В останні роки спостерігається підвищення рівня забур’яненості, у тому числі й багаторічними видами: осотом рожевим, осотом жовтим, пирієм повзучим та іншими, розширився ареал карантинних видів бур’янів. Зменшення присутності і рясності чутливих до дії гербіцидів видів компенсується приходом на орні землі видів бур’янів, які є відносно стійкими до токсичного впливу препаратів. Наприклад, проблемними стають ваточник сірійський, злинка канадська, берізка польова, нетреба звичайна, коноплі дикі та інші.
Ваточник сирійський
За повідомленнями виробників, ваточник сірійський становить небезпеку у посівах сільськогосподарських культур Київської, Черкаської, Кіровоградської, Запорізької, Донецької областей.
Зазвичай зустрічається на відкритих, добре освітлених місцях або у легкій напівтіні. Розповсюдження його лімітується середньою температурою липня від 18 до 32 оС. Росте у помірно вологих місцях, не витримує сильної посухи, однак сильне зволоження також не сприяє його розвитку. Перевагу надає родючим, добре структурованим грунтам. Толерантний до рН грунту, росте навіть на сильно лужних та кислих (рН 4–5) землях. Зимує у місцях із середнім та сильним снігонакопиченням, з помірним промерзанням грунту.
Біологічні методи контролю
В умовах США рослини ваточника сірійського можуть уражуватись хворобами, що викликаються наступними патогенами: Alternaria sp. (плямистість листя), Ascochyta asclepiadis (плямистість листя), Cercospora clavata (плямистість листя), C. elaeochroma, C. hanseni, C. illinoensis, C. venturioides, Diaporthe arctii (на стеблах), Didymella cornuta (на стеблах), Diplodia asclepiadea (на стеблах), Erysiphe cichoracearum (на стеблах), Clomerella fusarioides (антракноз, на листі та стеблах), Phoma asclepiadea (на стеблах), Phyllactinia corylea (плямистість листя), Phyllosticta cornuti (плямистість листя), Phymatotrichum omnivorum (коренева гниль), Puccinis bartholomaei (іржа), P. seymouriana, Rhizoctonia solani (коренева гниль), Scolecotrichum asclepiadis (на листі), Septoria asclepiadicola (плямистість листя), S. cryptotaeniae, S. incarnata, Sphaeropsis sphaerospora (на стеблах), Stagonospora zonata (плямистість листя), Uromyces asclepiadis (іржа). Також зустрічаються вірусна мозаїка та вірусна жовтяниця. Зустрічається колонізація рослин попелицями Aphis nerii B. de F.
Як бур’ян ваточник сірійський може спричиняти істотні втрати врожаю сільськогосподарських культур. Так, за кількості його 1,1–4,5 шт./м2 втрати врожаю кукурудзи становлять 2–10 %, сорго — 4–29 %, сої — 12–19 %.
Хімічний метод контролю
В цілому найбільш ефективним проти ваточника сірійського є застосування у фазі бутонізації гліфосату, який знищує надземну частину й обмежує відростання наступного сезону. За даними російських дослідників, найбільш ефективно застосовувати гліфосати на неорних землях у фазі бутонізації-цвітіння з нормою витрати 2,0–4,0 л/га, а на сильно засмічених посівах озимої пшениці — за 2 тижні до збирання (за вологості зерна не більше 30 %) із нормою витрати 3,0 л/га.
На кукурудзі й картоплі добрий захист досягався при застосуванні Тітусу (римсульфурон, 250 г/кг) 40 і 50 г/га + ПАР Тренд 90 у фазі 1–3 листків.
Також читайте: Елюміс 105 OD, о.д. - високоефективний препарат для контролю ваточника сирійського та інших проблемних бур’янів у посівах кукурудзи
Іноземні дослідники відмічають, що застосування сумішей гербіцидів, включаючи 2,4-Д, дикамбу і МЦПА повністю або значною мірою знищує тільки надземну частину рослини, але призводить до активного росту кореневих паростків. Тривале застосування гербіцидів проти однорічних дводольних бур’янів сприяє поширенню ваточника сірійського, оскільки при такому способі контролю кореневище перезимовує і наступного року дає кілька нових стебел.
