Яблунева плодожерка
Серед шкідників яблуневих насаджень найпоширенішим та дуже небезпечним фітофагом залишається яблунева плодожерка. Торік березневі температури повітря лише у степових областях були близькі до норми, на решті території температура зберігалася на 1–3° нижче від середньої багаторічної. У квітні активні весняні процеси по всій країні розпочалися лише у другій декаді місяця. У північних та західних областях остаточне руйнування снігового покриву та відтавання ґрунту відбулося лише у середині місяця, що і зумовило більш пізній вихід імаго яблуневої плодожерки у західних та північних областях.
У Степу перші метелики з’явилися у кінці 3-ї декади квітня-на початку травня, початок виходу гусениць у 2–3 декаді травня. Чисельність шкідника була досить високою, шкодила вона повсюдно. В промислових садах гусениці І-го покоління у середньому пошкодили від 0,8 до 5 % плодів, у Кіровоградській області до 20 %. Гусениці 2-го покоління пошкодили 2–4 % плодів, максимально у Кіровоградській, Запорізькій, Одеській — від 7 до 25 % плодів. У садах, де не проводять обприскування проти шкідника, пошкодження сягало 30–40 %.
Відтак, найбільшу загрозу у поточному році яблунева плодожерка становитиме в садах Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської областей, де шкідником заселено від 65 до 75 % дерев на 75–100 % площ. На Херсонщині, Одещині, Луганщині заселено від 22 до 50 % дерев на 40–60 % площ. У Криму яблуневою плодожеркою заселено 65 % площ яблуневих садів.
Вихід метеликів у Лісостепу і Поліссі почався пізніше на 5–7 днів ніж у Степу — у 1–2-й декаді травня. Відродження гусениць у 1–2 декаді червня. Розвивалась плодожерка у 2-х поколіннях. У Лісостепу яблунева плодожерка заселяє у середньому 50 % дерев на 60–100 % площ садів. Відзначено зниження рівня заселення дерев шкідником у Харківській, Черкаській, Хмельницькій областях на 20–28 %. На Поліссі яблунева плодожерка в умовах минулого року набула значного поширення. Шкідника повсюдно виявляли на 50–100 % яблунь, що на 25 % більше, ніж торік. Пошкодження урожаю в Лісостепу становило в середньому 3–8 % плодів, у Черкаській, Хмельницькій, Тернопільській, Чернівецькій — до 14 %. На Поліссі — від 5 до18 %.
Цього року найбільшу загрозу шкідник становитиме в Лісостепу в садах Вінницької, Хмельницької і Тернопільської областей. На Поліссі — в Житомирській, Чернігівській, Волинській, Закарпатській областях.
Для стримування наростання чисельності шкідника необхідно планувати обприскування яблуневих садів протягом усього вегетаційного сезону. Спеціалістам-захисникам слід враховувати те, що в останні роки в північних і західних областях яблунева плодожерка розвивається у двох поколіннях. Першу обробку проводять за СЕТ (+10) 230 оС при сталій середньодобовій температурі +15 оС і вище, якщо феромонною пасткою виловлюватиметься більше 5 метеликів за 5 діб. Гормональні інсектициди застосовують у період максимального льоту метеликів та відкладання яєць шкідником, який визначають за феромонними пастками (у травні-червні 5 екз./пастку, в липні-серпні 3 екз./пастку за 5 діб).
Інсектициди, що мають лише ларвицидні властивості, застосовують у період масового відродження гусениць. У зонах високої чисельності шкідника покоління накладаються одне на одне, тому головне визначитись із першим обприскування, а надалі тримати сад під «інсектицидним пресом», проводячи наступні обприскування після закінчення терміну дії інсектициду, що застосовували в попередньому обприскуванні, враховуючи рівень чисельності шкідника.
Яблуневий пильщик
Пошкоджує плоди яблунь і яблуневий пильщик, який поширений у всіх зонах вирощування яблуневих садів. Виліт шкідника розпочинається у 3 декаді квітня-на початку травня, подекуди в південних областях із кінця другої-початку третьої декади квітня. В умовах минулого року літ метеликів був слабким, подовженим, що обумовлювали прохолодні температури повітря. Масове відкладання яєць та початок відродження гусениць розпочалося із 2 декади травня. Міграцію личинок у грунт відмічали в кінці червня-на початку липня.
