Жорстка дисципліна і надійні партнери
«Зрозуміло, що вже пошкоджено чиїсь паї, - повертаючись від прикордонників, переживає Дмитро Олексійович. - Але ми все одно справно виплачуваємо за них орендну плату». Одинчук не зважає на зміни влад і революції, тому бореться своїми методами. Найперше: категорично не дає хабарів та не погоджується на відкати. Як йому вдається встояти проти системи? Відповідає: не пов’язаний у корупційних схемах, справно платить податки, не п’є спиртного (бо спортсмен) і один із небагатьох тримає тваринництво. А ще - вступив до Аграрного союзу, заручився підтримкою фермерських громадських організацій.
«З 1992 року ми багато форм господарювання перепробували. Були м’якими, бавилися у нібито демократичні кооперативи», - аналізує Дмитро Олексійович. Каже, аграрний бізнес стає успішним тільки тоді, коли є дисципліна, жорсткість і чітке управління. За дуже мінливих умов і шалених ризиків не визнає половинчастих засобів. Тільки все найкраще - техніка, обладнання, насіння, захист. І лише стабільні партнери, яким довіряєш безоглядно.
Доречно наводить приклад тривалого співробітництва із компанією «Сингента». Ветеринарному лікарю за освітою, Одинчукові, без фахових порад щодо догляду за рослинами, захисту, вибору насіннєвого матеріалу не обійтися. Шукав кадри у профільному вузі, але переконався, що також потрібен досвід високодосвідчених спеціалістів-практиків. Тоді й стали у нагоді консультації компанії зі світовим досвідом.
«Я з 2000 року об’їздив усі можливі навчання та стажування за кордоном, - розповідає керівник «Привілля». - Переймав технології. Зробив висновок: нічого не треба вигадувати. Є світові лідери - треба з ними працювати, шліфувати їх досвід і наздоганяти».
Відтоді господарство перейшло на краще насіння, засоби захисту рослин. В Одинчука це, мабуть, чітка лікарська установка: без якісного препарату неможливо вилікувати ні тварину, ні людину, ані рослину. І ще сміється з колишнього патріотичного гасла про битву за урожай: не треба битви - треба все застосувати спокійно і вчасно.
Замість дорадчої служби - сервісний супровід фахівців
Роки господарювання допомогли сформулювати висновок про те, що бізнес у селі розвивається тоді, коли належна увага приділяється правильним пріоритетам. Європейським чи американським аграріям визначатися набагато легше, зауважує Дмитро Одинчук: «Там пріоритетами займається держава. Спеціальні регіональні інститути - і рослинництва, і кормів тощо - розробляють рекомендації для своїх окремих зон. А головне - виробники їм абсолютно довіряють. Аграрію залишається лише чітко дотримуватися інструкцій. У нас таких розкошів нема. Сам методом спроб і помилок мушу доходити до оптимального рішення. Шукаю серед лідерів, обираю краще».
«Привілля» сьогодні зосередилося на економічно вигідних культурах. Щоб давали максимальний урожай за мінімальних витрат. Мають неоднорідні, дуже різні за якістю ґрунтів поля - тут тобі і солончаки, і жирний чорнозем, дуже різкі відмінності у близькому сусідстві. Плюс погодні умови, коли в рази зменшується кількість опадів (цьогоріч - 180–240 мм і то взимку, спасибі, хоч осінь була дощова). Крім того, є схильність до вимерзання і суховіїв. Отже, мусять бути гнучкими. І тут без професійного супроводу не обійтися. Охоче погоджуються випробовувати нові продукти провідних компаній, закладаючи по 12–15 га демополів.
Найтісніше в плані консультування співпрацюють ось уже протягом 10 років із компанією «Сингента». «Навряд чи хтось виїжджав до нас частіше і так ретельно переймався нашими хворобами, як «Сингента», - визнає Дмитро Одинчук. - Її регіональні представники працюють у нас упродовж усього вегетаційного періоду. Агрономів маю молодих - їм такий практичний досвід співпраці ой як потрібен! У місцевих старійшин, відверто кажучи, не було чому особливо навчитися. Як з’ясувалося, радянські рекорди досягалися швидше приписками, а не напрацьованими технологіями. Особливої традиції не маємо. А, скажімо, «сингентівські» спеціалісти тут таки в полі пояснюють деталі внесення, разом розраховуємо кількість необхідного препарату, пропорції сумішей, обумовлюємо безпеку. За потреби роз’яснять різницю із генериками. У нашому біднуватому регіоні спокуса їх використання дуже велика».