Агротехнічні заходи
Культивація також може викликати створення великої колонії, коли підземні корені розділяються на менші фрагменти і кожна з частин дає життя новій рослині. При скошуванні вже через 5–6 днів спостерігається вторинне відростання, кількість пагонів на одній рослині збільшується до 6 шт. Разом з тим, проведення кількаразових поверхневих обробітків ґрунту у поєднанні з глибокою осінньою оранкою є ефективним для контролю даного виду.
Враховуючи масову небезпеку розповсюдження ваточника сірійського, важливо своєчасно знищувати його, не допускаючи утворення насіння та створення нових вогнищ.
Злинка канадська
Ця рослина любить сухі, теплі, піщані, суглинисті та кам’янисті грунти. Температура проростання мінімальна — +6…+8, оптимальна — +18…+28°.
На сьогодні цей бур’ян зустрічається у 70 країнах у посівах понад 40 видів культур. Характеризується високою шкідливістю. За сильної засміченості посівів злинкою канадською зниження врожаю культур може досягати 60–65 %. За умов мінімального обробітку грунту рівень поширення її у посівах зростає, особливо це може проявитися під час переходу на технологію no-till. Цьому сприяє властивість насіння бур’яну проростати з поверхні грунту під дією сонячного світла.
Злинка канадська широко поширена у Північній Америці. Цей бур’ян може розвиватися за літнім та зимовим циклами. Після закінчення літнього циклу рослина формує основну розетку для зимового виживання. У зимовому щорічному циклі розетка розвивається до кінця весни у висоту від 0,45 до 1,8 м.
В умовах України сходи злинки канадської можуть з’являтися у березні-травні, а також наприкінці літа-початку осені. В останньому випадку вони перезимовують у фазі розетки. Осінні сходи, за відсутності заходів контролю, можуть складати основу весняного бур’янового угруповання при вирощуванні культур за технологією no-till. Розмножується лише насінням, яке формується у період з серпня і до кінця жовтня. Ще однією особливістю насіння бур’яну є його здатність проростати у свіжо достиглому і недостиглому стані.
Росте по всій Україні на полях, пасовищах, у садах, городах, виноградниках, у посівах зернових озимих і ярих, а також овочевих і баштанних культур, місцями у дуже великій кількості.
До речі, за екстремальних умов бур’ян продовжує формування біомаси і насіння. Одна рослина може продукувати 20 000 насінин і приблизно 80 % з них мають здатність відразу проростати.
Американські дослідники констатують, що втрати врожаю сої, за умов нехтування поширення злинки канадської у посівах, можуть становити майже 83 %. Бур’ян може бути притулком для шкідливих комах, які здатні призводити до поширення різних інфекцій культурних рослини. Наприклад, культурні рослини можуть уражуватися вірусом жовтої мозаїки.
Морфологічна будова. Однорічний або перестійний (факультативно дворічний, тобто іноді зимуючий) насіннєвий бур’ян. У перший рік часто формує лише розетку з листя. Стебло пряме, висотою 30–180 см, густо вкрите волосками.
Листки — чергові, ланцетні чи лінійно-ланцетні, цілокраї або рідко зубчасті. Сходи з’являються у березні-травні, а також наприкінці літа-на початку осені (останні перезимовують). Мінімальна температура проростання сім’янок +6…+8, оптимальна +18…+28 оС. Сходи синювато-зелені, з лимонним запахом. Гіпокотиль червоно-синій.
Сівозміна має мінімальний плив на поширення злинки канадської. У польових обстеженнях, що проводилися американськими дослідниками в областях з найбільш високими популяціями бур’яну, було виявлено поширення бур’яну 63 % за умов збирання двічі урожаю сої, у порівнянні з 51 % за умов вирощування сої у монокультурі і 47 % в областях з попередником кукурудза.
