Сидерати - знову актуальні
В епоху інтенсивного використання мінеральних добрив, починаючи з середини минулого сторіччя і до наших днів, зелені добрива відійшли на задній план, і їх майже ніде не застосовують. Аналіз основних досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання проблеми, свідчать, що тепер, з відродженням органічного землеробства, сидерати знову набувають актуального значення.
Продуктивність сільськогосподарських культур, а відтак, і сільськогосподарського виробництва загалом значною мірою залежить як від природного стану, так і сучасного стану ґрунтового покриву. Охорона й відтворення родючості ґрунтів, захист їх від деградації - фундаментальна пріоритетна проблема землеробства, розв’язання якої є неодмінною умовою сталого й високопродуктивного розвитку не тільки сільськогосподарського виробництва, але й існування людини та охорона навколишнього природного середовища.
Як зазначають фахівці Державного технологічного центру охорони родючості грунтів «Центрдержродючість», а також багаторічні дослідження кафедри загального землеробства Львівського НАУ, що недотримання (часто й нехтування) основних законів землеробства в останні роки, роздрібнення полів на паї, надмірна розораність угідь, недотримання науково обґрунтованих сівозмін, розширення площі посіву енергетичних і зернових культур, зменшення площі посіву бобових культур у сівозмінах призвели до того, що кожні п’ять років ґрунти України втрачають 0,04 % гумусу, по 4–6 мг на кг ґрунту рухомих сполук фосфору та калію. Разом з тим, у 17 областях України зростає кислотність ґрунтів.
Також читайте: Зберегти найцінніше
- Не втратити родючість грунтів
- Принципи побудови сівозмін
- Держрегулювання сівозмін
Збільшення урожайності сільськогосподарських культур в агроценозах можна досягти тільки внаслідок інтенсифікації виробництва, що спирається на раціональну наукову базу. Основною причиною, яка стримує її зростання, є вагоме зменшення рівня родючості грунтів. Без багажу знань (людський чинник!) провадити ефективно й екологічно сучасне землеробства нереально (табл. 1).
Таблиця 1. Відомості про рослини для вирощування на сидерат та їх особливості
* Лише на незасіяних площах;
** Тільки з появою сходів основної культури
В наявній економічній ситуації у найближчі роки підтримувати родючість ґрунту на оптимальному рівні традиційним шляхом, тобто внесенням гною нереально. Тому для розроблення ефективних та екологічно збалансованих агротехнологій необхідно застосовувати як органічні добрива місцеві ресурси органічних речовин (вторинну продукцію рослинництва, торфокомпости, сапропелі, курячий послід), зокрема сидерати (табл. 2).
Таблиця 2. Агрохімічна характеристика рослин, вирощених на сидерат, порівняно з перегноєм, здійснена розрахунково-еквівалентним способом
За сучасних глобальних змін клімату, які людство особливо відчуває в останні роки, у тому числі й в Україні, завдання охорони родючості ґрунту, а разом з ним і збільшення продуктивності та стійкості агрофітоценозів з урахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей зони, необхідно розв’язувати комплексно, в рамках адаптивно-ландшафтних енерго- і ресурсоощадних систем землеробства, які, поряд з відтворенням родючості і захистом грунтів від ерозії, забезпечують збереження агроландшафтів та екологічну чистоту середовища проживання людини. У сучасному землеробстві країни важливе практичне значення має розроблення і впровадження у виробництво сидеральної системи землеробства. Будучи дешевими, достатньо ефективними і повсюдно доступними, зелені добрива є невичерпним, постійно відновним джерелом органічних речовин у ґрунті.
Оскільки така система реалізується у конкретному господарстві, сівозміні і полі, то вихідним і кінцевим продуктом системи землеробства є раціональне використання кожного гектара ріллі, кожного міліметра опадів і кілограма добрив, кожної калорії сонячного світла, яка потрапила на поверхню поля.
Значення сидератів для сучасного землеробства та їх особливості
Сидерати - важлива складова сучасного аграрного виробництва. Адже вони мають цілу низку цінних властивостей та особливості використання, які, на жаль, часто у виробничих умовах недооцінюють. Попри це сидерати не позбавлені й негативного впливу на агроценоз. Вибираючи ту чи іншу культуру на сидерат, необхідно враховувати ґрунтово-кліматичні, організаційно-економічні та екологічні умови господарства:
1. Важливо пам’ятати кожному землевласникові, що процеси розкладання рослинних решток, їх гуміфікація відбувається тільки за наявності вологи у грунтi. Тому сидерація найбільш ефективна тільки в західному регіоні України, де практично щороку вистачає запасів вологи для вирощування культур на зелені добрива. В умовах півдня країни - за умов зрошення, а в Центральних районах сидерати вимагають зрошення під час посух.