Обираємо найрентабельніші гібриди
П’ять років головним агрономом у «Привіллі» працює Ігор Левенець. Дуже тішиться, що вдалося зберегти місцеве господарство не розтягнутим на окремі шматки. Єдиний масив площею майже 10 тис. га можна оптимально використовувати, практикуючи сучасні технології. При тому, що урожаями тутешня зона ризикованого землеробства, звичайно, особливо не балує. Економічна доцільність чітко спрямовує на вирощування найрентабельнішої для цих умов культури - соняшнику.
Звичайно, перестраховуючись, висівають 7–10 різних гібридів, орієнтуючись на отримання стабільної середньої урожайності. Багато плюсів взяв НК Неома від «Сингенти». Цей гібрид найпопулярніший для технології Clearfield, має вміст олії до 50 %. «Привілля» перевірило його у динаміці. Позаторік брали 100 посівних одиниць на 200 га, минулоріч - 200 посівних, нині сплановано - 270. Урожайність стабільно перевищує 29 ц/га. Торік добре показав себе і стабільний та продуктивний середньопізній гібрид НК Армоні. Його застосування нині подвоять.
Висівають ці гібриди з передпосівною культивацією, використовують аміачну селітру 80 кг/га. Коли дозволяють умови, вносять ґрунтовий гербіцид Трофі. Уточнюють: щодо нього у «Сингенти» вигідна цінова політика і відмінна дія. Має антидот, без післядії на кукурудзу.
Запитуємо, хто ж у господарстві приймає рішення про вибір оптимальних гібридів. Агроном посміхається: «Насіння я обираю, а от пропорції і кількості вже оцінює керівник. Тут вже включаються стратегії».
Соняшник, хоч і не дає тут максимальних урожаїв, як у комфортніших регіонах, проте навіть після шаленої негоди, коли вщент вимерзали і потрапляли у посуху пшениця, кукурудза і гречка, все одно - єдиний рятував господарство. Зараз закладають соняшник з видом на 30 ц/га.
Крім того, «Привілля» вирощує 900 га силосної кукурудзи, 800 га багаторічних трав на корм. І тут не обходиться без продуктів «Сингенти». Зокрема, працювали із добре знаним гербіцидом Мілагро, тепер переходять на, вважають, ще вигідніший комплексний двокомпонентний препарат із широким спектром захисту проти однорічних та багаторічних злакових і дводольних бур’янів - Елюміс. Спробували його ще минулого року, брали 40 л для експерименту. Обробляли 25 га кукурудзи на силос. Показав себе добре. Міркують, що можна було б взяти і на всі поля, адже на цьому препараті якраз показово спрацьовує поєднання ціни та якості.
Елюміс убирає великий спектр бур’янів, маючи у складі дві добре відомі діючі речовини - нікосульфурон (д.р. Мілагро 240 ЕС, к. е.) та мезотріон (д.р. Каллісто 480 SC, к. с.), які відмінно доповнюють одне одного. При тому, що в регіоні кукурудза сіється часто по соняшнику системи Clearfield, Елюміс повністю убирає падалицю на культурі. Крім того, Елюміс має вигідні строки застосування. Якщо у переважної більшості страхових гербіцидів на кукурудзі це 5 листків, то тут можна працювати до 8, а то й 10 листків. Тобто не встигли обробити вчасно - без наслідків для культури спокійно застосувуємо і пізніше. У господарстві кажуть, гербіцид тримає ґрунтовий екран до кінця збирання. Поле залишається чистим.
А якби всі працювали і не крали?
Щоб розвивати за новими технологіями усі напрями господарства, Дмитро Одинчук свого часу брав 12 млн грн кредитів. Ризикував. Зате замінив усю лінійку техніки для рослинництва, поставив нові технологічні лінії на ферми. Загалом упродовж останніх 12 років вклав у тваринництво майже 22 млн грн. Дивується, чому переважна більшість колег ігнорує тваринництво. Йому, наприклад, ще 2009 року вдалося погасити кредит саме завдяки тваринництву. За тодішніх цін на паливо і добрива молоко продавалося по 5,5 грн/л. За одну зиму зняв з обігу 6 млн - ось і по кредиту.
