В Україні мак олійний раніше займав більш 10 тис. га. Він є досить прибутковою культурою. Відомо, що займаючи в 1965–1967 рр. у середньому 12 % площі орних земель, він давав 22 % грошових надходжень від реалізації всієї продукції радгоспів і 33 % - від рослинництва.
Насіння олійного маку містить у собі 45–56 % олії і до 25 % білка. Олію, яку одержують за холодного пресування, використовують у кондитерській справі, консервній і парфумерній промисловостях, при виготовленні фарб. Із достиглих коробочок добувають алкалоїди, морфін (0,3–0,5), папаверин (0,05 %), кодеїн, що використовуються у медицині.
Шкідливі регулятори урожайності
Щоб збільшити урожайність цієї цінної культури, треба вміти захищати її від шкідливих організмів. Проте останні в умовах України вивчені недостатньо.
Зокрема, гострого значення набуває проблема боротьби з бур’янами у посівах маку, адже для захисту посівів маку не синтезують спеціалізованих діючих речовин гербіцидів. У західних країнах за хімічного захисту посівів маку від бур’янів використовують як досходові, так і післясходові гербіциди.
Одним із резервів підвищення виробництва маку є захист його посівів від шкідливих комах. На посівах маку олійного в Україні зустрічається 62 види комах, з яких значної шкоди завдає 18 видів. Пошкоджують вони кореневу систему, стебла, листя і генеративні органи.
Шкодочинність комах змінюється, залежно від росту і розвитку рослин маку. Найбільш небезпечний з них - кореневий маковий прихованохоботник. Наявність на погонному метрі рядка понад трьох жуків прихованохоботника - це вже загроза знищенню посіву. Особливо шкідливі личинки, які пошкоджують коріння. Кількість пошкоджених ними рослин досягає 90–100 %, що призводить до зрідження травостою. В результаті цього до 60 % зменшується урожай із пошкоджених рослин, знижуються олійність насіння та вміст біологічно активних речовин. При ураженні останніх гельмінтоспоріозом урожай насіння та сировини скорочується на 50–70 %, а вміст біологічно активних речовин - на 30–40 %.
Щодо захворювань, то на рослинах маку їх може зустрічатись більше двадцяти. Із них шість непаразитарних (знебарвлення коробочок маку дощем, новоутворення у коробочках, проростання всередині коробочок, запал маку, серцевинна гниль маку, градобій), вірусні (вірусна жовтуха та мозаїка), бактеріальні (бактеріальна плямистість листя маку і бактеріоз стебел) і п’ять грибкових хвороб: біла гниль, сіра гниль, чорнота, пероноспороз, гельмінтоспоріоз. Вірусні захворювання зустрічаються рідко й істотного значення не мають.
Передусім ця цінна культура повсюди дуже страждає від гельмінтоспоріозу та пероноспорозу. За спостереженнями вітчизняних науковців гельмінтоспоріоз (Не1mintosporium рараveris Sаwada.) із кожним роком усе більше поширюється у Полтавській, Харківській, Хмельницькій, Дніпропетровській та інших областях України і завдає великих збитків. У сприятливі для його розвитку роки втрати врожаю можуть досягати 50 %.
Бур’яни
Дослідження з вивчення насиченості посівів маку олійного бур’янами, шкідливими організмами та збудниками хвороб проводились науковцями ІЗР НААН у Лісостеповій зоні України (Черкаська та Київська області).
В посівах маку олійного видовий склад бур’янів було представлено однорічними однодольними злаковими, дводольними, багаторічними кореневищними та коренестрижневими видами.
Виявлено більше 15 видів бур’янів, серед яких домінуючими були: однорічні однодольні - мишій сизий (зелений) (Setaria glauca L., Setaria viridis L.); однорічні дводольні - гірчак березковидний (Polygonum convolvulus L.), лобода біла (Chenopodium album L.), паслін чорний (Solanum nigrum L.), триреберник непахучий (Matricaria perforata L.), квасениця прямостояча (Oxalis strocta L.), осот рожевий (Cirsium arvense L.), осот жовтий городній (Sonchus oleraceus L.), жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L.), фіалка польова (Viola arvensis Murr.); багаторічні кореневищні - пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevsko); коренестрижневі - куколиця біла (Melandrium album (Mill.) Garcke).
Загальна забур’яненість посівів у другій декаді травня досягала 391,5 шт/м2. В подальшому щільність бур’янів у посівах маку поступово знижувалась: у кінці другої декади червня вона становила 220 шт./м2, а перед збиранням урожаю - 180,2 шт./м2. Такий високий рівень забур’янення посівів суттєво вплинув на урожайність культури.
Для контролю шкідливої рослинності застосовувались як досходові, так і післясходові гербіциди. В результаті чисельність бур’янів знизилась на 66–89 %, кількість утворених коробочок підвищилась удвічі порівняно з незахищеними посівами. Застосування гербіцидів сприяло підвищенню урожайності маку на 2,2–3,5 ц/га.