Агротехнічні заходи
За умов інтенсивної оранки грунту розповсюдженість злинки канадської може зменшуватися до 50 % і більше. За технології no-till встановлено поширення злинки канадської майже 61 % у порівнянні з 24 % за умов зменшення інтенсивності обробітку ріллі і 8 % у областях, де застосовували звичайну оранку.
Стійкість до гербіцидів
Перше повідомлення про резистентність бур’яну до препаратів було зроблено японськими дослідниками у 1980 році під час описання ними біотипів, що виявилися стійкими до гербіциду Gramoxone® (д.р., паракват). Більш стійкі до цього гербіциду рослини злинки канадської були знайдені у Міссісіпі. Наступне повідомлення надійшло з Бельгії про стійкість до атразину, а також згодом і з Мічігану. Стійкі до похідних сульфонілсечовини (ALS-інгібітори ацетолактат синтази) біотипи спочатку були знайдені у США у штатах Індіані та Огайо під час сільськогосподарського сезону 1999 року, що й по сьогодні відмічається у цих регіонах.
Біотипи Conyza canadensis (L.) Cronq., резистентні до гліфосату, виявлені у штаті Делавер у 2000 році. З 2000 року було помічено таку ж тенденцію у прилеглих штатах. Причиною появи стійкості є те, що фермери у цих регіонах вирощували сою впродовж 14 років за умов мінімального обробітку грунту та його повної відсутності і застосовували єдиний метод хімічного контролю — внесення гліфосату.
Про стійкість злинки канадської до більш ніж одного гербіциду було повідомлено з Ізраїлю з біотипом стійким до атразину та хлорсульфурону (Glean® — інгібітор ALS), з Мічігану — з біотипом, стійким до атразину, симазину і діурону та Огайо — гліфосату та клорансуламу (FirstRate® — інгібітор ALS) у 2003 році. Підсумовуючи, можна стверджувати, що цей біотип стійкий і до інших препаратів ALS інгібіторів, таких як хлоримурон (Classic®, Canopy®, Synchrony®).
Хімічний метод контролю
Під час вирощування сої за технологією no-till першочергова ціль програми контролю злинки канадської — зменшення кількості бур’яну до посадки культури. Навесні посіви культури також необхідно обробити гербіцидом з метою попередження появи нових сходів бур’яну. Така стратегія дозволить зменшити кількість обробок культури післясходовими гербіцидами, які можуть бути малоефективними та сприятимуть розвитку стійкості у бур’янів. Наступні принципи є дуже важливими у програмі контролю злинки канадської:
- передпосадкове застосування на культурі гербіциду 2,4-Д (ефір);
- гербіциди потрібно застосувати на рослинах висотою не більше 10–15 см;
- гербіциди, внесені восени, будуть зменшувати поточну популяцію злинки канадської, але, можливо, не зменшуватимуть весняну появу сходів бур’янів;
- весняне застосування гербіцидів, які мають тривалу захисну дію для контролю пізніх сходів бур’янів.
Контроль злинки канадської перед посівом культури
Для ефективного контролю у посівах злинки канадської необхідне застосування не менше трьох гербіцидів з різним механізмом дії. У разі не дотримання цієї умови контроль бур’яну може бути менш ефективним, на що вплине наявність мульти-резистентних популяцій, які можуть бути стійкими до ALS, гліфосату. У цьому випадку доцільно застосовувати препарати на основі діючих речовин хлоримурон, клорансулам, метрибузин. Для попередження розвитку бур’яну висотою рослин до 15 см найбільш ефективним є внесення гербіцидів у наступному порядку:
- комбінація гліфосату і 2,4-Д + хлоримурон або клорансулам;
- комбінація гліфосату і 2,4-Д;
- комбінація метрибузину +
- параквату (Sencor®, Gramoxone®) і 2,4-Д;
- комбінація гліфосату + хлоримурону або клорансуламу.