2. Висівають насіння культур на сидерат відразу за обробітком ґрунту або одночасно з ним. Основний спосіб сівби - звичайний рядковий; норму сівби для післяукісного або післяжнивного вирощування збільшують на 20–25 % порівняно з оптимальними умовами (за сівби навесні) і загортають його на 1–2 см глибше. Для підтягування вологи до верхнього посівного шару, отримання дружніх і рівномірних сходів поле до- і після сівби коткують, у разі утворення кірки виконують до- і післясходове боронування легкими посівними боронами, а на широкорядних посівах - і міжрядний обробіток.
3. Рослини на сидерат висівають на тимчасово відкритих, не зайнятих іншими культурами ділянках поля або як ущільнені посіви. Сидерати, які мають добре розвинену кореневу систему, проникають вглиб ґрунту, сприяючи поліпшенню її структури і водопроникності. Коренева система сидератів розпушує і збагачує повітрям важкі глинясті ґрунти та підтримує від розкладання легкі, піщані, сприяє забезпеченню рослин поживними речовинами з глибших шарів ґрунту до верхніх, ближче до коренів їстівних або декоративних культур.
4. Рослини, що вирощують на сидерат, розвивають густу листкову поверхню, яка змикається і пригнічує (затінює, виснажує) ріст бур'янів. Деякі з них (наприклад, жито) мають здатність затримувати проростання інших насінин і, таким чином, призупиняють процес появи нових бур'янів на кілька тижнів, підсилюють вплив інших добрив і пришвидшують мікробіологічні процеси у грунтi.
5. Сидерати, пригнічуючи бур'яни, відновлюють структуру і поліпшують його родючість, захищають грунт від вітрової та водної ерозії, мають різнобічний позитивний вплив на водні властивості ґрунту (збільшення інфільтрації води в грунт, зменшення випаровування води) і врожай сільськогосподарських культур, а також сприяють біологізації землеробства, мінімізації обробітку ґрунту. Сидерація є важливою складовою енерго- і ресурсоощадних технологій вирощування сільськогосподарських культур.
6. Зелені добрива збагачують грунт на азот і органічні речовини. Часто на гектарі ріллі приорюють 35–45 т органічної маси, що містить 150–200 кг азоту. Приорювання зелених добрив сприяє нагромадженню у грунтi не тільки азоту, а й інших поживних речовин. Важливо те, що при цьому повністю виключено втрати азоту, і вони розкладаються значно швидше, ніж інші органічні добрива, багаті клітковиною. Газоподібні втрати азоту з внесених мінеральних добрив на полі пару удвічі більші, ніж під рослинним укриттям. У процесі розкладання приораних зелених добрив ґрунтове й приґрунтове повітря збагачуються вугільною кислотою, що сприяє переходу ґрунтових фосфатів й інших елементів мінерального живлення у доступні для рослин форми. Швидкість розкладання рослинної маси залежить від глибини загортання, віку сидерату, гранулометричного складу ґрунту. Чим більша глибина залягання й старші рослини, важчий гранулометричний склад ґрунту, тим повільніше розкладається в ньому маса сидерату, і - навпаки.
7. Такі культури, як гречка, люпин і гірчиця мають здатність використовувати з ґрунту важкодоступні для інших рослин малорозчинні форми добрив і перетворювати в доступні форми, підтягуючи їх з глибоких шарів в орний шар ґрунту.
8. Сидерати зменшують кислотність ґрунту, рухомість алюмінію, підвищують буферність, ємність поглинання. Приорювання зеленої маси рослин поліпшує структуру ґрунту, зменшує об'ємну масу орного шару і щільність складання ґрунту. Це надзвичайно важливо, оскільки у цьому випадку нівелюються негативні наслідки ущільнення орного шару ґрунту важкою сільськогосподарською технікою. Оранка сприяє значному збільшенню водопроникності і вологоємності ґрунту, унаслідок чого зменшується поверхневий стік опадів і стрімко зростає уміст вологи в грунтi. При цьому значно поліпшується життєдіяльність мікроорганізмів в грунтi та умови росту й розвитку сидератів. Ґрунт під сидератами не так перегрівається, не пересихає, у ньому весь час активно діють мікроорганізми, дощові черв'яки, які також працюють на поліпшення родючості, на збагачення орного шару органічними речовинами. Тому земля повинна бути вкрита рослинністю, що й максимально наближатиме поле агроценозу до природного фітоценозу.
9. Дощова вода у верхніх шарах ґрунту розчиняє поживні речовини і виносить їх у нижні горизонти, звідки рослини їх не використовують, забруднюються ґрунтові води, а коріння сидератів перехоплює ці розчини і використовує для формування зеленої маси, фактично поживні речовини залишається в орному шарі.
10. Ґрунт на ділянці, де з осені були приорані сидерати, пухкий, на ньому не застоюється вода, він раніше достигає, що уможливлює виконувати польові роботи.