«Маю зараз 650 корів, але за півтора роки планово доведу до 900», - ділиться Одинчук. Він дуже чітко пояснює, чому тваринництво врятує українське село: бо воно дає робочі місця жінкам. Чоловіки можуть бути механізаторами, водіями, будівельниками. З жінками важче. Тільки із рослинництвом агрофірмі було б достатньо 75 працівників. Тваринництво збільшує кількість робочих місць до 300.
«Угробили б тваринництво - вже попрощалися б із трьома селами», - додає аргументів директор «Привілля». Інша річ, що плюси дає тільки молоко, а от зі збутом м’яса суцільні проблеми. Як не позаздриш прикордонній Росії, де вартість живої маси бичків удвічі більша за нашу. А спеціалісти називають цифру імпортного м’яса на ринку у 80 %. Агрофірма намагається боротися: організували власну переробку, відродивши у райцентрі компактний цех з переробки м’яса з повним циклом.
«І тут мафія, - бідкається Одинчук. - Хоча маю найкращі показники за стандартами, найбільший відсоток м’яса у ковбасах, принципово не здешевлюю замінниками - а для входження у торговельну мережу все одно давай 30-відсотковий відкат! Про монополію на луганському ринку взагалі мовчу».
Керівник наводить прості цифри: бюджет району становить 55 млн. В тому числі 17 млн - податки. 6 млн з них сплачує агрофірма «Привілля».
«Нехай би із тих же моїх 6 млн оптимальний відсоток повертався громаді у село, на соціальні потреби, - пропонує Дмитро Одинчук. - От і не треба ніяких дотацій чи принизливих програм із відкатами. Просто щоб всі працювали та не крали. І розумне законодавче русло спритники з адміністрацій не мутили».
Поки що «Привілля» як може допомагає місцевій школі і дитсадку, куди навіть черги вишикувалися. Гуртожитки для молодих спеціалістів повідкривали. Мало того, мають готовий проект, щоб завдяки тваринництву запустити власні біогазові установки і виробляти для себе електроенергію. Законодавча база на це існує, навіть «зеленими тарифами» тішить. А от реальність місцевої бюрократії просто ріже проект на корню.
Але нічого, не втрачає оптимізму Дмитро Одинчук: «Подужаємо. Щоби тільки на кордоні інших бід, крім нових ровів, не було… Решту - дотиснемо».
Коментарі
Ігор ЛЕВЕНЕЦЬ, головний агроном ПСП «АФ Привілля»
- Колись ми починали з вітчизняних гібридів соняшнику. Але умови змінюються постійно. От, зокрема, наступає вовчок, його вже багато. За рівнем урожайності значно вперед виходять гібриди від компанії «Сингента». Вони дали нам суттєву прибавку. Крім того, ми звикли, що кожного року «Сингента» пропонує щось новеньке, гібриди стають стійкішими. Бачимо, як цей партнер іде в ногу з ринком.
Дмитро БОРОДІН, менеджер з продажів компанії «Сингента», Луганська обл.
- Дуже комфортно спілкуватися із господарствами партнерів, які постійно прагнуть чогось нового, хочуть іти вперед, отримувати реальний результат. Ми постійно виїжджаємо на їхні поля, разом вирішуємо, яку тактику застосовувати. Це все дуже індивідуально. Практично не буває двох однакових рішень. Бо культури і препарати поводять себе по-різному на кожній ділянці. Дуже цікаво спілкуватися зі спеціалістами. Є, звичайно, і прості виконавці - слухняно реалізують запрограмовану схему. А є агрономи із творчим підходом, котрі багато експериментують, переконують керівників, з консультантами дискутують. Зазвичай у таких дискусіях і народжується найкраще рішення.
Часто до нас звертаються за оптимальними гібридами кукурудзи. Особливість всіх сингентовських кукурудз - їх пластичність у плані густоти. Типовий приклад мали 2013 року: задув східний вітер суховій, ґрунт висушився на 10 см. Отримали нерівномірні сходи, зріджені. А гібриди компанії «Сингента» здатні навіть за таких несприятливих умов сформувати повноцінний другий качан. Урожай дуже залежить від густоти стояння. І за спектром наших гібридів по ФАО - від 200 до 440 - мало хто посперечається. В області прижилися такі гібриди, як Делітоп, Джитаго, Канзас, Респект, Аробаз. Дехто випробовує Люціус і Кулер, залежно від умов. Загалом кукурудза, хоч і витратна, але досить вигідна для Луганщини. Навіть у найгірші посушливі роки дає по 30–35 ц/га.