Значного поширення шкідник набув у садах Степу, де заселяє їх дуже нерівномірно. В Кіровоградській, Дніпропетровській, Запорізькій областях шкідника виявляли на 100 % площ садів, у Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській — на 8–30 % площ за чисельності 0,5–1,2 екз./м2. В умовах року шкідник пошкодив до 6 % плодів.
У Криму пильщик заселяв практично всі дерева, ним було пошкоджено від 8 до 25 % плодів. У Лісостепу і Поліссі яблуневий пильщик найбільше поширений у садах Сумської, Полтавської, Черкаської, Хмельницької, Чернівецької, Івано-Франківської, Волинської областей, де на 76–100 % площ заселяв та шкодив плоди на 6–25 % дерев. Пошкодив пильщик у середньому до 7 %, максимально — в Хмельницькій області до 32 % плодів.
Поточного року за сприятливих умов для розвитку шкідника, особливо в зонах, де було достатньо вологи у літній період минулого 2013 року (західні області) та у весняний період 2014 року, можливе відчутне пошкодження плодів шкідником. Тому в період рожевого бутону, перед самим цвітінням (масовий літ імаго та яйцекладка починається за 3–4 дні до цвітіння і триває весь період цвітіння) необхідно провести обприскування садів проти імаго та одразу ж після цвітіння, у період відродження личинок та переходу їх із зав’язі, на яку самиця відкладала яйця, до другого плоду (через1–3 дні). Особливу увагу треба звернути на ранні сади, які найбільше пошкоджуються яблуневим пильщиком. Сприятливим для розвитку та збільшення чисельності пильщика є і розтягнутий період цвітіння.
Садові довгоносики
Ці шкідники теж є небезпечними для яблуневого саду. Розповсюдження довгоносиків залишається нерівномірним. Найбільша чисельність їх виявлена у приватних садових насадженнях, особливо біля лісосмуг, у промислових садах, які межують із занедбаними ділянками, такими як старі насадження, що планують корчувати, або навпаки молоді сади, в яких обприскування не завжди проводять, такі садові квартали є накопичувачами шкідника.
У вегетацію минулого року сірий бруньковий довгоносик почав виходити з ґрунту лише з кінця першої-початку другої декади квітня, а за ним і яблуневий квіткоїд, що було зумовлено температурами березня-квітня.
У садах Лісостепу чисельність яблуневого квіткоїда зросла, в Сумській, Київській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській областях він заселяв від 50 до 100 % дерев за чисельності від 5 до 25 екз./дерево. Пошкодив від 2 до 12 % бутонів, максимально в садах Київської області — до 21 % бутонів. На Поліссі квіткоїд поширився у садах Львівської, Івано-Франківської, Волинської, Закарпатської, Рівненської, Чернігівської областей, де заселено від 10 до 44 % дерев на 50–100 % площ за щільності 2–8 екз./дерево. Найбільше шкодив фітофаг на Чернігівщині та Житомирщині.
В умовах 2013 році яблуневий квіткоїд набув значного поширення і в Степу. У весняно-літній період у Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській областях квіткоїд заселяв від 20 до 70 % дерев за чисельності 2–6 екз./дерево, фітофагом було пошкоджено 3–5 % бутонів. У Кіровоградській області чисельність шкідника сягала 15 екз./дерево, пошкоджено було 14 % квіток.
Плануючи захисні заходи проти яблуневого квіткоїда необхідно враховувати те, що жуки виходять за температури повітря +6 оС, а за стійкої температури 10–15 оС більш активно перелітають із дерева на дерево, розселяються по саду, активно спарюються та відкладають яйця, цей період для застосування засобів захисту є найбільш ефективним.
Сірий бруньковий довгоносик більш поширений у Лісостепу, де заселяє від 11 до 44 % дерев, максимально в Сумській, Київській, Вінницькій обл. — від 56 до 100 % дерев на 50–100 % площ. В умовах 2013 року фітофаг пошкодив у середньому до 7 % бруньок, у Київській області — до 18 %. На Поліссі сірий бруньковий довгоносик заселяв у західних областях 30–43 % площ, у північних — до 90 % площ садів, де у весняно-літній період живився на 50–87 % дерев, пошкодив до 5 % бруньок, у Чернігівській — до 15 % бруньок. У Степу в умовах року сірого брунькового довгоносика виявляли повсюдно. У весняно-літній період він шкодив на 13–25 % площ в Одеській і Миколаївській областях, на 100 % площ у Донецькій, Кіровоградській, Дніпропетровській, Запорізькій за чисельності 2–4 екз./дерево на 18–75 % дерев. Нинішнього року найбільшої шкоди можливо очікувати в садах Кіровоградської, Дніпропетровської та Донецької областей.