Також ефективним буде внесення гербіцидів на злинку канадську висотою 5 см, включаючи метрибузин + 2,4-Д; метрибузин + паракват; 2,4-Д.
Комбінацію 2,4-Д + хлоримурон чи клорансулам також можна застосувати на злинку канадську висотою до 5 см, але ефективність буде незначною для ALS-стійких популяцій бур’яну. Гербіциди на основі дикамби краще застосовувати у південних регіонах, тому що тепла погода прискорить деградацію препарату, що, у свою чергу, зменшить негативний вплив на рослини сої. Також для контролю бур’яну ефективні бакові суміші гербіцидів з клопіралідом, імазатапіром, бентазоном та ін.
Весняний контроль злинки канадської
У регіонах, де злинка канадська може бути стійка до ALS, найбільш ефективними є гербіциди, що містять метрибузин, сульфетразон, флумиоксазин (Valor®), хлоримурон, клорансулам (FirstRate®/Amplify®). У регіонах, де злинка канадська не стійка до інгібіторів ALS, найбільш ефективними є гербіцид флуметсулам (Python®).
Весняні рекомендації з контролю злинки канадської залежно від висоти
Поля, оброблені восени
Поля необхідно обробити гербіцидом 2,4-Д проти осінньої популяції злинки канадської, але буде існувати ймовірність появи нових сходів бур’яну. Гербіциди флумиоксазин і метрибузин, внесені восени, завдяки післядії можуть контролювати популяцію злинки канадської лише до початку червня наступного року. Це стосується популяцій не стійких до ALS. Незалежно від застосування гербіцидів восени, поля повинні бути обстежені на наявність бур’яну перед посівом культури.
Злинка канадська на стадії сходів або розетки
На цій стадії злинку канадську дуже легко контролювати завдяки її малим розмірам за допомогою гербіциду, що буде запобігати росту бур’яну на цих стадіях розвитку. Ефективним може бути внесення гербіциду 2,4-Д у повній нормі (відповідно до рекомендованих норм). Також ефективним буде застосування 2,4-Д у половинній нормі у комбінації з гліфосатом, метрибузином або метрибузином + паракват. Метрибузин у поєднанні з паракватом (без 2,4-Д) може також зменшувати популяцію бур’яну на стадії сходів і розетки.
Злинка канадська у стадії росту до 10 см
На цій стадії найефективніше буде внесення: гліфосат + 2,4-Д + хлоримурон або клорансулам. Препарати гліфосат + 2,4-Д ефективно застосовувати у разі, коли у бур’яну не виявлено гліфосат-стійкості. Гліфосат + хлоримурон або клорансулам ефективно застосовувати у разі, коли у бур’яну не виявлено ALS-стійкості.
Злинка канадська на стадії росту більше ніж 15 см
На цій стадії росту дуже важко контролювати розвиток і поширення бур’яну. Ефективною буде суміш із трьох речовин: гліфосат + 2,4-Д + хлоримурон або клорансулам. Найкраще попереджувати і вживати своєчасних заходів контролю на ранніх стадіях росту бур’яну.
Стійкість до гліфосату та інгібіторів ALS може призвести до ситуації, коли ефективний контроль не можливий.
Знання гербіцидів та їх груп у комбінованому застосуванні з різними діючими речовинами допоможе зменшити додаткові проблеми з появою стійкості у бур’яну. Як і з іншими бур’янами зі злинкою канадською (Conyza canadensis (L.) Cronq.) також потрібна адаптивна стратегія керування.
Берізка польова
Стебло у цього бур’яну слабке або витке, голе, довжиною 30–200 см. Квітки рожеві або білі. Сходи з насіння і пагони з кореневих бруньок з’являються на першому році життя у липні-вересні, на другому — з травня до осені. Одна рослина може давати до 9,8 тис. насінин. Схожість у грунті зберігається до 50 років. Проростає з глибини не більше 15 см. Відрізки коренів (1–2 см) приживаються у вологому грунті й дають нові рослини. Проростання пагонів розпочинається при 10–12 °C. Основна маса їх відростає з бруньок відновлення на коренях материнської рослини.