Шкідники
У фазі сходи-розетка найбільшої шкоди завдають дротяники, личинки малого та піщаного мідляків. Надземну частину пошкоджували сірий буряковий та інші довгоносики, личинки червневого хруща. Випади від ґрунтових шкідників досягали 9–25 %, у тому числі від дротяників 5–7 %. У період стеблування зросла шкідливість хрущів. Випади від них сягали близько 15 % (2 рослини від однієї личинки). Загибель від дротяників у цей час зменшилась, але вони знаходились всередині стебел, викликаючи пригнічення маку і, можливо, сприяли грибним і вірусним інфекціям.
Під час бутонізації-цвітіння шкодочинність дротяників знизилася. Відзначено сильні ушкодження підземної частини маковим кореневим прихованохоботником. Рослини в’янули, погано росли, листки їх скручувались. У фазі цвітіння-утворення коробочок відзначені одиничні пошкодження дротяниками і личинками хрущів. Сисні шкідники (попелиці, трипси) у рік спостережень мали вкрай обмежене значення. Відмічено високу чисельність макової галиці 27 екз./м2, що призвело до зменшення урожайності та погіршення якості культури.
Таким чином, кожний період розвитку рослин маку має своєрідний комплекс комах, що його пошкоджує. Найбільш уразливим періодом вирощування маку є фаза сходів-утворення розетки. У цей період від шкідників гине в середньому 16 % рослин. У наступні фази розвитку можливе сильне випадання посівів завдяки личинок хрущів. Велика шкода в цей час, особливо в сприятливі в кліматичному плані роки, від сисних і спеціалізованих комах - шкідників листків (попелиця), коробочок (коробочний прихованохоботник, трипси), коренів (маковий кореневий прихованохоботник і деякі інші). Як свідчать отримані результати, за такої фітосанітарної ситуації втрати врожаю маку олійного від шкідників можуть досягати 26 %.
Застосування фосфорорганічних інсектицидів у фази сходів та бутонізації знижувало чисельність основних фітофагів у межах 96–98 %. Спостерігалося у 3–6 разів зниження кількості пошкоджених прихованохоботником коробочок маку. В результаті врожай насіння маку олійного збільшувався в 1,5–1,8 разів у порівнянні з контрольними (необробленими) ділянками.
Хвороби
В роки досліджень із хвороб найбільш поширеними були гельмінтоспоріоз та пероноспороз. Перші симптоми гельмінтоспоріозу маку з'явилися в червні, а максимальне ураження відмічено в липні, у фазі бутонізації. У посушливі ріки прояв захворювання був слабким. За умов, коли в червні-липні спостерігалась велика кількість опадів і вища відносна вологість повітря, розвиток хвороби мав епіфітотійний характер. Обстеження полів засвідчило, що ознаки гельмінтоспоріозу чітко проявилися вже у фазі стеблування. В подальшому симптоми хвороби спостерігали на верхніх ярусах листків з утворенням жовтувато-бурих дрібних плям.
У фазі бутонізації рослини почали відставати в рості, бутони залишились недорозвинутими. На стеблах з’явилися чорні штрихи і продовгуваті облямівки, а біля кореневої шийки - тріщини. Коренева система хворих рослин стала склоподібно-прозорою, а потім - бурою. При проведенні поперечних зрізів таких коренів і стебел спостерігались потемнілі провідні пучки. Після цвітіння хворі рослини утворили спотворенні дрібні коробочки. Часто (40 % від загальної кількості посіву) вони лопались, і насіння не утворювалось. Навіть при незначному ураженні рослин урожай коробочок і насіння знижувався більш ніж удвічі. За умов розвитку хвороби 52–74 % розмір коробочки був учетверо менший здорових.
При дворазовій обробці фунгіцидами (в фази стеблування та бутонізації) досягався захист культури від гельмінтоспоріозу, переоноспрозу, сірої гнилі в межах 76–93 %. Як результат, було отримано врожай на 1,9–3,4 ц/га більший, ніж на контролі.
Рекомендації
Для запобігання зараження маку хворобами і шкідниками необхідно дотримуватись ряду загальних профілактичних заходів. Чітко дотримуватися сівозміни, при якій мак висівається на старому місці не раніше ніж через 4 роки. Застосовувати агротехнічні прийоми, що забезпечують одночасну появу сходів і добрий розвиток рослин. Систематично знищувати бур’яни на полях маку і навколо них. Збирати і спалювати рослинні залишки після складання. Старанно проводити зяблевий і передпосівний обробіток ґрунту.
На основі проведених досліджень науковцями ІЗР НААН розроблена система захисту посівів маку олійного від шкідливих організмів (рис. 1). В її основу покладено принцип регулювання чисельності шкідників, бур’янів і розвитку хвороб у період формування основних елементів продуктивності рослин. Окремі прийоми агротехніки запозичені з літературних джерел.
Рис. 1. Система захисту посівів маку олійного від шкідників, хвороб та бур’янів