11. Сидерати мають важливе фітосанітарне значення. Вони нейтралізують ґрунтовтому, несумісність рослин, стрімко зменшують шкодочинність від шкідників і хвороб. Картопля, висаджена після люпинового сидерату, значно менше пошкоджується колорадським жуком. Водночас сидерати є як додаткова культура в системі сіво-зміни, вони зменшують розрив у часі в схемі чергування культур. Навіть за повторного розміщення однієї і тієї ж культури (а таке трапляється досить часто!) на одному полі, посіяні і приорані в грунт сидерати значно зменшують шкодочинний вплив беззмінної культури, продукція вищого ґатунку (особливо льон, хміль, картопля, овочі).
12. Зелені добрива виконують також важливу фітосанітарну функцію: зменшують забур’яненість посівів і сприяють очищенню ґрунту від шкідників та його оздоровленню. Зокрема, посіви гірчиці білої зменшують захворювання наступних культурних рослин такими поширеними хворобами, як фітофтороз, ризоктоніоз, парша бульб, фузаріозні гнилі, у т.ч. й у картоплі; зменшують чисельність дротяників у грунтi.
13. Запровадження проміжних посівів сприяє усуненню несумісності культур у сівозмінах, насичених культурами однієї біологічної групи (зернові по зернових, ріпак по ріпаку, повторне вирощування соняшнику та ін.).
14. Більшість сидератів - добрі медоноси. Особливо корисно, коли капустяні культури (тифон, озимий ріпак) зацвітають рано навесні, в цей період (кінець квітня - початок травня) майже немає квітучої рослинності. У дослідах Львівського НАУ (Шувар І. А., 2004) гірчиця біла, яку вирощували на сидерат, витримала короткочасні приморозки (до –8 ?С) і не втратила своїх життєвих функцій. Підвищення температури у денні години сприяло масовому льоту бджіл на квітучі і запашні рослини, які повернулись до попереднього стану.
15. Позитивна дія сидерату триває впродовж 3–4 років. Сидерати сприяють окультуренню освоюваних земель, відновленню родючості ґрунту. Вони допомагають відновити родючість ущільнених грунтів, порушених будівельними та іншими роботами.
16. За науково обґрунтованого поєднання основних та проміжних культур у сіво-зміні сумарний урожай з поля у будь-якому випадку більший в 1,5 разу, ніж за вирощування на полі одного врожаю. При цьому зменшуються використання пестицидів і мінімізуються витрати на їх придбання, а собівартість продукції - на 15–25 % порівняно із сівозмінами без насичення культурами проміжного вирощування. Інтенсивне використання ріллі сприяє також раціональнішому використанню техніки протягом сільськогосподарського року, унаслідок чого значно зростає продуктивність праці.
17. Культури проміжного вирощування є не тільки додатковим джерелом кормів, а й виконують у сівозмінах важливу екологічну функцію. Це відбувається перш за все тому, що, займаючи поля сівозміни в період часу, вільний від вирощування основних культур, вони своїм зеленим покривом захищають грунт від ерозії. Відрізняючись від основних культур сівозміни за біологією і технологією вирощування, проміжні культури підсилюють ефект плодозміни, покращуючи фітосанітарний стан поля, особливо, якщо їх використовують на зелені добрива (табл. 3).
Таблиця 3. Біологічна сумісність основних культур і культур проміжного
вирощування у сівозмінах (С. В. Бегей, І. А. Шувар, 2007)
Вплив може бути і негативним
У разі помилок щодо вибору культур чи їх використання зелені добрива можуть проявляти і негативний вплив. Збільшення рівня засмічення ґрунту насінням бур’янів може бути наслідком пізнього скошування висіяних рослин. Також якщо запізнитися зі скошуванням сидератів, що мають потужну кореневу систему, вони розростуться так, що обробляти грунт стане складно (кукурудза, соняшник). Збільшення рівня захворювання рослин - наслідок недотримання правил чергування сільськогосподарських культур.
Різні види зелених добрив неоднакові за своїми вимогами до умов зростання. Одні стійкі до перезволоження, інші - до посухи. Одні вимагають високої родючості ґрунту, інші - добре ростуть і на бідних ґрунтах.
У виборі культури на зелені добрива необхідно також знати, як швидко вона росте і яка продуктивність нагромадження зеленої маси, якими поживними елементами вона збагачує грунт. Треба враховувати, до якої ботанічної родини належить кожна культура, щоб налагодити правильне чергування культур. Рослини, що належать до однієї родини, уражаються одними і тими ж шкідниками та хворобами. Тому не можна розміщувати поспіль культуру на зелене добриво й основну культуру, які належать до однієї і тієї ж родини. Наприклад, не можна сіяти на зелене добриво гірчицю, ріпак, редьку олійну, що належать до родини капустяних, перед вирощуванням усіх видів капусти, редиски, редьки.
Культури з родини капустяних на сидерат не використовують як попередник капусти! Люпин краще не сіяти після бобових культур і перед ними! У сівозміні не доцільно висівати горох після гороху.