Агротехнічні методи контролю
Дослідження показали, що прийомами механічного обробітку грунту берізка польова може бути знищена лише протягом двох сезонів. Термін появи сходів цього виду зі сплячих бруньок після підрізання кореневої системи на глибині 7,5–10 см становить 12 днів. Отже, саме в такий термін необхідно щоразу проводити культивації. Збільшення глибини культивації не підвищує її протибур’янову ефективність, але подовжує час появи нових сходів з 2 до 3 тижнів. Обмеження поверхневих обробітків грунту до одного-двох, які проводяться в осінній період на полі, може призвести до збільшення чисельності сходів цього виду весною, внаслідок розповсюдження відрізків кореневої системи.
Проведеними дослідженнями встановлено, що відрізки кореневої системи завдовжки 5 см здатні проростати, тому при системі поверхневого основного обробітку грунту заходи обробітку повинні проводитись якомога частіше протягом періоду появи сходів.
Дослідження, проведені в Іспанії, показали, що незалежно від типу сівозміни заміна оранки поверхневим обробітком веде до збільшення рівня присутності берізки польової у фітоценозі. При оранці зменшується рівень присутності багаторічних коренепаросткових бур’янів, але зростає рясність малорічних. Таким чином, виходячи з біологічних особливостей та екологічних вимог, сприятливі умови для швидкого поширення берізки польової складаються при мінімальній системі обробітку грунту.
Для знищення берізки польової необхідно проводити комплекс заходів — старанний обробіток грунту, впровадження сівозмін із просапними та бобовими культурами, лущення стерні з наступною оранкою, якісний передпосівний обробіток та догляд за посівами.
Хімічні методи контролю
Вплив гербіцидів на берізку польову можна оцінювати за двома параметрами. Перший — за впливом на надземну частину рослини. Цей вплив носить короткочасний характер і забезпечує захист культури лише протягом її вегетації, тому що органи поновлення (коренева система) не знищуються, і рослини берізки польової дають нові сходи через 1–1,5 місяці після застосування препаратів.
Другий — за рівнем впливу на кореневу систему (основний орган розмноження цього виду бур’яну). Для довготривалого контролю необхідні гербіциди, які знищують кореневу систему, вплив на яку можна оцінити за кількістю нових сходів в осінній період. Ефект від застосування гербіцидів, які проникають в кореневу систему, спостерігається протягом кількох років.
Хімічним методом цей вид найкраще контролюється загально винищувальними препаратами на основі гліфосату, при застосуванні їх в період відсутності культур на полі або у насадженнях багаторічних плодових дерев. За даними досліджень високу ефективність проти цього виду проявили гербіциди на основі діючих речовин імазапір у нормі 4,0–8,0 л/га, гліфосат (10,0 л/га) та глюфосинат амонію у нормі 5,0–7,0 л/га.
Довготривалий контроль багаторічної кореневої системи гербіцидами набагато складніший. Лише деякі з них, такі як гліфосат, імазапір мають певний вплив на кореневу систему. При внесенні цих препаратів спостерігається зменшення на 40 % утворення на коренях бруньок поновлення. За даними дослідників, берізку польову на 97–100 % знищував імазапір з нормою застосування 0,38–0,75 л/га. При цьому препарат знищував кореневу систему, тому ефект спостерігався протягом наступних 3 років. Але відмічалась післядія на озиму пшеницю та сорго.
Для підвищення ефективності контролювання берізки польової застосовують суміші препаратів. Наприклад, в зерно-паровій сівозміні ефективний контроль забезпечують суміші 2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти та дикамби, гліфосату з 2,4-дихлорфеноксиоцтовою кислотою і дикамби.