Обробки проти сірого брунькового довгоносика проводять ранньою весною, у період виходу жуків із місць зимівлі за середньодобової температури повітря 6–7 °C. Період активного живлення триває місяць — у цей період найбільш доцільно проводити обробки інсектицидами.
Чисельність букарки і казарки, як і торік, була незначна, що обумовлено несприятливими погодними умовами протягом останніх років у період розвитку личинок. Для стримування чисельності шкідників оптимальним строком для проведення обробок є період відокремлення бутонів та через 3–5 днів після цвітіння.
Оптимальним строком для проведення обприскування проти комплексу довгоносиків є період початку розпускання бруньок — «зелений конус», за температури вище 10–12 оС, період відокремлення бутонів та через 3–5 днів після цвітіння.
Кліщі
Серед комплексу кліщів найбільш поширені: червоний і бурий плодовий, які зимують у стадії яйця та глодовий і звичайний павутинний, які зимують у стадії дорослої самиці. В садах Степу поширені: червоний, бурий плодовий, глодовий і подекуди звичайний павутинний кліщ, вони заселяли в середньому 40 % дерев на 4–23 % площ. У Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Луганській областях кліщами було заселено від 40 до 100 % площ.
В умовах 2013 року червоний плодовий кліщ живився на 20–28 % дерев, пошкодив до 6 % бруньок, 2–10 % листя за щільності 2–6 екз./листок, найбільшу шкоду заподіяв у Дніпропетровській області, де навесні та влітку шкодив на 68 % дерев. Бурий плодовий кліщ більше шкодив у Кіровоградській області, де навесні і влітку живився на 80 % дерев за чисельності до 3 екз./листок. У Миколаївській, Дніпропетровській, Луганській, Херсонській областях бурий плодовий кліщ заселяв до 30 % дерев, пошкодив до 3 % бруньок, 4 % листя. Звичайного павутинного кліща виявляли в Миколаївській і Херсонській областях, глодового в Донецькій, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській обл. У садах Лісостепу шкодять червоний плодовий кліщ, бурий та подекуди звичайний павутинний. Червоний плодовий кліщ навесні в Вінницькій, Тернопільській, Чернівецькій областях пошкодив до 4 % бруньок на 20–34 % дерев, у Хмельницькій області повсюдно пошкодив до 6 % бруньок. Бурий плодовий відчутної шкоди завдавав у Вінницькій та Сумській областях, де весною пошкодив до 3 % бруньок на 25–30 % дерев, влітку — до 8 % листя.
Звичайного павутинного кліща виявляли в Харківській області на всіх площах садів, ним було пошкоджено 8–13 % бруньок на 12–26 % дерев. На Поліссі в умовах 2013 року відчутно шкодив червоний плодовий і бурий плодовий кліщі. Червоний плодовий — у садах Івано-Франківської, Волинської, Закарпатської областей, пошкодив від 3 до 14 % бруньок на 20–65 % дерев. Бурий плодовий шкодив у Закарпатській, Рівненській, Житомирській і Чернігівській областях, де весною пошкодив 2–5 % бруньок на 10–40 % дерев.
Таким чином, практично повсюдно є сади з високою чисельністю кліщів. Найбільшої шкоди вони можуть завдавати в Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській, Луганській, Харківській, Івано-Франківській, Волинській, Закарпатській областях.
Для запобігання спалахів чисельності шкідників необхідно ретельно проводити ранньовесняні обстеження для з’ясовування стану кліщів у плодових насадженнях після перезимівлі.
Обприскування проводити під час набухання бруньок, якщо чисельність кліщів висока, або під час відокремлення бутонів, якщо чисельність кліщів 3–5 екз./листок, влітку, після початку росту плодів пороговою вважається чисельність плодових кліщів 5–7 екз./листок.
