є витрати основних елементів живлення на формування одиниці врожаю, забезпеченість ґрунту елементами живлення, коефіцієнти використання рослинами поживних речовин із ґрунту, органічних та мінеральних добрив. За узагальненими даними ріпак озимий потребує азоту 5,59 ± 0,24 кг, фосфору – 2,63 ± 0,14 кг, калію – 5,43 ± 0,46 кг; ярий, відповідно, – 5,63 ± 0,09; 2,77 ± 0,13; 4,08 ± 0,51 кг. Статистичне порівняння зазначених витрат елементів живлення озимими і ярими формами не залишає жодних сумнівів щодо їх практичної ідентичності.
Орієнтовна норма добрив під озимий ріпак
Норми внесення добрив визначають з урахуванням потреби рослин у поживних речовинах, наявності їх у ґрунті, коефіцієнта використання і виносу з запланованим урожаєм, вживаючи балансовий метод розрахунку за формулою:
де: В – винос елементів мінерального живлення, кг/га; П – запас у ґрунті доступних речовин, кг/га, Кп – коефіцієнт використання поживних речовин, % С – місткість діючих сполук, %.
Сівба
У технології вирощування ріпаку озимого та ярого, як і іншої сільськогосподарської культури, сівба є важливим технологічним процесом, головними чинниками якого є строки, способи сівби, норми висіву насіння і глибина його загортання у ґрунт. Сівбою визначаються: площа живлення рослин, дружність сходів, тривалість вегетаційного періоду рослин тощо. Отже, ріст, розвиток і продуктивність рослин багато в чому залежить від технології сівби в цілому і способу її проведення зокрема.
Підготовка насіння до сівби
Для насіння ріпаку не потрібний період післязбирального дозрівання. Його можна використовувати для посіву відразу ж після просушування і очищення. Кращі результати по насіннєвій продуктивності одержують при сівбі торішнім насінням. За 10-15 днів до висіву насіння протруюють, керуючись при цьому «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» Вітавакс 200, з. п. (карбоксил, 375 г/кг + тирам, 375 г/кг) – 2-3 л/т проти пліснявіння, альтернаріозу, несправжньої борошнистої роси, кореневої гнилі; Космос 250, т. к. с. (фіпроніл, 250 г/л) – 8 л/т проти комплексу шкідників сходів; Круізер 350 FS, т. к. с. (тіаметоксам, 350 г/л) – 4 л/т проти хрестоцвітих блішок; Максим XL 035 FS, т. к. с. (флудиоксоніл, 25г/л + металаксил М, 10 г/л) – 5 л/т проти пліснявіння, альтернаріозу, пероноспорозу, чорної ніжки, кореневої гнилі; Офганолт, 50% з. п. – 40,0 л/т проти хрестоцвітих блішок тощо; Ровраль ФЛО, к. с. (іпродіон, 255 г/л) – 8 л/т проти пліснявіння, чорної ніжки, альтернаріозу, білої і сірої гнилі, фомозу; Роял Фло, в. с. к. (тирам, 48 %) – 3-5 л/т проти хрестоцвітих блішок та інші; Сарфун Т 65 ДS, з. п. (карбендазим, 200 г/кг + тирам, 450 г/кг) – 2-3 л/т проти чорної ніжки, альтернаріозу, фомозу; Стиракс, в. с. к. (карбоксин, 170 г/л + тирам 170 г/л) – 2-2,5 л/т проти чорної ніжки, кореневих гнилей; Фурадан 35 СТ, т. п. с. (карбофуран, 350 г/л), ф. «ФМСі», США – 15,0 л/т проти хрестоцвітих блішок; Хінуфур, в. с. (карбофуран, 400 г/л) – 18,0 л/т проти хрестоцвітих блішок; Чінук, 20 % т. к. с. (імідаклоприд, 100 г/л + бетацифлутрин, 100 г/л) – 20 л/т проти хрестоцвітих блішок, квіткоїда, капустяної попелиці.
Строки сівби для озимого ріпаку мають вирішальне значення при перезимівлі і зберіганні рослин. Кращим строком посіву вважається ІІ-ІІІ декада серпня. Більш пізні строки сівби, і особливо – вересневі, в більшості випадків не перезимовують. Ярий ріпак висівають відразу ж по мірі підготовки ґрунту. Сіють навесні одночасно з ранніми зерновими. Треба пам’ятати, що хрестоцвітні культури – перехресно-запилюючі, тому при вирощуванні насіння для безерукових сортів озимого і ярого ріпаку необхідна просторова ізоляція – 0,5 км.
Також читайте: Шкідники на посівах ріпаку
Якість насіння
Маса 1000 насінин озимого ріпаку від 3 до 7 г і ярого від 2 до 4 г. Насіння озимого ріпаку за посівними якостями повинно мати чистоту 96-98%, схожість - до 96%, вологість - не вище 12%. Ярого – чистоту не менше 96%, схожість – 85%, вологість – 12 %.