Для ефективного знищення сходів, що проросли з насіння, та проростків кореневої системи доцільно застосовувати препарати на основі діючих речовин: 2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота, MЦПA, дикамба і гліфосат. За літературними даними, крім даних препаратів, берізка польова чутлива до бентазону, метрибузину, оксифлуорфену в нормі 0,5–1,0 л/га. Бур’ян є середньочутливим до трифлураліну та пендиметаліну. Використання флуроксипіру (0,7–0,8 л/га) також пригнічує розвиток берізки польової. За своєю ефективністю він не поступається гліфосату, сульфосату, глюфосинату і MЦПA. Флуроксипір може застосовуватися у суміші і з іншими гербіцидами. Ефективний контроль багаторічних коренепаросткових бур’янів у посівах озимої пшениці забезпечує застосування бакової суміші 2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти + MЦПA.
Рекомендовані гербіциди: на посівах зернових колосових — флуроксипір (0,7 л/га), етилгексиловий ефір 2,4-Д+флорасулам (0,6 л/га), 2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота+дикамба (0,7–0,8 л/га), MЦПA (1,5 л/га); кукурудзи — флуроксипір (0,8 л/га), 2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота+дикамба (1,25–1,5 л/га); льону—MЦПA (1,2 л/га); картоплі — MЦПA (1,7 л/га).
Коноплі дикі
Це однорічний ярий насіннєвий дводомний бур’ян із міцним стрижневим коренем. Найбільш розповсюджений на сухих або нормально зволожених лісостепових та степових грунтах, багатих на поживні речовини.
Родина коноплеві. Поширені повсюдно. Засмічують посіви зернових культур, гречки, проса, конопель, особливо в Степу, трапляється також у садах і на городах.
Дводомна рослина з ребристим розгалуженим стеблом висотою 70–150 см. Квіти дрібні, одностатеві, оцвітина маточкових квіток у вигляді плівки, що вкриває зав’язь, із темними цяточками та рисочками. Цвіте у червні-липні, утворюючи понад 2000 горішків. Найкраще насіння проростає пізньою весною з глибини 2–6 см, а з глибини 8–10 см зовсім не проростає. Схожість у грунті зберігається два роки і більше.
Система агротехнічних заходів добре обмежує розповсюдження бур’яну.
Хімічні методи контролю
За рекомендаціями ІФРГ НААН та ІЗР НААН для знищення конопель диких у посівах с.-г. культур доцільно застосовувати препарати: Примекстра ТZ Голд 500 SC к. с. (д.р. S-метолахлор, 312,5 г/л + тербутилазін, 187,5 г/л) або Примекстра Голд 720 SC, к. с. (д.р. S-метолахлор, 400 г/л + атразин, 320 г/л) Люмакс 537,5 SЕ, к. е. (д.р. S-метолахлор, 375 г/л + тербутилазин, 125 г/л + мезотрион, 37,5 г/л), Гезагард 500 FW, к. с. або Селефіт, к. с. (д.р. прометрин, 500 г/л) або інші гербіциди аналоги, Зенкор, в. г. або Лазурит, з. п. (метрибузин, 700 г/кг) Раундап, в. р. (д.р. ізопропіламінна сіль гліфосату, 360 г/л у кислотному еквіваленті) або інші гербіциди на основі гліфосату.
Таким чином, знищення бур’янів, виходячи з досвіду світової практики, можливе при диференційованому підході до їх певних асоціацій: однорічних, багаторічних і змішаних.
При переважанні першої групи необхідно проводити запобіжні й агротехнічні заходи: сіяти лише чисте насіння, своєчасно і якісно лущити стерню після попередників, старанно доглядати за посівами в період вегетації і, при необхідності, застосовувати гербіциди.
Найбільш злісні — багаторічні кореневищні та коренепаросткові бур’яни вимагають особливої уваги. З ними боротьбу треба проводити ретельно і спрямовувати в основному на виснаження кореневої системи шляхом застосування найбільш ефективних знарядь та гербіцидів (похідних гліфосату, сульфонілсечовини, дихлорфеноксиоцтової кислоти та інших) восени, весною до сівби або під час вегетації рослин.