Попелиці
Погодні умови 2013 року сприяли розвитку цих шкідників. Найбільш поширеною у садах є яблунева зелена попелиця. Відродження її торік відбувалося у ІІІ декаді квітня, що дещо пізніше ніж зазвичай. У Степу навесні яблунева попелиця заселяла 33–100 % площ, живилася на 15–25 % дерев, пошкодила у середньому 2–5 % бруньок, максимально в Донецькій, Кіровоградській, Запорізькій областях — до 14–23 % бруньок. Влітку відмічали розселення та поширення попелиці, фітофагом було пошкоджено 6–25 % листків, за чисельності 3–5 екз./листок, у Луганській, Миколаївській, Запорізькій — до 9–25 екз./листок.
В Лісостепу навесні яблуневу попелицю виявляли на 70–100 % площ садів. Найбільше шкідником були заселені сади Сумської, Полтавської, Хмельницької, Тернопільської областей, де попелиця пошкодила 6–10 % бруньок за чисельності 2–4 екз./бруньку на 40–65 % дерев. На Поліссі яблунева попелиця також поширена у всіх садах. Навесні найбільше потерпали сади у Львівській області, де на 81 % дерев було пошкоджено до 13–30 % бруньок, Закарпатській — на 100 % площ шкідник заселив 36 % дерев за чисельності 1,7 екз./бруньку і пошкодив до 4 % бруньок, у Житомирській, де на 80 % площ попелиця пошкодила 10 % бруньок на 40 % дерев за чисельності 15 екз./бруньку. Влітку попелиця майже повсюдно заселила від 5 до 20 % листя на 40–100 % дерев за чисельності 5–20 екз./листок.
Наступного року найбільшої шкоди фітофага слід очікувати в Кіровоградській, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Луганській Сумській, Київській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Чернігівській, Рівненській, Івано-Франківській областях.
Для запобігання спалахів чисельності яблуневої попелиці, необхідно у квітні в період «відокремлення бруньок» при заселенні більше 15–20 % бруньок проводити обприскування, друге обприскування — після цвітіння. Особливу увагу слід приділити молодим садам, де яблунева попелиця призводить до значного пошкодження молодих пагонів.
Червоногалова попелиця шкодила в Степу у Донецькій, Дніпропетровській, Миколаївській областях, подекуди в Лісостепу — в Черкаській, Вінницькій обл., та на Поліссі — в Закарпатській обл.
Вишневу попелицю виявляли в Степу в Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській областях на 6–45 % дерев на 30–100 % площ, в Криму вишневою попелицею було заселено 100 % дерев на 100 % площ за чисельності 3 екз./бруньку. В Лісостепу — в садах Вінницької області на 100 % площ було пошкоджено 5 % бруньок на 15 % дерев. На Поліссі в Закарпатській та Івано-Франківській областях, де вона набула значного поширення, весною шкідником було заселено 60 % дерев на 100 % площ, а влітку — 85 % дерев, пошкоджено 21 % листя.
Значного поширення в умовах року набула сливова попелиця. В Степу її виявляли на 100 % площ садів у Донецькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Запорізькій та Херсонській областях та Криму, де весною вона шкодила на 10–30 % дерев, а Криму, Донецькій і Запорізькій областях — на 100 % дерев за чисельності від 2 до 24 екз./ бруньку при заселенні до 8 бруньок. У Запорізькій області були осередки, де сливова попелиця пошкодила до 49 % бруньок. У Лісостепу чисельність сливової попелиці дещо знизилась, її виявляли в Черкаській, Вінницькій і Чернівецькій областях на 4–20 % дерев, весною шкідник заселяв та пошкоджував від 3 до 8 % бруньок, влітку ним було охоплено до 30 % дерев. На Поліссі сливова попелиця шкодила на 82–100 % площ садів.
Для запобігання шкідливості комплексу попелиць необхідно проводити обприскування садів, особливо молодих. Проти сливової та вишневої попелиць найефективніше проводити обприскування після цвітіння.
Листоблішки
Поширення набули й листоблішки (медяниці). Яблунева листоблішка в умовах 2013 року шкодила повсюдно. В Степу навесні заселяла та пошкодила до 3 % бруньок на 1–12 % дерев. Влітку значного поширилася набула у Дніпропетровській області, де заселила 53 % дерев на 100 % площ садів. У Лісостепу навесні пошкодила до 6 % бруньок на 16–22 % дерев. В Сумській, Тернопільській, Хмельницькій областях заселяла до 70 % дерев на 100 % площ. На Поліссі чисельність шкідника підвищилась, порівняно з минулим роком, весною та влітку медяниця пошкодила від 2 до 16 % бруньок на 10–32 % дерев.