Спосіб сівби
Ріпак, як правило, сіють суцільним рядовим способом із міжряддями 15 см. Озимий і ярий ріпак на засмічених ділянках можна сіяти широкорядно з міжряддями 45 см. За інтенсивною технологією вирощування ріпак сіють спеціалізовано пневматичною сівалкою типу СПР-6. Ця сівалка призначена для посіву ріпаку і зернових культур (крім вівса). Ширина захвату сівалки становить 6 м, ширина міжряддя - 12 см, межі регулювання норми висіву насіння - 2,62-3,35 кг/га, глибина загортання насіння - 24-57 мм, пошкодження насіння - 0,1-1%, місткість насіннєвого бункеру 4,8 м3 (на 10 годин роботи без дозаправки насінням), продуктивність 3,8 га/ч. Сівалка агрегатується із тракторами класу 3. Треба мати на увазі, що головною умовою при вирощуванні ріпаку є одержання своєчасних і дружніх сходів, а це можливо при загортанні насіння у вологий ґрунт на глибину 1,5-2 см. При пересиханні верхнього шару ґрунту глибину загортання насіння ріпаку збільшують до 3-5 см залежно від його механічного складу, а норму висіву - на 5-10 %.
Норма висіву для озимого ріпаку з міжряддями 12-15 см повинна становити 1,5-2 млн схожих насінин. Із міжряддями 45 см норму висіву зменшують до 1-1,2 млн схожих насінин на 1 га. Оптимальна густота стояння рослин повинна становити восени 80-120 і весною 60-80 шт. на 1 м2. Для ярого ріпаку норма висіву сягає 2,5-3 млн схожих насінин на 1 га.
Збирання урожаю
Відповідальними агротехнічними прийомами в технології вирощування ріпаку на насіння є своєчасне та якісне збирання урожаю. При правильному виборі способу збирання та проведення його в стислі строки значно знижуються втрати насіння та поліпшується якість урожаю.
Складність збирання ріпаку пов’язана з його біологічними особливостями – схильністю стручків до розтріскування.
У зв’язку з тривалим періодом цвітіння ріпаку (25-30 днів) спостерігається нерівномірне дозрівання його стручків. Період між дозріванням нижніх стручків на центральній гілці і верхніх стручків на бокових гілках коливається у межах 15-25 днів. Тому визначення оптимального строку і способу збирання насіння ріпаку завжди пов’язане з відповідними труднощами. Зі збиранням не можна ні поспішати, ні запізнюватися.
Насіння ріпаку, яке збирають при вологості 24-32%, відрізняється високим кислотним числом (4,2-6,1) і значним вмістом хлорофілу. В олії, одержаній із недозрілого насіння, міститься багато хлорофілу. Тому вона нестійка при зберіганні і потребує спеціальної технологічної обробки, включаючи підбілювання.
З метою прискорення збирання ріпаку прямим комбайнуванням рекомендується застосовувати десиканти згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»: Нью-Філм 17, (ди-1-п-ментен, 96 %, інертні інгредієнти, 41 %), адьювант ПАР (плівкоутворювач, продукт смоли каліфорнійської лісової сосни) – 0,7 л/га на (200-400 л води), авіаційне (50-60 л), можливе поєднання із Раунданом (3-3,5 л/га), або Реглоном Супер (2,5-3 л/га); 0,3 л/га – разом із пестицидами, для зменшення стікання пестицидів; 0,6 л/га – для продовження дії пестицидів.
Утримати стручки ріпаку від розтріскування можна за 14-21 день до збору врожаю (до того як стручок стане ламким): Диквант (2-3 л/га), десикація за 10-14 днів до збору врожаю, Суховій Предст. (1,5-2,5 л/га), десикація при побурінні 70% стручків, Вулкан Плюс (гліфосат у формі ізопропіламінової солі, 480 /л) – 3 л/га, Сільвет (адьювант, трисилоксан, суперзмочувач) – 0,1 л/га у 150-300 л води; десикація забезпечує швидке проникання системних препаратів, робить вприскування стійким до змивання опадами, Еластік (карбоксилатний стиропбутадієновий кополімер,450 г/л) – 0,8-1 л/га за 3-4 тижні до збирання урожаю (світло-зелений стручок).
Післязбиральна доробка насіння включає первинну очистку. Товарне насіння після первинної очистки доводять до вологості 8-10% і реалізують або складають для зберігання у складському приміщенні насипом чи в мішках. Посівний матеріал відразу після первинного очищення необхідно довести до вологості не більше 12%, зберігши його схожість. Для сортування насіннєвого матеріалу та доведення до посівних кондицій використовують насіннєві машини типу «Петкус гігант» та інші. На зберігання складати при вологості не більше 8%.
При вивченні впливу строків збирання на урожай і якість насіння ріпаку встановлено, що втрати врожаю відбуваються як при запізненні, так і при передчасному його збиранні. Насіння ріпаку, скошеного в фазі зеленого стручка, значно знижує вміст жиру і не впливає на вміст протеїну.
Пряме комбайнування ріпаку доцільне й економічно вигідне. Починають обмолот, коли насіння твердне і стає темним, шарудить у стручках. Недозріле насіння становить не більше 3%, вологість не перевищує 15%.
Аналізуючи дані вітчизняних і зарубіжних дослідників, які вивчали ефективність строків і способів збирання ріпаку, необхідно відмітити, що для забезпечення високої якості насіння вони особливу увагу приділяють визначенню фази скошування ріпаку. Дуже важливо, щоб насіння було в одній фазі стиглості. Перезрілі посіви легко обсипаються до початку і під час збирання. З іншого боку, при ранньому збиранні знижуються посівні і технологічні якості насіння.