Грушеву листоблішку в Степу виявляли повсюдно. В Запорізькій і Херсонській областях було заселено 50–80 % дерев на 100 % площ, у Запорізькій області пошкоджено 26 % бруньок. В Лісостепу грушеву листоблішку виявляли в Вінницькій і Черкаській областях на 12–27 % дерев на 40–100 % площ, на Поліссі вона шкодила в Івано-Франківській і Закарпатській областях на 40–80 % дерев.
Аналіз отриманих даних свідчить про те, що є осередки з підвищеною чисельністю шкідника, тому ймовірність нанесення відчутної шкоди фітофагами у поточному році залишається. Для стримування шкідливості листоблішок у ранньовесняний період до розпускання бруньок у вогнищах високої чисельності необхідно проводити обприскування — промивання для знищення зимуючої стадії, а також обприскування у період виходу з яєць — фаза «зеленого конусу», ефективно також обприскувати дерева в період, коли листоблішки відродилися і живляться відкрито, до занурювання в бруньки та бутони — фаза «висування бутонів». Проти грушевої листоблішки ефективними є і літні обприскування.
Особливу увагу щодо захисту проти листоблішок необхідно приділити (особливо в молодих садах) у садах Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Сумської, Чернігівської областей.
Щитівка
Серед щитівок повсюдно в Україні поширена комоподібна. В Степу вона найбільше заселяла сади в Донецькій, Кіровоградській, Запорізькій, Миколаївській областях — 39–59 % дерев на 48–70 % площ. У Лісостепу весною та влітку відчутно шкодила в Сумській, Вінницькій, Хмельницькій, Чернівецькій областях, де на 30–100 % площ заселяла 25–40 % дерев у слабкому та середньому ступенях. Цього року загрози від шкідника можливо очікувати в Чернівецькій, Хмельницькій, Сумській областях, де заселено 32–66 % дерев на 12–67 % площ. На Поліссі шкідника виявляли в Івано-Франківській, Закарпатській, Рівненській, Житомирській областях на 10–25 % дерев на 20–50 % площ. Найбільшої загрози від комоподібної щитівки можливо очікувати в Житомирській, Волинській областях, де на 20–67 % площ заселено 32–81 % дерев.
З огляду на те, що шкідник зимує у стадії яйця і гине лише за температури повітря –32 оС, ймовірне очікування подальшого поширення та підвищення чисельності й шкідливості цього фітофага повсюдно. За масового розмноження щітки комоподібної щитівки повністю вкривають кору дерева, що призводить до обпадання листя, відмирання гілок, інколи до повної загибелі рослини. Для запобігання поширенню комоподібної щитівки необхідно точно визначати період відродження личинок. Як правило, в Лісостепу і Поліссі це період відцвітання яблуні, коли застосування інсектицидів проти шкідника є найефективнішим.
Акацієва і сливова несправжні щитівки заселяють сади України дуже нерівномірно. Найбільше фітофаг шкодить у південних областях, що обумовлено гідротермічними показниками, несприятливими умовами для розвитку акацієвої щитівки є підвищена вологість. В областях Степу найбільш заселеними акацієвою і сливовою щитівками залишаються сади Запорізької і Донецької областей — 15–42 % дерев. У Лісостепу щитівок виявляли в Він-ницькій і Черкаській областях — заселено 10 % площ садів, до 30 % дерев. В Поліссі акацієва щитівка шкодила в Закарпатській області.
Великого поширення та розвитку (особливо в старих насадженнях) набула й каліфорнійська щитівка, відчутної шкоди вона завдає у Степу, де шкідником заселено до 50 % дерев.
Для запобігання накопичення щитівок та нанесення ними шкоди ефективно застосовувати засоби захисту від цих шкідників ранньою весною. У період спокою — проводити «промивання» дерев препаратом 30 В, у період появи мандрівниць — обробляти інсектицидами.
У статті використані матеріали наукових установ НААН,
відділу фітосанітарної служби і прогнозу Держветфітослужби
